Снайпери нині в моді
В останнє десятиліття американські солдати й морські піхотинці прийшли до значного збільшення використання снайперів. Одним з живих підтверджень цього факту може бути американський снайпер, колишній «Морський котик» Кріс Кайл (Chris Kyle), який має 160 підтверджених влучень (і 95 непідтверджених), що є найкращим результатом, коли-небудь досягнутим серед американських снайперів. Більшість з цих «влучень» були здійснені протягом чотирьох відряджень в Ірак. Попереднім рекордсменом з 109 підтвердженими влученнями був солдат часів В’єтнамської війни Адельберт Уолдрон (Adelbert Waldron).
Крісу Кайлу вдалося встановити історичний рекорд частково завдяки більш активному використанню снайперів в останнє десятиліття. Завдяки бойовим діям в Іраку і Афганістані, тактика застосування піхоти значно змінилася. Простіше кажучи, акцент робиться на використання меншої кількості пострілів і значно кращу точність стрілянини. Елітні підрозділи, такі як сили спеціального призначення і SEAL, завжди діяли таким чином завдяки наявності професіоналів і можливості постійно відточувати і застосовувати свою майстерність. Армія і морські піхотинці виявили, що їхні війська можуть діяти таким же способом, використовуючи нове озброєння, техніку і тактику, а також величезний бойовий досвід і спеціальну підготовку. Зокрема, вона включає в себе використання нових симуляторів стрільби, що дозволяють бійцям не економити на віртуальних кулях, без всіх турбот і витрат, притаманних справжньому стрільбищу.
Однією з тих речей, які безсумнівно допомогли змінити тактику, стало частіше використання снайперів. В даний час близько десяти відсотків американських піхотинців навчені і оснащені так само, як снайпери. Командири відзначили, що використання на полі бою снайперських груп, що складаються з двох осіб (навідник і стрілок) не тільки надає більше розвідувальної інформації, але і дозволяє досягти набагато більш точного вогневого ураження. Снайпери виявилися кращими у пошуках ворога та його усунення без зайвого шуму і суєти. Нові гвинтівкові приціли (денні і нічні) зробили будь-якого піхотинця набагато більш точним при одиночній стрільбі. Таким чином, для запобігання жертв серед цивільного населення стало просто необхідним використання більшого числа снайперів або піхотинців, здатних зробити точний постріл на відстані до 100 метрів.
Нове оснащення снайпера внесло також багато змін. Протягом останнього десятиліття армія США впровадила кілька нових снайперських гвинтівок. Чотири роки тому військовослужбовці в Іраку і Афганістані почали використовувати напівавтоматичну снайперську систему M110 SASS (Semi-Automatic Sniper System). Ця зброя не є великим технологічним проривом. Вона заснована на старій гвинтівці AR-10. З початку 1990-х ВМФ США вже закуповує подібну зброю SR25, також відому як MK11 снайперська стрілецька система-Sniper Rifle System, SRS. Ці нові напівавтоматичні 7.62-мм снайперські гвинтівки засновані на елементах конструкції М-16. Близько половини деталей SR25 взаємозамінні з М-16.
Снайперським гвинтівкам Stoner вдалося досягти високої точності стрільби частково і за рахунок використання 20-дюймових важких плаваючих столів. «Плаваючі» означає, що ствол кріпиться тільки до основної частини гвинтівки з метою зменшити резонанс (який зменшує точність). Гвинтівка M110 важить 7.9 кг і близько 32 кг, включаючи всі компоненти системи. З M110 може використовуватися магазин на десять чи двадцять патронів. З метою зменшення помітності позиції снайпера, на довгий, в 1.3 метра, ствол гвинтівки може кріпитися 15 сантиметрова насадка. Вона знижує звук і спалах при пострілі і значно зменшує підйом пилу в повітря. В останні кілька років снайпери мали можливість використовувати більш потужні патрони (такі як 338 Lapua Magnum і 300 Magunm) та інші, ще більш корисні аксесуари. Деякі снайперські гвинтівки були модифіковані для використання з більш далекобійними патронами.
У минулому багато снайперів успішно пристосовували М-14 (з 1960-х років) під снайперську гвинтівку незважаючи на те, що напівавтоматична і міцна гвинтівка M14 з самого початку не була спроектована як снайперська. Завдяки своїй надійності і кращій точності, AR-10 більше підходить для використання як напівавтоматична снайперська гвинтівка. Ще з часів Другої світової війни було добре відомо, що існує безліч ситуацій, коли напівавтоматична снайперська гвинтівка просто не замінна. Однак рішення проблеми з її надійністю і точністю зайняло понад півстоліття.
Гвинтівка M110 в значній мірі замінила М24 і дала командирам значно ефективніших снайперів. Збільшення числа снайперів та їх ефективності змінили зовнішній вигляд (стало менше безладного вогню з боку військ США) і відчуття (американські війська мають кращий контроль) на полі бою. Крім того, стало легше виявити ворога (звичайно це ті, хто використовує автоматичний вогонь, в той час як американці все більше використовують стрілянину одиночними пострілами, що виявилося набагато ефективніше).
