Від авіаремонту до аеропорту: яке майбутнє чекає авіакомплекс в Білій Церкві

 Від авіаремонту до аеропорту: яке майбутнє чекає авіакомплекс в Білій Церкві

Від авіаремонту до аеропорту: яке майбутнє чекає авіакомплекс в Білій Церкві
Іноземні інвестори планували побудувати в Білій Церкві великий логістичний авіахаб. Незважаючи на провал проекту, Білоцерківський вантажний авіакомплекс продовжує працювати без вантажів і хоче стати повноцінним аеропортом … якщо йому не завадить сусідня сільрада.

Вантажний авіахаб на 150 тис. тон вантажів на рік, налагоджені логістичні ланцюжки, великий логістичний центр … Все це могло бути і успішно працювати в Київській області на базі КП «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» (БВАК). Але містечкові інтереси окремих бізнесменів і депутатів міськради, зацікавлених в житловій забудові величезного комплексу, знищили на корню інвестиційний проект на 150 млн доларів. Що ж ми маємо зараз? Як працює авіакомплекс без великих інвестпроектів? Щоб відповісти на ці питання, ми відвідали Білу Церкву.

«У цьому році ми відзначимо 90-річчя нашого підприємства. Спочатку тут виник військовий ґрунтовий аеродром, потім з’явилися перші майстерні з ремонту військових літаків. Після війни базувався полк бомбардувальників і була створена авіаремонтна база, на основі якої і виник наш авіакомплекс», — починає розповідь Олександр Пасічник, заступник директора з авіаційної діяльності КП «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс».

За ці роки білоцерківські авіатори пережили багато змін. Найбільш доленосними виявилися закінчення «холодної війни» і провал інвестиційного проекту по створенню Центру повітряних вантажних перевезень. Незважаючи на всі перипетії, «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» продовжує працювати, а однією з основних сфер діяльності, яка здійснюється на його потужностях, як і раніше залишається обслуговування авіаційної техніки.

Ремонтна база транспортних літаків

Зараз авіаремонтом у Білій Церкві займаються дві компанії – «Авіазар» і «Авіасвіт». Перша виконує технічне обслуговування транспортних літаків Ан-12, друга — АН-12 та Іл-76. Спочатку заходимо в ангар компанії «Авіазар» , яка обслуговує літаки української вантажної авіакомпанії «Україна-Аероальянс». В ангарі стоїть чотири літаки, а над ними, вгорі, видно дві кран-балки для демонтажу обладнання. «Раніше тут вміщалося п’ять літаків Ту-16, Ан-12 трошки більші, тому їх вміщається тільки чотири», — розповідає Олександр Пасічник. Тим часом, нас вже зустрічають представники «Авіазара», а робочі вимикають галасливий компресор.

«Тут ми виконуємо всі види технічного обслуговування літаків Ан-12, як періодичні, так і лінійні. Модернізація літаків виконується тільки в тому випадку, якщо конструкторське бюро «Антонова» видає бюлетень з модернізації літака. Наша організація також має право на цей вид робіт. мова про доробки або поліпшення, які спрямовані, перш за все, на посилення безпеки. У глобальному сенсі модернізацією ми не займаємося», — розповідає про підприємство Володимир Савін, начальник цеху з технічного обслуговування літаків компанії «Авіазар».

У штаті компанії працюють 25 осіб, які пройшли навчання і отримали всі необхідні сертифікати. «Просто так з вулиці до нас не можна потрапити, потрібно отримати відповідну освіту», — уточнює Володимир Савін. За його спиною стоїть літак Ан-12, біля якого працює кілька людей. «У ньому ми нічого не змінювали, ми тільки перевіряли на предмет наявності тріщин, руйнувань, корозійних уражень», — говорить представник «Авіазару». Авіаційне устаткування проходить діагностику в Києві, на «410-му заводі цивільної авіації».

До Білої Церкви на ремонт прилітають літаки з солідним віком. Флот авіакомпанії «Україна-Аероальянс», з якою співпрацює «Авіазар», складається з літаків Ан-12 1965-1970 років випуску. Техобслуговування літака триває від місяця і довше. Наприклад, при подовженні терміну придатності літака, до Білої Церкви приїжджають фахівці з Державіаслужби, які оглядають повітряне судно і видають відповідний сертифікат. Тільки їх огляд може тривати 21 день.

Неподалік від ангара «Авіазара» розташований ангар компанії «Авіасвіт» . Тут, крім Ан-12, проходять обслуговування літаки Іл-76. У «Авіасвіта», на відміну від «Авіазара», географія замовлень значно ширша. Компанія обслуговує літаки, які літають в Конго, Туркменістані, Білорусі та інших країнах.

«Ми виконуємо всі види регламентних робіт, плюс подовжуємо ресурс літаків», — пояснює заступник технічного директора компанії «Авіасвіт» Сергій Бродовський. З ангара визирає ніс Іл-76. Це літак ВПС Анголи, який прилетів до Білої Церкви наприкінці грудня 2016 року. «На цьому літаку ми провели регламентні роботи, зараз його миють. Надалі планується виконати заміну двигунів», — розповідає представник «Авіасвіту».

