Секретні колісні танки острова Свободи

Кубинська армія володіла значним парком танків Т-54/55 і бронетранспортерів БТР-60ПБ, які були поставлені із СРСР. Ця техніка використовувалася під час проведення міжнародних місій в Анголі та Ефіопії.

Після того, як припинилася радянська допомога, більша частина цих машин через відсутність запасних частин виявилися, по суті, на приколі. Але Радянський Союз допомагав не тільки у створенні дієздатних збройних сил, але і в організації промисловості і у вихованні інженерних кадрів острова Свободи. Тому кубинці самостійно, без будь-якої допомоги ззовні, вирішили на базі застарілої техніки зробити нові зразки, які більш б відповідали сучасним кубинським реаліям.

В результаті з’явився своєрідний симбіоз старого радянського БТРа і ще більш старого середнього танка. Звичайно, доопрацювання були зроблені колосальні. Так, башта з протикульовим бронюванням лише зовні нагадує ту, що стоїть на Т-54/55, у неї є сильно розвинена ніша, в якій знаходиться частина боєкомплекту.

Екіпаж — 4 особи. Машина озброєна 100-мм нарізною гарматою з ручним заряджанням. Вона дозволяє використовувати широкий спектр боєприпасів, боєкомплект яких оцінюється у 35-40 снарядів. З гарматою спарений 7,62-мм кулемет. На башті монтується зенітний 12,7-мм ДШК. Іноземні фахівці в якості недоліку конструкції вказують, що, можливо, при стрільбі у бік існує небезпека перекидання колісного танка.

Вважається, що два старих бензинових двигуни були замінені на один дизельний. Є повний привід на всі колеса і система централізованої підкачки шин, яка контролюється сенсорами давления у колесах.

Після такої модернізації та зрослої ваги (оціночно, 18-20 тонн) бронемашина позбавилась можливостей долати водні перешкоди на плаву.

На даний час не відомий статус даних бронемашин: скільки їх було виготовлено і навіть як вони називаються. Широкій громадськості їх демонстрували лише кілька разів.