Як створювався літак «Руслан»

Літак Ан-124 «Руслан» донині залишається гордістю вітчизняного авіабудування. Його унікальні характеристики дозволяють робити те, що недоступно іншим повітряним суднам: перевозити моновантажі вагою 150 тонн і завдовжки до 36 метрів. Випущені ще за радянські 80-і, «Руслани» досі підкорюють небо: льотну придатність їм подовжують на ульяновському авіазаводі. Однак авіаперевізники все частіше заявляють про те, що відновлення випуску повітряних гігантів не просто назріло, а перезріло: після 2025 року літаки почнуть масово списуватися.

Особливості успіху

«Найуспішнішим проектом світової транспортної авіації «Руслан» став завдяки своїм технічним характеристикам. Точкою відліку для створення широкофюзеляжного важкого транспортного літака стала постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 21 липня 1966 року, яка передбачала «підвищення вантажопідйомності вітчизняних військово-транспортних літаків до 100-120 тонн».

У київському АНТК імені Антонова розробили машину, яка перевершила вітчизняний літак Ан-22 «Антей» і американський військово-транспортний Boeing C-17 Globemaster. «Руслан», як і інші важкі літаки (Іл-76, С-141) — високоплан (крило проходить через верхню половину фюзеляжу) з чотирма двигунами на пілонах під крилом. В інших подібних повітряних суднах використовувалося Т-подібне горизонтальне оперення на кілі. А на Ан-124 воно було перенесено на фюзеляж, із збереженням всіх параметрів керованості і стійкості.

Головна ж особливість літака, що визначила успіх «Руслана» — це два вантажолюка: традиційний, хвостовий, і носовий (відкидається вгору носова частина). Вони дозволяють організувати наскрізний проїзд техніки. Це дає можливість значно зменшити час навантаження-розвантаження. Спеціальне шасі, яке вміє «присідати», зменшує кут в’їзду на носову рампу і дає менше навантаження на покриття аеродрому. Є дані, що творець літака С-5А, американський конструктор Роберт Ормсбі визнав, що йому не вдалося довести подібну систему до експлуатаційного рівня.

По поєднанні характеристик Ан-124 пізніше поступився тільки іншому дітищу Антонова — Ан-255 «Мрії». Його потенційна вантажопідйомність склала 225 тонни (проти максимальних 150 тонн у «Руслана»), а довжина вантажного відсіку — 43 метри (36,5 метра у Ан-124). Проте «Мрію» створили як літак спеціального призначення і випустили в єдиному дослідному екземплярі. Два ж авіазавода — ульяновский і київський — зібрали 56 Ан-124.

Перший політ «Руслан» із заводським номером «01-01» зробив 24 грудня 1982 року, піднявшись з аеродрому Святошино під Києвом. Останній літак випустили в 2004 році.

Не ликом шитий

Перший рекорд Ан-124 встановив 26 липня 1985 року, через два тижні після дебюту на аерокосмічному салоні в Ле Бурже, де були ним вражені, назвали його «суперзіркою», «російським дивом», але з ноткою скептицизму. Щоб довести, що «диво» не ликом шите, екіпаж Володимира Терського встановив за один політ 21 рекорд. У тому числі, за вантажопідйомністю: «Руслан» підняв вантаж вагою понад 171 тонну на висоту 10 750 метрів.

У травні 1987 року Ан-124 здійснив рекордний безпосадочний переліт вздовж кордонів СРСР на відстань понад 20 тисяч кілометрів. Наприкінці 1990 року літак облетів навколо Землі, пройшов над обома полюсами і подолав 47,1 тисячі кілометрів з трьома проміжними посадками.

До речі, назва «Руслан» у літака Ан-124 з’явилася під час наземних відпрацювань. Розповідають, що у розробників було як мінімум шість варіантів назв, причому всі виявилися пов’язані з грецькою міфологією. Однак в ідеалі хотілося знайти щось, пов’язане з билинними богатирями, слов’янськими героями. Серед розглянутих на повному серйозі імен було навіть «Тарас Бульба». Але в підсумку зупинилися все ж на більш короткому «Руслані».

«Особливі» рейси

Літак, який спочатку був призначений для військових місій, давно виконує цивільні рейси: перевозить по світу унікальні та негабаритні надважкі вантажі. Ульяновська авіакомпанія «Волга-Дніпро», яка має сьогодні найбільший з комерційних компаній парк «Русланів» — 10 машин, має цілий список «особливих» рейсів.