В ангарі поміщається два літака, зараз тут знаходиться тільки один. «Якщо треба, то ставимо відразу два літаки. У кут ставимо Ан-12, а посередині Іл-76», — розповідає Сергій Бродовський. В ангарі працюють кілька людей. Всього в компанії працює близько 40 співробітників.

Поруч з ангаром «Авіасвіт» стоять два вертольоти. «Це вертольоти авіакомпанії «Меридіан», яка займається сільськогосподарськими роботами. Вони на нашій базі самостійно виконують технічне обслуговування», — уточнює Олександр Пасічник. Два техніка компанії «Меридіан» дуже зайняті і дуже залучені в ремонт. «Наше діло праве, не заважай лівому», — жартує один з них. На жартівливій ноті наша екскурсія по авіаремонтним ангару закінчується, рухаємося у напрямку до ангару аероклубу «Пілот».

Великі надії малої авіації

На під’їзді до ангару аероклубу чути гул вертолітних гвинтів. На майданчик перед ангаром приземлився вертоліт Ка-26, за штурвалом президент аероклубу «Пілот» Володимир Присяжнюк, а також директор і один із засновників аероклубу Костянтин Бричка.

«Наш аероклуб існує з найперших днів незалежності України. Поруч зі мною стоїть один із засновників — Костянтин Бричка, який є багаторічним директором клубу. Зараз наш аероклуб налічує 35 пілотів, які мають свої літаки і літають на них в свій вільний час», — розповідає Володимир Присяжнюк.

В ангарі аероклубу стоять літаки Piper 28-140, Cessna 172, Ан-2, Як-52, Як-55. Крім того, білоцерківські авіатори збирають літаки своїми силами. Йдеться про збір кит-наборів. «Наші хлопці вже зібрали 5 літаків, 1 вертоліт, зараз роблять ще 2 літаки», — говорить директор аероклубу «Пілот» Костянтином Бричка.

Білоцерківські авіатори збирають літаки своїми силами. Йдеться про збір кит-наборів.

Про перспективи малої авіації свідчить будівництво нового ангару, яке знаходиться на завершальній стадії. Крім того, на базі аеродрому і аероклубу працює дві школи пілотів. «Зараз такі аероклуби, як наш — це кузня, де кується майбутнє нашої країни. Зараз в Україні є один вуз, який готує пілотів. Це Харківський університет Повітряних сил. У Кропивницького є льотна академія, але у неї немає літаків для льотної підготовки, і вона укладає договір з аероклубами, де майбутні пілоти і проходять підготовку. Це парадокс», — говорить Володимир Присяжнюк. А Костянтин Бричка з гордістю уточнює: «Деякі вихідці з нашого аероклубу зараз літають на літаках Boeing і Airbus. В минулому році три людини сіли за штурвал цих повітряних суден, але починали тут. Спочатку вони отримали ліцензію приватного пілота (PPL), потім налітали потрібну кількість годин, підучилися і отримали ліцензію комерційного пілота (CPL)».

— У чому особливість вашого аероклубу? — запитуємо у Володимира Присяжнюка.

— Найголовніше — це те, що тут базується збірна України з аеробатики. Аеробатика — це дуже цікавий, але рідкісний вид спорту. У всьому світі їм займається близько 10 тис. осіб. Зараз в Україні аеробатькою займається близько 30 осіб. У мене є мрія, щоб збірна України з аеробатики стала чемпіоном світу. У минулому році на Чемпіонаті світу, який проходив у Польщі, ми посіли четверте місце. У попередні роки ми постійно займали третє місце. Тому нам є, до чого прагнути.

— А як ви ставитеся до ініціативи одесита Вадима Громова по використання малої авіації у внутрішніх перевезеннях по Україні?

— Це хороша ініціатива. Бажаю йому успіхів у починаннях. Але я більше займаюся спортом.

Стратегія майбутнього аеропорту

Тим часом з міськради повертається Сергій Кандауров, який з липня минулого року очолює БВАК. Керівник підприємства трохи схвильований. «Зустрічі в міськраді не завжди проходять гладко. В цілому, міський голова позитивно ставиться до нашого підприємства, а ось з депутатським корпусом доводиться складніше. Але ми працюємо — підтвердженням тому служить наша прибуток. У минулому році ми показали чистий прибуток близько 0,5 млн грн. Але для розвитку цього недостатньо. Ми хочемо донести депутатам і міському голові, що необхідно вкладати кошти в розвиток аеродрому», — говорить Сергій Кандауров.

«Ми будемо рухатися до отримання статусу аеропорту другого класу, щоб можна було приймати і пасажирів, і вантажі», — С. Кандауров.

— А навіщо вкладати? — уточнюємо у директора БВАК.

— Зараз перед нами зараз стоїть дуже важливе завдання — відкриття пункту пропуску через державний кордон. За цим процесом піде технічне оснащення аеродрому. Йдеться про встановлення світлотехнічного обладнання на смузі. Для цього потрібно вкласти як мінімум 3 млн грн.

— Є якісь досягнення на цьому напрямку?

