Дизель-електричний конкурент з Китаю: підводний човен S20

 Дизель-електричний конкурент з Китаю: підводний човен S20

Дизель-електричний конкурент з Китаю: підводний човен S20

Проект 041

На нещодавніх міжнародних виставках військової техніки IDEX-2013 і LIMA-2013 Китай представив свій новий проект, призначений спеціально для експортних поставок. Китайські суднобудівники показали широкій громадськості новий неатомний підводний човен проекту S20. Поки жодна країна не виявила бажання придбати подібну субмарину, але у найближчому майбутньому можливо початок переговорів з подальшим підписанням контракту. Таким чином, Китай у самий найближчий час може поповнити список країн, що виготовляють неатомні підводні човни для продажу на експорт.

Згідно із відкритими даними, проект S20 являє собою зменшений підводний човен попереднього проекту 041 (Yuan class за класифікацією НАТО). Про існування проекту 041 стало відомо приблизно дев’ять років тому. У перших місяцях 2004 року розвідники Сполучених Штатів опублікували супутникові фотографії суднобудівного заводу Wuhan Shipyard, розташованого в місті Ухань. На одному з відкритих майданчиків підприємства знаходилася якийсь раніше не помічений підводний човен. Незабаром з’явилася докладніша інформація, як то назва проекту або приблизні характеристики. За підрахунками американських аналітиків, військово-морські сили Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) потребують приблизно п’ятнадцять подібних підводних човнів.

Надалі ситуація з підводними човнами Yuan розвивалася подібно до гри у хованки. Всього через кілька місяців після виявлення головного човна проекту, перестала надходити нова інформація. Субмарину спустили на воду, після чого протягом пари років про долю проекту 041 нічого не було відомо. Таке зникнення головного човна пояснити просто: супутникова розвідка не може гарантовано знаходити підводний човен в океані. Тому пошук головної субмарини Yuan, що вийшла на випробування, став завданням протичовнової оборони. Супутники, у свою чергу, продовжили стежити за обстановкою на суднобудівних заводах.

Восени 2007 року на верфі в Ухані були помічені вже два нові підводні човни, які через кілька місяців також вийшли на випробування. Наприкінці 2010 року на заводі перебували відразу три недобудовані субмарини, одна з яких незабаром вийшла в море. З тих пір час від часу з’являються нові відомості про будівництво або ремонт нових підводних човнів. Приміром, підводний човен «041», який будувався або проходив ремонт, був помічений торік на шанхайському заводі Changxingdao. Подробиці його перебування там досі не стали надбанням громадськості.

Загалом, за дев’ять років Китай побудував не більше восьми дизель-електричних підводних човнів проекту 041. Перший з них увійшов до складу ВМС не раніше 2006 року, а до теперішнього часу на службу заступили чотири або п’ять човнів. Цікавою рисою проекту 041 є той факт, що за багатьма характеристиками він відповідає радянському / російському проекту 877ЕКМ «Палтус» Таким чином, має право на життя версія, згідно з якою нові китайські дизель-електричні підводні човни фактично являють собою помітно перероблені копії російських. На користь цього припущення також свідчить наявність у ВМС НВАК кількох «Палтусів», поставлених ще у середині дев’яностих років, тобто незадовго до початку розробки проекту 041.

Можливі російські «коріння» китайських підводних човнів привертають увагу і серйозно ускладнюють ситуацію. Якщо при розробці субмарин «041» дійсно використовувалися радянські та російські технології, то це може бути приводом для міжнародного скандалу. Всі ДЕПЧ проекту 877ЕКМ для Китаю будувалися в Росії і договором не передбачалися жодні додаткові умови з приводу передачі технологій. Тепер же, схоже, Китай збирається використовувати російські напрацювання для будівництва підводних човнів не тільки для себе, але і для третіх країн.

Оскільки підводні човни S20 вже пропонуються на експорт, а їхні макети демонструвалися на міжнародних виставках, відомі деякі характеристики перспективних кораблів. S20 являє собою двокорпусний підводний човен завдовжки 66 метрів. Максимальна ширина човна — близько восьми метрів, осадка — 8,2. Заявлена водотоннажність нових підводних човнів у надводному положенні не перевищує 1850 тонн, у підводному — 2300. Міцності корпусу достатньо для занурення на максимальну глибину 300 метрів. Максимальна швидкість руху не перевищує 17-18 вузлів, що трохи вище крейсерської швидкості у 16 вузлів. При русі на економічних режимах підводний човен здатний пройти до восьми тисяч морських миль. Запасів палива і продовольства достатньо для 60-денного походу. Екіпаж підводних човнів S20 складається з 38 осіб.

Як і споруджувані підводні човни проекту 041, S20 оснащуватимуться шістьма торпедними апаратами калібру 533 міліметри. Ймовірно, експортні човни також отримають можливість атакувати цілі противника протикорабельними ракетами YJ-8X, призначеними для запуску через торпедний апарат. У такому випадку проект S20 за своїми бойовими можливостями може впритул наблизитися до російського проекту 877/636, німецького «212» та Dolphin і т.п.

Особливий інтерес представляє енергетична установка проекту S20. За наявними даними, ці підводні човни планується оснащувати дизель-електричною енергоустановкою з повним електрорухом. При цьому на експлуатацію субмарин накладатимуться деякі обмеження. Тому вже зараз китайські суднобудівники стверджують, що у перспективі S20 отримає нову повітрянезалежну енергоустановку (ПНЕУ). У той же час, конкретний її тип поки не називався. Так що це може бути система з паливними елементами, паротурбінна енергетична установка закритого типу або навіть двигун Стірлінга, як на шведських підводних човнах проекту Gotland. Варто відзначити, створення повітрянезалежної енергоустановки для неатомних підводних човнів — при всіх її перспективності — є дуже складним завданням. Далеко не у всіх провідних країн світу є такі технології. Тому Китай, створивши свою ВНЕУ, здатний вийти на лідируючі позиції в області неатомних підводних човнів.

За певних застереженнях вже зараз можна визнати проект S20 конкурентом російського «Амура-1650». Обидва перспективних підводних човни мають схожі характеристики і загальні риси вигляду. При цьому є і помітні відмінності, наприклад, різна водотоннажність. Тим не менш, обидва нові підводні човни претендують на одну і ту ж тактичну нішу, що у майбутньому спричинить конкуренцію на міжнародному ринку. Російські підводні човни, ймовірно, мають перевагу перед китайськими, оскільки потенційні замовники дізналися про них набагато раніше, ніж про китайські. До теперішнього часу кілька країн вже розглядають можливість покупки субмарин «Амур-1650». Китайським суднобудівникам, у свою чергу, поки тільки належить рекламувати свої вироби і привертати до них увагу можливих покупців. Крім того, перевагою російських підводних човнів можна вважати інший склад озброєння і вже розроблювану повітрянезалежну енергетичну установку. Таким чином, навіть при створенні Китаєм кількох нових систем, остаточний вибір замовника між «Амуром-1650» і S20 не буде очевидним.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *