«Суперсамохідка» SP70 — найбільша поразка натовських зброярів
У 80-ті роки самохідна гаубиця SP70, що розроблялася трьома провідними країнами НАТО, була справжнім символом військової загрози, і про неї часто писали військові видання Радянського Союзу.
Отримавши в 70-ті роки досвід військового співробітництва у створенні буксируваної 155-мм гаубиці FH-70, ФРН, Англія та Італія вирішили об’єднати зусилля у розробці самохідної артилерійської установки. У конструкції даної бойової машини планувалося максимально використовувати напрацювання по гаубиці FH-70, елементи танка «Леопард-1» і бойової машини «Мардер».
Перші 155-мм САУ з’явилися в металі в 1980 році. Вага цієї самохідки становила понад 43,5 тонн. Замість сталі у конструкції машини був використаний броньований алюміній, що на кілька тонн полегшив машину і забезпечило захист лобової частини від 14,5-мм куль з дистанції понад 100 метрів. В інших проекціях забезпечувався круговий захист від 7,62-мм бронебійних куль і великих осколків артилерійських снарядів.
САУ мала протиатомний захист і автоматичну систему пожежогасіння. Корпус машини був схожий на корпус західнонімецького танка Леопард-1, в який був встановлений 1000-сильний двигун MTU MB871 з турбонаддувом і гідромеханічна трансмісія, виконані в одному блоці.
Екіпаж САУ — 5 осіб, боєкомплект — 32 снаряди і 4200 патронів до зенітного кулемета 7,62-мм.
Самохідка була озброєна модифікованою гаубицею FH-70, боєприпаси, що застосовувалися, були стандартизовані з усіма 155- мм боєприпасами НАТО.
Максимальна дальність стрільби складала 24 км за допомогою звичайного осколково-фугасного снаряда і 30 км — з використанням активно-реактивного. Крім цього, ця САУ для ураження особливо важливих цілей могла стріляти керованими по лазерному променю снарядами.
SP70 мала сучасні на той час засоби автоматизації процесу наведення і зв’язку. З цією САУ артилеристи трьох країн пов’язували великі надії, але незабаром їх спіткало глибоке розчарування: перспективна гаубиця застарівала на очах, наприклад, по дальності стрільби вона почала поступатися передовим на той час розробкам, те ж саме стосувалося і скорострільності.
У результаті амбітний європроект створення «суперсамохідки» був прикритий, а учасники розбрелися по національним квартирам, зосередившись на доопрацюванні своїх варіантів гармат.