— Ми вже підготували документи для відкриття пункту пропуску, будемо їх подавати до відповідних органів. Якщо до кінця року ми вирішимо хоча б половину цих завдань, це буде дуже хороший результат, тоді на нашому аеродромі значно збільшиться кількість зльотів-посадок і їх буде не 45, як в 2015 році, а значно більше. Авіакомпаніям не потрібно буде робити додаткову посадку в Жулянах або Борисполі, щоб пройти митницю. Далі ми будемо рухатися до отримання статусу аеропорту другого класу, щоб можна було приймати і пасажирів, і вантажі.

— Вантажі?

— Цілком можливо. Зараз у нас немає можливості приймати вантажі через відсутність пункту пропуску, митниці та вантажного терміналу. Якщо буде перше і друге, то ми зможемо обслуговувати вантажні літаки навіть без терміналу, організувавши перевантаження прямо в вантажівки. Так, це буде тимчасове рішення, але згодом можна буде побудувати і сам термінал, якщо буде попит на такі перевезення.

Десять років тому американська компанія SolidTeam збиралася будувати в Білій Церкві вантажний хаб, але цей проект провалився через чвари місцевих депутатів. «Ідея створення центру вантажних авіаперевезень має місце бути, але без стратегічного інвестора вона позбавлена сенсу», — говорить Сергій Кандауров.

Крім відкриття пункту пропуску, керівництво БВАК прагне визначити шляхи для розвитку підприємства. «Так, ми прибуткові, але не можна просто працювати, потрібно мислити стратегічно. Зараз ми розробляємо стратегію розвитку. Ми намагаємося знайти ту нішу, яку може зайняти наш аеродром, і завдяки якій він буде розвиватися», — підсумовує директор вантажного авіакомплексу.

Міщанам не потрібна авіація?

Але всі ініціативи та плани керівництва КП «Білоцерківський вантажний авіакомпплекс» впираються в одне складне питання — земельне. Частина землі, на якій розташоване підприємство, належить сусідньому селу Фурси і розпоряджається нею Білоцерківська райдержадміністрація, а ще одна частина — Міністерству оборони України. «Ще в 2002 році Кабмін прийняв постанову № 1282, згідно з якою військові аеродроми передаються в комунальну власність як цілісні майнові комплекси. З тих пір пройшло 15 років, а Міністерство оборони досі не передало нам частину землі на території нашого авіакомплексу. Та ж ситуація з районною та обласною державною адміністраціями, а також з сільською радою Фурсів», — пояснює Сергій Кандауров.

Комунальне підприємство було створено ще в 2000 році, але досі не може взяти контроль над всією землею, на якій воно знаходиться. Для Білої Церкви це не унікальний випадок. Земельні спори є і в інших частинах міста через відсутність чітких меж міста.

«Будь-який інвестор спочатку цікавиться питаннями власності, особливо землі. А у нас незрозуміла ситуація з землею. Це відразу відлякує інвесторів», — С. Кандауров.

— Як невирішене земельне питання впливає на вашу діяльність? — запитуємо у Сергія Кандаурова.

— Ми відправляємо пропозиції потенційним інвесторам, у нас проходять попередні переговори. Це компанії, які займаються авіаперевезеннями, обслуговуванням літаків. Їм цікавий наш авіакомплекс. Але будь-який інвестор спочатку цікавиться питаннями власності, особливо землі. А у нас незрозуміла ситуація з землею. Це відразу відлякує інвесторів.

— Як можна вирішити земельне питання?

— Для врегулювання земельних питань ми повинні зробити план забудови. По-перше, про яку забудову може йти мова, якщо ми не збираємося нічого будувати на даному етапі?!І, по-друге, для складання плану забудови, необхідно кілька мільйонів гривень, у нас немає таких грошей. Це питання має вирішити міська рада.

А поки БВАК бореться за свою землю, міська влада чомусь забула включити підприємство в стратегію розвитку Білої Церкви. «У цьому документі є лише одна фраза про авіацію: «Відстань від Білої Церкви до найбільшого в Україні аеропорту «Бориспіль» становить 120 км». І жодного слова про те, що у міста є свій аеродром, який теж може стати аеропортом, нехай і не для регулярних рейсів», — дивується Сергій Кандауров.

Слухаючи керівника БВАК, на думку спадає герб Білої Церкви, де зображені лук з трьома натягнутими стрілами. Складається враження, що міська влада не знає, яку стрілу потрібно пустити першою і куди, і чи потрібно взагалі стріляти. Один великий інвестиційний проект в місті вже провалився, тепер залучити інвестора буде складніше. Доля підприємства вирішується зараз, будь-яке зволікання тільки погіршує ситуацію.

«У американців є приказка: біля кожного проскочить кінь удачі, але не всякий зможе на нього заскочити. Біла Церква вже пропустила один раз цього коня удачі. Я вважаю, що міська рада повинна визначитися, чи потрібен цей аеродром, чи ні. Якщо він потрібен, тоді ми працюємо в одному напрямку, якщо ні — тоді в іншому. Не можна просто закривати очі і робити вигляд, що нас немає», — підсумовує Сергій Кандауров.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]