Україна реформує армію

Державна комплексна програма реформування і розвитку українських ЗС до 2017 року передбачає докорінно змінити якісний рівень армії і перетворити її на абсолютно нову, з іншими якостями і можливостями.

Президент України Віктор Янукович на початку вересня цього року затвердив Державну комплексну програму реформування і розвитку збройних сил України на період до 2017 року. У контексті настільки знакової події співрозмовник тижневика «ВПК» — міністр оборони України Павло Лебедєв розповів про поточний стан української армії та шляхи реалізації прийнятої програми.

— Павло Валентинович, чи можна говорити про зміни характеру загроз національній безпеці України у військовій та інших сферах?

— Ми дуже уважно відстежуємо все, що пов’язано із загрозами нашій національній безпеці. Протягом останніх років у світі різко загострилися протиріччя, перш за все в контексті «змагань» між світовими центрами сили, питань доступу до світових природних ресурсів, загострилася боротьба за енергоносії. Це вже призвело до численних військових конфліктів в самих різних куточках нашої планети, в тому числі поблизу наших кордонів. Загрози саме такого роду розглядаються нами сьогодні вельми уважно. Також з неменшою увагою ми відстежуємо загрози в інформаційній та інших сферах, які прямо або побічно зачіпають військову безпеку країни. Що ж стосується безпосередньо військової сфери, то в середньостроковій перспективі так звана класична військова агресія проти нашої країни маловірогідна. Хоча очевидно, що вона малоймовірна лише до тих пір, поки у нас існує ефективний інструмент її недопущення та припинення.

Крім того, принципово важливі постійний моніторинг і прогнозування змін у характері загроз військової безпеки нашої країни. Для цього у нас створена і функціонує чітка система оборонного планування, одним з основних завдань якої є систематичне проведення оцінки загроз у військовій сфері. Нинішня наша точка зору на ці питання відображена в Стратегії національної безпеки, Воєнній доктрині України, а також у Стратегічному оборонному бюлетені та Концепції реформування і розвитку збройних сил України на період до 2017 року та інших документах. Зауважу, що більшість з цих документів прийнята зовсім недавно.

— Які основні напрямки модернізації та розвитку закладені в прийнятій на початку вересня Держпрограмі реформування та розвитку ЗС України? На чому плануєте сконцентруватися?

— Державна комплексна програма реформування та розвитку ЗС України до 2017 року передбачає декілька магістральних напрямків реформи армії. Саме докладання зусиль у цих ключових точках має докорінно змінити якісний рівень нашої армії, по суті перетворити її на абсолютно нову, з іншими якостями і можливостями. Перше і, мабуть, головне завдання при цьому — забезпечити постійну готовність військ (сил) до оперативного реагування на будь-які загрози застосування проти України військової сили. Іншими словами, українська армія повинна бути готова, а головне — здатна блискавично відреагувати на будь-яке силове втручання у наші справи.

Домагатися цього ми будемо кількома шляхами, зокрема вдосконалюючи організаційно-штатну структуру армії, відновлюючи систему повноцінної та якісної бойової підготовки військ і, звичайно ж, за рахунок переходу до комплектування виключно на добровільній основі. До речі, вже сьогодні приблизно 58 відсотків усіх посад солдатів і сержантів у нас займають саме контрактники. Відповідно плануємо з 2014 року комплектувати збройні сили України виключно добровольцями. Відбудеться також скорочення її чисельності з вирівнюванням наявної диспропорції між бойовими і забезпечуючими структурами. Зараз чисельність армії — 182 тисячі, з яких близько 70 тисяч служать у бойових частинах і 112 тисяч — у частинах забезпечення, обслуговування і т. п. У 2017 році чисельність армії становитиме 122 тисячі, з яких більше половини будуть служити в бойових частинах, у співвідношенні 60 на 40 відсотків.

Підвищення можливостей нашої армії також будемо домагатися шляхом істотного нарощування кількості модернізованих і нових зразків озброєння і військової техніки. Плануємо до чверті всіх коштів, які намічено виділити на проведення реформи, спрямувати саме в сектор технічного переозброєння. Крім того, налагодити систему забезпечення наших військ недоторканними запасами матеріальних засобів. Наша армія повинна мати у повному обсязі все, що необхідно для життя і бою, щоб бути здатною почати діяти в будь-який момент і на будь-якому напрямку.

Ще однією точкою докладання наших зусиль стане вдосконалення системи управління і забезпечення армії. Істотне поліпшення планується в першу чергу за рахунок оптимізації структур та чисельності, автоматизації процесів управління, обліку матеріальних ресурсів тощо.

Важливий напрямок трансформації наших збройних сил — удосконалення їхньої мобілізаційної здібності. Створюючи компактну сучасну армію, ми обов’язково подбаємо про те, щоб в особливий період, у разі прямої загрози військової агресії, ми мали б можливість відповідного за масштабами нарощування бойового потенціалу.

