Янки гоу хоум! Киргизія ліквідує американську авіабазу
У понеділок обраний президент Киргизії Алмазбек Атамбаєв заявив, що авіабаза США в аеропорту «Манас» буде закрита. Атамбаєв сказав, що він розцінює перебування будь-яких військових об’єктів на території міжнародного аеропорту Бішкека абсолютно неприпустимим, заявивши буквально таке: «Аеропорт Бішкека — цивільний, і він повинен займатися цивільними перевезеннями. У мене виникають нехороші асоціації, коли я приземляються на аеродром, на якому знаходяться військові літаки ». Атамбаєв мотивує закриття авіабази насамперед міркуваннями забезпечення безпеки своєї держави та її небажанням робити Киргизію об’єктом можливого нападу з боку ворогів США. Атамбаєв не виключив, що у разі початку чергової операції американців на території Євразії, наприклад проти Ірану, його країна може стати об’єктом удару з боку держави, що піддалося американської агресії. Заява про швидке закриття американської військової бази стало одним з перших заявою Атамбаєва після перемоги на президентських виборах, що пройшли в Киргизії в неділю, на яких Атамбаєв набрав більше 60% голосів, подолавши конкуренцію більш ніж десятка більш-менш серйозних супротивників.
За останні 5 років прийдешня ліквідація авіабази — це вже другий вільний або мимовільний, але вельми великий успіх зовнішньої політики Москви в Середній Азії з точки зору ослаблення впливу США в регіоні. У 2006 році американці вже покинули свою авіабазу на території Узбекистану.
Незважаючи на запевнення Атамбаєва, що ліквідація авіабази не пов’язана з тим, що на Киргизію виявляється якийсь тиск з боку Росії, її закриття є знаменною подією в історії Киргизії і багато в чому визначає подальший розвиток країни.
Розмови про можливе закриття авіабази йдуть вже досить довго. У 2009 році колишній президент Киргизії Курманбек Бакієв вже обіцяв її закрити, проте відступився після того, як американці погодилися підняти орендну плату за перебування в «Манасі» аж у три рази. Ця угода гукнулося Бакієву бурхливими народними заворушеннями в Киргизії, в результаті яких Бакієву довелося покинути пост президента, оскільки одним із звинувачень на адресу нього і його сім’ї було звинувачення в отриманні прибутку від укладення незаконних угод з реактивним паливом навколо авіабази.
Нагадаємо, що минулого місяця В. Путін і А. Атамбаєв провели бесіду, в ході якої Атамбаєв заявив, що Киргизія зацікавлена в свій вступ до Митного союзу, після чого про таке бажання Киргизії було оголошено вже офіційно. Цей факт зайвий раз доводить, що будівництво Євразійського Союзу йде дуже швидкими темпами, адже серйозних розмов про можливий вступ до його структури будь-яких інших країн, крім Росії, Білорусії і Казахстану до недавнього часу не велося.
Збирання єдиного євразійського простору — процес, звичайно, дуже нелегкий, який стикався, і буде стикатися з дрібними сперечань і деякою часткою опору з боку представників регіональних та містечкових еліт, що мають свої корисливі інтереси, що встигли нажитися на розтягування залишків зруйнованої в 1991 році Імперії і не бажають розлучатися зі своїм задоволеним і благополучним становищем. Саме тому Атамбаєв звертає особливу увагу на те, що Киргизія буде «детально розглядати кожен пункт» угоди щодо вступу до Митного союзу.
Одним з таких пунктів буде пункт, пов’язаний з контрабандою китайських товарів з території Киргизії, яка є однією з основних статей доходу не лише місцевих олігархів, а й самої держави. Киргизькі торговці, залежні від китайської контрабанди, звичайно ж, дуже налякані вступом своєї країни до митного союзу. Їм незрозуміло, що чекає їх бізнес в майбутньому. Цих людей, безумовно, можна зрозуміти. За роки своєї незалежності Киргизія повністю втратила власну легкої промисловості в нормальному розумінні цього слова, міцно підсів на китайську швейну голку. Однак ситуація далеко не тупикова. Вихід з неї банальний: Киргизії цілком під силу виступити в ролі швейної майстерні для всього творить зараз єдиного простору. Це дозволяє і його географічне положення (можливість використання місцевого бавовняного сировини), і забезпеченість країни трудовими ресурсами, а також можливість використання залишків радянської легкої промисловості, розміщеної на території Киргизії. Навіть зараз речі, виготовлені на дрібних виробництвах Киргизії, вигідно відрізняються від своїх китайських аналогів не тільки за якістю, але і за ціною. Крім цього, Киргизія цілком здатна претендувати на звання туристичної Мекки для громадян майбутнього Союзу, — природа Киргизії унікальна. Чого вартий один Іссик-Куль! Економіка цієї невеликої країни цілком могла б існувати за рахунок цих двох галузей. Куди б поділися всі суперечності і напруженість, наявні зараз в регіоні. Далеко не секрет, що корінь більшості конфліктів лежить навіть не в міжнаціональних і міжконфесійних протиріччях, а в елементарній злиднях населення, безробіття, що змушує людей виживати, використовуючи, в тому числі, і незаконні способи заробітку, а саме контрабанду не тільки китайських ганчірок, а й наркотиків і зброї.
Інтеграція Киргизії в єдиний економічний простір здатна запропонувати реальне вирішення більшості проблем, з якими киргизам доводиться мати справу протягом останніх 20 років. І відмова влади цієї країни від співпраці з заокеанськими військовими, що є, по суті справи, здачею нехай і невеликого, але дуже значимого шматка своїй території країні, яка готова тільки брати, не даючи взамін нічого, крім жалюгідних зелених папірців, призначених при цьому далеко не жителям киргизьких аулів, несе Киргизії набагато більше користі, ніж шкоди, що виражається у втраті якихось кількох мільйонів доларів, які дуже скоро у сто крат повернуться киргизам в результаті їх залучення в інтеграційні процеси на території Євразії.
