Сусідам не потрібна єдина Корея
Нинішній 2011 рік, ознаменований крахом деякої кількості режимів диктату, і мабуть, найяскравішим прикладом тут послужить, повалення Муамара Каддафі. Ця революційна низка подій без сумніву могла б бути доповнена смертю північнокорейського «чудового керівника» Кім Чен Іра. Втім, в КНДР революція на сьогоднішній день навіть не намічається, а в самій державі зараз відбувається передача влади в спадщину. Проте хтозна, може трапитися і так, що справа прийме несподіваний оборот.
Відомо, що спадкоємцем «трону», є третій син померлого вождя, ім’я якому Кім Чон Ин, йому виповнилося 28 років і він ще досить молодий. Всі приготування до передачі йому влади почалися ще в минулому році, до речі, його батька в свою чергу, колись готували до подібної події майже 15 років. Саме тому, багато хто сумнівається, що йому вистачить знань керувати країною самостійно, а замість нього панувати стануть «регенти», приміром сестра (молодша) Кім Чен Іра, ім’я якої Кім Кен Хі (є членом політбюро ЦК Трудової партії), а також і її чоловік Чан Сун Тек (заступник голови Державного комітету, і кандидат в члени політбюро), або Лі Ен Хо (начальник генштабу).
У будь-якому випадку до 28 грудня (закінчення жалоби), ніяких заяв або різких кроків, від керівників Пхеньяна, не відмічено. Це також підкреслює і той спокій, який вже встиг повернутися на біржі Азії. Уточнимо, що відразу після надходження інформації про смерть Кім Чен Іра, японський індекс Nikkei та індекси біржі Південної Кореї KOSPI, сильно знизилися, через небезпеку нестабільності в регіоні, проте через пару днів, знову повернулися на свої позиції.
За прогнозами, у КНДР можуть бути розгорнуті два можливі сценарії розвитку подій, а саме:
1. Жорсткий. Кім Чон Ин, якого наставляють генерали, як стверджується, має задатки владного та жорсткого лідера, цілком здатний продовжити стратегію свого батька щодо ізоляції і конфронтації з «імперіалістами». І, з метою самоствердження, зовсім не виключено, що молодий управлінець влаштує ряд показових провокацій на південнокорейському кордоні, таких як недавній інцидент з обстрілюванням рибальського прикордонного села південців.
2. Реформаційний. Цей сценарій, також цілком може відбутися, і лише тому, що Кім Чон Ин ще досить молодий, а значить можна сподіватися, що він ще не встиг «закостеніти ідеологічно», і захоче внести в підвалини держави будь-які зміни. Крім того він навчався в Європі, і на власні очі бачив життя тамтешніх людей, і відповідно роботу економіки. І цей дуже разючий контраст, не зміг уникнути його очей. Втім, будь-які реформи, які можуть бути спрямовані на допущення в північнокорейську економіку форм приватного підприємництва, нехай навіть у сільському господарстві, дотримуючись мети годування жебракуючих і голодних громадян КНДР, зможуть легко підірвати основи правлячого режиму. Якщо хоча б злегка підняти завісу КНДР для зв’язків із зовнішнім світом, то політичні реформи перетворяться на неминучість. І не варто забувати, що поруч є сусідом процвітаюча Південна Корея, що дотримується ринкової економіки.
І цілком очевидно, що розвиток останнього плану сценарію, в кінцевому рахунку, призведе до повного об’єднання обох держав, які живуть на півострові. Це відмінно розуміють в Сеулі, і вже вживають деякі приготування до повторення об’єднавчого досвіду Німеччини. Набагато раніше смерті лідера КНДР, Лі Мен Бак (президент Південної Кореї), в один із днів запропонував ввести так званий «податок на об’єднання», завдяки накопиченим коштам якого, можливо буде покрити всі витрати цього процесу.
Цілком очевидно, що другий сценарій, який здатний принести такий довгоочікуваний мир на півострів Кореї, повинен бути дуже вигідним для всіх і вітатися всіма сторонами. Однак це зовсім не так. Йому стане перешкоджати покровитель і могутній сусід КНДР — комуністичний Китай. І це відбудеться не за ідеологічним міркуванням, а лише тому, що Пекін не бажає посилення Південної Кореї, що є союзником і партнером США. Саме з цієї причини, Китай посилено підтримує Північну Корею, і ретельно з нею розвиває економічне партнерство. Спираючись на дані китайської сторони, за минулий рік, товарообіг (двосторонній) було збільшено практично на 90%, в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (не менше 3,1 мільярда доларів США).
Крім того Японія також не дуже радіє перспективі об’єднання обох Корей. Однак її турбує не посилення в регіоні присутності американців, а вагома конкуренція з боку економіки Південної Кореї, яка при об’єднанні з північнокорейською, стане володіти колосальними ресурсами у вигляді кваліфікованої і дешевої робочої сили. Відомо, що не менше 70% населення КНДР живуть в містах, і мають досить гарну базову освіту, і працюють в основному у промисловості. І якщо, спираючись на допомогу інвестицій Південної Кореї, ця сама промисловість стане виготовляти не ракети і танки, а IT-продукцію й автомашини, то японські підприємства (також як і китайські) отримають серйозного конкурента. А з точки зору Токіо, краще вже ядерна гіпотетична загроза з боку КНДР, ніж чим фактична загроза виживанню економіки Японії, з боку об’єднаної Кореї.
Без сумніву об’єднаній Кореї знадобиться транзитний коридор до Європи і російський газ. А отримавши все це, країна знайде додаткову конкурентоспроможність, яка стане перевагою в економічному суперництві з Китаєм і Японією. А РФ, в особі об’єднаної Кореї, обзаведеться стратегічним партнером на Сході, і також і новим виходом на ринки тихоокеанського азіатського регіону. І як видно, перспективи тут відкриваються дуже вагомі. Але щоб все це змогло втілитися в реальність, має відбутися певна зміна, а саме: лібералізація найбільш суворою в світі диктатури, і щоб при цьому ядерний конфлікт не виник.
