Розрахований оптимальний час для евакуації після ядерного вибуху

Американський вчений Майкл Діллон з Ліверморської національної лабораторії Лоуренса в Каліфорнії, що займається атмосферними дослідженнями, розрахував оптимальний час, протягом якого люди повинні дістатися до надійного притулку в разі ядерного вибуху. Дослідження опубліковане в журналі Proceedings of The Royal Society A, а його короткий виклад наводить Science. У цілому Діллон розрахував три моделі правильної поведінки людей після ядерного вибуху.

Для розрахунків вчений взяв ядерний вибух, порівнянний за потужністю з атомними вибухами в японських Хіросімі і Нагасакі в 1945 році (13-18 і 21 кілотонн відповідно). При цьому його розрахунки стосуються тільки тих людей, які опинилися досить далеко від епіцентру вибуху, щоб не загинути від прямого його впливу, але при цьому відносно близько, щоб пізніше зазнати впливу радіоактивних опадів.

У першій розрахованій моделі мова йде про те, що якась людина знайшла укриття і перечекала у ньому ядерний вибух. При цьому поблизу від нього немає інших більш надійних укриттів. У цьому випадку їй необхідно дочекатися радіоактивних опадів і покинути свій притулок для пошуків кращого укриття тільки після цього. Тобто, людині необхідно виконати урядові інструкції ─ перечекати у своєму притулку не менше 12 годин після вибуху.

У другій моделі умови ті ж самі, за одним винятком ─ найкращий притулок знаходиться від поточного укриття людини не більше, ніж у п’яти хвилинах. У цьому випадку необхідно відразу після ядерного вибуху покинути своє укриття і швидко перебратися в краще. Так вона не потрапить під прямий вплив вибуху і не опиниться під радіоактивними опадами. Однак знаходитися на відкритій місцевої довго не рекомендується, оскільки можна отримати високу дозу радіації.

Нарешті, третя модель має на увазі наявність більш надійного укриття в 15 хвилинах від місця поточного притулку людини. Згідно з обчисленнями Діллона, у цьому випадку не варто залишати свій притулок протягом 30 хвилин; тільки по закінченні цього часу можна вибиратися на поверхню і бігти до надійнішого укриття. Слід зазначити, що у всіх моделях мається на увазі, що рятуються люди, які добре знають місцевість і розташування укриттів: підвалів бібліотек або станцій метро глибокої закладки.

За оцінкою Діллона, його розрахунки допоможуть врятувати від десяти до ста тисяч життів. Розрахунки можуть бути використані американською владою і екстреними службами для складання методів евакуації населення, наприклад, визначення районів, з яких населення необхідно вивезти в першу чергу.

Згідно із діючими в США інструкціями, після оголошення про ядерну загрозу, людям потрібно в максимально короткі терміни знайти собі притулок. Найкращим укриттям вважаються глибокі підвали будинків з укріпленими стінами і товстими залізобетонними перекриттями. У таких притулках рекомендується перебувати не менше 12 годин після ядерного вибуху.

З даними дослідження Діллона не погодився учений Лоуренс Вайн зі Стенфордського університету. На його думку, Діллон не врахував «колективну поведінку». Наприклад, після аварії на атомній електростанції «Три-Майл-Айленд» у Пенсільванії в 1979 році, було оголошено про евакуацію декількох тисяч осіб, проте у результаті покинути довколишні райони спробували понад 200 тисяч осіб, ускладнивши тим самим роботу екстрених служб.