Так, наприклад, навесні 1993 року два «Руслана», за замовленням організаторів авторалі «Лондон-Сідней», перевезли 107 легкових автомобілів 40 різних типів — спочатку з Анкари в Делі, а потім з Бомбея в Перт (Австралія). Вперше у світовій практиці повітряних вантажних перевезень була використана двох’ярусна оснастка, спроектована в службі технічного директора «Волга-Дніпро».

У 1996 році в Колумбії «Руслани», в рамках контракту з British Petroleum, виконали перші у світі масові повітряні перевезення великогабаритних і надважких вантажів. За два місяці вони зробили 53 рейси і доставили 3750 тонн нафтовидобувного обладнання.

У число незвичайних пасажирів Ан-124 увійшли 68 тварин, що перелетіли з Праги до Індонезії в 1997 році (серед них унікальні види крокодилів, карликовий гіпопотам, зебри і чотири жирафи). У 2002 році чартерним рейсом з Японії у Тайвань доставили 11 дельфінів, яких помістили у спеціальні бокси.

Послугами «Русланів» користувалися і світові зірки. У 1993 році Майкл Джексон в рамках світового турне перевіз до Москви 310 тонн своїх вантажів на трьох Ан-124-100. Через чотири роки одним рейсом з Лондона до Тунісу було доставлено 100 тонн кіноустаткування, включаючи макет космічного корабля, для зйомок першого епізоду «Зоряних воєн». А в 2003 році на «Руслані» з Гамбурга до Москви доставили сценічне обладнання Пола Маккартні. Вантаж загальною вагою 105 тонн, що включав вісім великих екранів, перевезли у спеціальних 40-футових контейнерах.

В очікуванні повернення

На ульяновському авіазаводі «Авіастар-СП» модернізують «Руслани», що належать комерційним авіакомпаніям, а також Міноборони РФ. З Ан-124 роблять Ан-124-100 — версію із збільшеною на 30 тонн вантажопідйомністю. Ресурс конструкції модернізованого «Руслана» встановили у 50 тисяч льотних годин, 10000 польотів і 45 календарних років.

Про те, що будівництво повітряних гігантів потрібно відновити, кажуть, як мінімум, останні десять років. Авіаперевізники стверджують: попит на послуги «Русланів» стабільний. Перевезення для всіх космічних запусків розписані на два-три роки наперед між трьома операторами, експлуатуючими Ан-124. Частка зароблених грошей на перевезенні унікальних негабаритних та надважких вантажів у структурі всіх замовлень становить 15-17 відсотків. Це та робота, яку ніхто, крім Ан-124, виконати не може — вантажі не можуть бути доставлені жодним іншим літаком. Її вартість — близько мільярда доларів.

Але обсяг зароблених «Русланом» грошей з кожним роком зменшується. Серійного виробництва немає, в експлуатації літак стає все дорожчим. Експерти прогнозують, що до 2030 року комерційним експлуатантам потрібно як мінімум 55 нових повітряних суден, подібних «Руслану». В іншому випадку, після вироблення ресурсу в 50 тисяч льотних годин (а це — 2025 рік), літаки почнуть масово списуватися. У 2030 році залишиться всього 15 із 25 існуючих «Русланів».

Але якщо до відновлення будівництва Ан-124 все ж дійде, то це буде вже зовсім інший літак. Його повинні глобально модернізувати, оцифрувати. Необхідно, щоб повітряне судно відповідало перспективним вимогам ІКАО до 2035-40 року. Літак повинен мати цифрову кабіну, яка дозволить «нарощувати» функції жорсткішого літаководіння, а його економічну ефективність потрібно підвищити, як мінімум, на 30 відсотків.

Яка подальша доля літака — поки сказати складно. Під час свого візиту на ульяновський авіазавод наприкінці грудня минулого року міністр торгівлі і транспорту РФ Денис Манурі заявив про те, що виробництво модернізованих «Русланів» може початися з 2018 року. У нинішньому році федеральне відомство має визначитися щодо умов розвитку проекту та відпрацювати його логістику. Зробити це буде досить складно: у радянські часи в проекті брало участь близько 500 підприємств-суміжників.

Вікторія Чернишова