Гарантована відплата: як працює російська система «Периметр»

Головним стримуючим фактором Третьої світової війни є наявність у Росії системи, що дозволяє завдати у відповідь ядерний удар навіть при повному знищенні командних пунктів та ліній зв’язку РВСП. Називається вона «Периметр», в США її прозвали «Dead hand»

«Периметр» призначений для автоматичного управління масованим ядерним ударом і є альтернативною командною системою ядерних сил країни. Основна система управління стратегічними ракетами називається «Казбек» — вона відома завдяки абонентському комплексу «Чегет» або «ядерної валізки».

Наш бронепоїзд

Розробка системи гарантованого удару у відповідь почалася у розпал «холодної війни», коли стало зрозуміло, що засоби радіоелектронної боротьби, які безперервно удосконалюються, у найближчому майбутньому отримають можливість блокувати штатні канали управління стратегічними ядерними силами. Знадобився резервний спосіб зв’язку, який гарантує доведення команд до пускових установок.

Виникла ідея використовувати в якості зв’язкової командну ракету, оснащену потужним радіопередаючим пристроєм. Пролітаючи над Радянським Союзом, така ракета передавала б команди на запуск ракет не тільки в командні пункти з’єднань РВСП, а й безпосередньо на пускові установки. 30 серпня 1974 року закритою постановою уряду СРСР № 695-227 розробку системи було доручено КБ «Південне» у Дніпропетровську, яке займалося створенням міжконтинентальних балістичних ракет.

За основу взяли виріб УР-100УТТХ (за класифікацією НАТО Spanker, рисак). Спеціальну головну частину з передавачем спроектували у ленінградському політехнічному інституті, а виготовило її оренбурзьке НВО «Стріла». Для прицілювання ракети по азимуту використовується повністю автономна система з автоматичним гірокомпасом і квантовим оптичним гірометром. Вона може розрахувати напрямок польоту в процесі постановки ракети на бойове чергування і зберегти його навіть у випадку ядерного впливу на пускову установку.

Льотні випробування розпочалися в 1979 році, перший пуск з передавачем був успішно проведений 26 грудня. Випробування підтвердили успішну взаємодію всіх компонентів системи «Периметр», а також здатність головної частини командної ракети витримувати задану траєкторію — її вершина перебувала на висоті 4000 метрів при дальності 4500 кілометрів.

У листопаді 1984 року запущена з-під Полоцька командна ракета передала команду шахтній пусковій установці МБР РС-20 (SS-18 Satanа) на Байконурі. «Сатана» стартувала і після відпрацювання всіх ступенів було зафіксовано попадання головної частини у заданий квадрат на камчатському полігоні Кура. У січні 1985 року «Периметр» став на бойове чергування. Відтоді система не раз модернізувалася, зараз в якості командних ракет використовуються сучасні МБР.

«Вставай, страна огромная»

Основою системи є командні балістичні ракети. Летять вони не на ворога, а над Росією, а замість термоядерних боєголовок у їхніх головних частинах знаходяться передавачі, що розсилають команду на пуск всіх наявних бойових ракет: у шахтах, на літаках, підводних човнах та на рухливі наземні комплекси. Ті оснащені приймачами команд і стартують. Система повністю автоматизована, людський фактор в її роботі виключений або мінімальний.

Рішення про запуск командних ракет приймає автономна контрольно-командна система — складний програмний комплекс на основі штучного інтелекту. Він отримує і аналізує безліч різноманітної інформації: про сейсмічну та радіаційну активність, атмосферний тиск, інтенсивність радіообміну на військових частотах, контролює телеметрію з постів спостереження РВСП і дані системи попередження про ракетний напад.

Виявивши, наприклад, множинні точкові джерела потужного іонізуючого та електромагнітного випромінювання та співставивши їх із даними про сейсмічні збурювання на тих же координатах, система приходить до висновку про масований ядерний удар. У такому разі «Периметр» може ініціювати удар у відповідь навіть в обхід «Казбека».

Інший варіант — отримавши від СПРН інформації про пуск ракет з території інших країн, керівництво країни переводить «Периметр» на бойовий режим. Якщо через певний час не буде команди на відключення, система почне запуск ракет. Таке рішення дозволяє виключити людський фактор і гарантувати нанесення удару у навіть при повному знищенні командування і пускових розрахунків.

Чотири «якщо»

Один з розробників «Периметра» Володимир Яринич зізнався, що не знає надійного способу вивести систему з ладу. Контрольно-командна система, її датчики і ракети спроектовані для роботи в умовах ядерного нападу.

У мирний час «Периметр» знаходиться в спокійному стані — можна сказати, «дрімає» — не перестаючи, втім, аналізувати інформацію, що надходить. При переведенні на бойовий режим або отриманні сигналу тривоги від СПРН, РВСП та інших систем, запускається моніторинг мережі датчиків для виявлення ознак ядерних вибухів. Перед запуском алгоритму удару «Периметр» перевіряє наявність чотирьох умов. По-перше, чи відбувся ядерний напад. Потім перевіряється наявність зв’язку із Генеральним штабом — якщо зв’язок є, система вимикається. Якщо Генштаб не відповідає, «Периметр» запрошує «Казбек». Якщо мовчать і там, штучний інтелект передає право прийняття рішення будь-якій людині, що знаходиться у командному бункері. І тільки після цього починає діяти.

У НАТО створення системи ядерного удару, діючої без команди людини, назвали аморальним. Тим часом подібний комплекс є і у США.