Ще одним з напрямків воєнної реформи стане істотне посилення кадрового потенціалу. Тут наші зусилля в першу чергу будуть спрямовані на мотиваційні чинники. Особливо це стосується грошового забезпечення військовослужбовців, підвищення рівня соціальних гарантій, введення в дію ефективних механізмів забезпечення військовослужбовців житлом.

У ході реформування ми також плануємо обов’язково домогтися приведення бюджетної політики нашої держави в галузі оборони у відповідність із сучасними вимогами, а головне — у відповідність з реальними фінансово-економічними можливостями країни.

— Чи можна говорити, що українська армія переходить до освоєння нової системи операцій та до нових форм ведення бойових дій і способів протиборства безпосередньо на полі бою?

— Це, звичайно, питання більше до військових фахівців з Генерального штабу. Саме цей орган у нас займається безпосередньо оперативним плануванням і застосуванням збройних сил. Але я як міністр оборони хотів би в зв’язку з цим зауважити, що модернізуючи збройні сили, ми орієнтуємося насамперед на найсучасніші тенденції у військовому мистецтві. Тобто, у разі необхідності реформована українська армія воювати готується по-новому у відповідності з самими передовими поглядами на ведення військових дій.

Основним напрямком у цій сфері стане створення самодостатніх міжвидових угруповань у складі нашої армії. Самодостатніх у тому відношенні, що вони повинні бути здатні планувати, готувати і вести самостійні військові дії. Основою міжвидових угруповань стануть повноцінні бойові частини постійної готовності, укомплектовані контрактниками і сучасною технікою. Виходячи з досвіду іракської, афганської та інших кампаній, основною тактичною одиницею нами були обрані батальйонні бойові тактичні групи, посилені авіацією та іншими необхідними засобами підтримки.

Їхнє формування, навчання, оснащення і підготовка до повноцінного бойового застосування будуть тісно пов’язані з багаторівневим плануванням. Це питання, безсумнівно, розглянуть органи військового управління вельми гнучко, гранично реалістично і відповідно до вимог сучасного моменту.

— Ваші попередники неодноразово озвучували плани створити у складі ЗС України потужні сили спеціальних операцій. Останнім часом у ЗМІ про це майже нічого не пишуть. Ви переглянули пріоритети або приховали все за завісою секретності?

— Такого роду події навряд чи можливо повністю приховати. Очевидний факт: Україні, її збройним силам такий «інструмент» життєво необхідний. Як показує практика, яка, як відомо, найкращий критерій істини, наявність такого роду формування у складі будь-якої армії світу суттєво підвищує рівень її боєздатності. Більше того, в контексті критерію «ціна-ефективність» ССО мають найвищі показники.

США, багато країн Західної Європи, Близького Сходу зробили вибір саме на користь сил спеціальних операцій, оскільки для їхнього утримання потрібно відносно невеликий бюджет і при цьому на кілька порядків ці частини ефективніші за звичайні частини і підрозділи, вони здатні докорінно змінювати ситуацію не тільки безпосередньо на полі бою, але й в оперативному і навіть стратегічному відношенні. Так чому ж ми повинні відмовлятися від тих можливостей, які дасть нашій армії наявність у її складі такого роду формування?

— Як питання реформування зачіпають соціальну сферу ЗС України?

— Соціальна сфера є одним із пріоритетів нинішньої реформи ЗС України. Підвищення рівня державних соціальних гарантій військовослужбовцям та впровадження дієвого механізму забезпечення їх житлом, розглядаються вже введеною в дію Держпрограмою реформування і розвитку збройних сил до 2017 року в якості основної точки докладання зусиль органів військового управління всіх рівнів. Більше того, кардинальне вирішення соціальних проблем нашої армії вже розпочате.

Як ви, напевно, знаєте, почали ми з одномоментного підвищення розмірів грошового утримання окремим категоріям військових у два рази (у ВМС, льотному та інженерно-технічному складу у повітряних силах та авіації сухопутних військ, високомобільним десантним військам і спецназу). А з 1 квітня нинішнього року також почалося поетапне підвищення грошового утримання й іншим військовослужбовцям. Щокварталу воно буде підвищуватися на 20 відсотків і таким чином до 1 липня наступного року подвоїться. Дане підвищення аж ніяк не останнє. Зараз ми розробляємо нову систему грошового утримання військовослужбовців, за яким їм буде забезпечено його щорічне підвищення на 25 відсотків.

У галузі соціального захисту одним з головних напрямків роботи залишається забезпечення житлом. Перші позитивні результати вже є. Прагнучи до комплексного вирішення проблеми, ми провели аудит об’єктів незавершеного будівництва Міноборони з 2007 року. У ході інвентаризації та паспортизації 168 об’єктів будівництва житла для військових розділені на чотири категорії. У першу увійшли готові на 80-90 відсотків, які в подальшому будуть добудовуватися за бюджетні кошти. Зокрема, мова йде про дев’ять об’єктів на 257 квартир, їх можна максимально швидко добудувати і ввести в експлуатацію. Більше двох десятків об’єктів завершимо за допомогою інвесторів, а об’єкти з низьким ступенем готовності, але на привабливих територіях будуть передаватися приватним інвесторам з визначенням частки квартир Міноборони. Ми вже передали на реалізацію звільнені містечка і надлишкове, непридатне для використання майно Міноборони. Ці кошти будуть спрямовані на будівництво житла та вирішення соціальних проблем військовослужбовців. Для поповнення житлового фонду також активно розбудовуємо під житло будівлі, які не використовуються у повсякденній діяльності військ.

Що стосується створення стійкої мотиваційної бази для залучення на військову службу за контрактом наших молодих громадян, то тут у нас амбітні плани. Хочемо, щоб наші збройні сили стали одними із кращих роботодавців у країні з одним із кращих соціальних пакетів на ринку праці України. Військовослужбовців звільнять від виплати податків, для контрактників буде забезпечене виділення службового житла, реальністю вже є восьмигодинний робочий день і два гарантованих вихідних. Багато в чому змінений весь уклад служби (ніяких чисток картоплі, прибирань територій та інших господарських робіт) — тільки бойова підготовка та обслуговування штатних ОВТ.

— Крім недостатнього бюджету Міноборони що ще, на ваш погляд, гальмує питання переозброєння ЗС України?

— Справді, головним стримуючим чинником технічного переозброєння нашої армії є саме обсяг його фінансування. Логіка тут проста і зрозуміла. Будуть гроші — будуть і нові зразки озброєння і техніки, причому в достатній кількості.

Однак існує ще один фактор, який серйозно впливає саме на проблему технічного переозброєння наших збройних сил. Це стан вітчизняного оборонно-промислового комплексу (ОПК). За великим рахунком давати оцінки або детально аналізувати його стан, перспективи розвитку та реальні можливості ми можемо тільки по відношенню до тих проектів, які цікавлять саме нас, збройні сили України, як замовника. Бо більша частина вітчизняного ОПК перебуває в управлінні не Міністерства оборони, а зовсім іншого відомства. Рівень нашої взаємодії з вітчизняним ОПК нас задовольняє. Принаймні його можливості в галузі розробки, випробувань і серійного виробництва необхідного нам озброєння і військової техніки прийнятні.

Український ОПК поступово оновлює технології та проводить технічне переоснащення, реконструкцію експериментальної та виробничої бази, що об’єктивно створює можливості для організації випуску сучасних зразків ОВТ, інноваційної, конкурентоспроможної продукції, істотного поповнення виробленої номенклатури озброєння і військової техніки. За деякими типами ОВТ йому вже вдалося створити практично замкнуті цикли виробництва безпосередньо у нас в країні. Наприклад, по бронетанковій техніці, стрілецькому озброєнню, визначеній номенклатурі ракетної зброї, ряду інших напрямків.

— На початку літа ви озвучили необхідність відмови МО України від співпраці з КБ «Південне» в питаннях створення ракетного комплексу «Сапсан» на користь іншого розробника. Чи не є це визнанням факту занепаду ракетно-космічної галузі України?

— Ні. По-перше, Міністерство оборони України не є експертною організацією для аналізу та оцінки тих чи інших галузей економіки країни, в тому числі і ракетно-космічній. Для цього існують абсолютно інші установи та відомства.

По-друге, відмова від подальшого створення комплексу «Сапсан» абсолютно не залежить від здатності ракетно-космічної галузі України в цілому і державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» зокрема виконувати такі роботи. Наша відмова обумовлюється зовсім іншими міркуваннями.

Це рішення було прийняте Міністерством оборони виходячи з моделі застосування збройних сил України, відповідно до якої уточнені питання застосування ракетної зброї з тими чи іншими тактико-технічними характеристиками. Найближчим часом проект «Сапсан» розглянуть на засіданні Ради національної безпеки і оборони України, де і буде прийняте остаточне рішення.

Хочу підкреслити, що створення комплексу «Сапсан» — не одиничний напрямок, в розробці якого успішно беруть участь підприємства ракетно-космічної галузі України, включаючи і область замовлень вітчизняного оборонного відомства. А той факт, що у нас з’явився інший, більш ефективний розробник, свідчить про успішну роботу українського ОПК, причому в умовах жорсткої ринкової конкуренції.

— Загальний стан ОПК України дозволить вам вирішити питання переозброєння армії за основною номенклатурою ОВТ?

— Так, дозволить. З тих видів озброєння, де створені власні замкнуті цикли виробництва, гадаю, наш ОПК цілком успішно впорається із завданнями переозброєння вітчизняної армії. Щодо інших напрямків ми будемо підтримувати тісні виробничі зв’язки із зарубіжними колегами, дотримуючись при їхньому виборі виключно прагматичного підходу.

— Оцініть, будь ласка, перспективи розвитку російсько-українських відносин у контексті базування в Криму Чорноморського флоту РФ.

— Міністерство оборони України вибудовує відносини з оборонним відомством Російської Федерації на підставі взаємоповаги і добросусідських відносин у відповідності з національними інтересами, законами України та міжнародними нормативними документами.

Українсько-російське співробітництво у військовій і військово-технічній сферах носить достатньо динамічний характер. Підтвердженням цьому служить більше 50 щорічних заходів двостороннього співробітництва у згаданих областях на різних рівнях.

Що стосується розвитку саме військово-морського співробітництва і взаємодії в контексті Чорноморського флоту, то слід зазначити таке. Перед Україною і Росією зараз стоять спільні завдання з модернізації армії і флоту, будівництва нових кораблів і освоєнню нових видів озброєнь. І це значний потенціал для розвитку взаємовигідної кооперації. Тільки від наших двох країн, а не виключно від однієї з них, залежатиме, чи стане ця взаємодія повною і масштабною.

Цього року український і російський флоти взяли участь у двосторонньому навчанні «Фарватер миру-2013», що стало вже доброю традицією, яке пройшло при повному взаєморозумінні. Зокрема, до відпрацювання методів боротьби з піратами на морі було залучено шість бойових кораблів, катерів і суден забезпечення, шість літальних апаратів морської авіації, підрозділи спеціального призначення. Всього в ході навчання було виконано 24 бойових завдання артилерійським, протичовновим і морським підводним озброєнням, а також авіаційні завдання. Усі поставлені навчальні цілі були досягнуті.

Як міністр я повністю задоволений його підсумками. Військовослужбовці обох флотів продемонстрували високу бойову підготовку, мобільність і професіоналізм при виконанні поставлених завдань. Також досить активно наші флоти взаємодіють у рамках чорноморської групи BLACKSEAFOR, остання активація якої нещодавно завершилася.

Упевнений, що такі заходи, як навчання «Фарватер миру», активації BLACKSEAFOR, і ряд інших будуть і надалі сприяти зміцненню військового партнерства між нашими країнами. Воно перспективне, взаємовигідне і заслуговує подальшого розвитку.

— Ви дуже тісно пов’язані з життям Севастополя та Кримського регіону. Чи відчувається різниця у ставленні політиків і громадян до російсько-української взаємодії в столиці і в Криму?

— Ви поставили запитання, близьке до риторичного. Я не соціолог і якихось конкретних соціологічних викладок з даного питання у мене немає. І проте особливої різниці у ставленні простих громадян і політиків до питання російсько-української взаємодії в Севастополі і Києві я не відчуваю. Ускладнень і напруги однаково не хочуть як у Севастополі, так і в Києві.

Зрозуміло, що пересічні громадяни, пов’язані родинними, дружніми зв’язками з Росією, і в Севастополі, і в Києві вболівають за зміцнення російсько-українських відносин. Де більшою, де меншою мірою — судити складно, адже це залежить від конкретних людей, їхньої культури, освіти, менталітету. Що ж до нормальних політиків, то для них головне — відстояти національний інтерес. При цьому важливо, щоб це робилося цивілізовано.

— Які ви бачите проблеми і перспективи співробітництва ЗС України з НАТО?

— Рівень політичного діалогу та практичного військового співробітництва між Україною і країнами НАТО сьогодні досить високий.

Нині українські миротворці виконують завдання у складі Міжнародних сил безпеки в Косові, Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (МССБ). Наша держава також є учасником антитерористичної операції НАТО «Активні зусилля». Ще один яскравий приклад міжнародного військового співробітництва: у вересні флагман ВМС ЗС України фрегат «Гетьман Сагайдачний» з командою спецназу приєднається до антипіратської операції «Океанський щит».

Як ви знаєте, зараз у нас в країні почалася наймасштабніша реформа армії за роки незалежності. Багато країн НАТО також свого часу пройшли цей шлях. Нам дуже цікаві їхні досвід, методологія реформування сфери оборони та безпеки. Ми зацікавлені в подальшому вивченні досвіду військового будівництва в цих країнах.

У сфері подальшого зміцнення рівня безпеки і оборони на Європейському континенті в контексті взаємодії з іншими країнами ми ставимо перед собою досяжні і зрозумілі для наших партнерів цілі і завдання, виконання яких піде на користь і Україні, і нашим партнерам.

Розмовляла Тетяна Савченко, спеціально для газети «Військово-промисловий кур’єр»