«Вектор» на потужність
На початку 90-х років минулого століття російське Міністерство оборони оголосило конкурс з розробки перспективного пістолета, який повинен прийти на зміну автоматичного пістолета Стечкіна. У конкурсі, що отримав назву «Грач», брало участь відразу декілька конструкторських бюро (ЦНІІТочмаш, Іжмех, тульську ЦКИБ та ін.) У початковому техзавданні по конкурсу не було вимог щодо конкретного патрона. Проте новий пістолет мав бути сильнішим, ніж АПС і ПМ. У 1993 році завдання було скориговано — боєприпасом для перспективного пістолета був призначений патрон 9х19 Парабелум. Після цієї події з конкурсу вийшла одна з розробок Климовського ЦНІІТочмаш.
Справа в тому, що Климовські конструктора під керівництвом П. Сердюкова та І. Бєляєва працювали відразу над двома пістолетами. Один з них робився під патрон Парабелум, а другий — під абсолютно новий боєприпас 9х21 РГ054. Також пістолети мали і різну конструкцію автоматики, хоча в зовнішньому вигляді обох зразків можна помітити деякі схожі деталі.
Пістолет під патрон 9х21, мав прізвисько «Гюрза», зняли з участі в конкурсі «Грач», проте роботи над ним не припинили. Справа в тому, що початкова версія патрона 9х21 мала кулю зі сталевим сердечником — саме таким шляхом пішли Климовські інженери, виконуючи замовлення Міноборони на могутнішу зброю. Але військові вважали за краще інший патрон, а в спецслужбах і в МВС новою зброєю зацікавилися. Воно й зрозуміло — на дворі бандитські 90-ті, лиходії все частіше одягають бронежилети, і кулі пістолета Макарова їм вже нестрашно. Так що комплекс «патрон-пістолет», здатний пробити бронежилет третього класу, був би дуже корисний.
І вже в 1996 році на озброєння ФСБ надійшли пістолет СР-1 «Вектор» і кілька патронів: бронебійний СП-10, СП-11 з оболочечной (біметалічна оболонка), СП-12 з експансивною і СП-13 з бронебійно-трасуючою кулею. У той же час була створена і експортна версія пістолета РГ055С «Гюрза». Від пістолетів «для внутрішнього споживання» він відрізняється маркуванням англійською мовою, трохи більш акуратної обробкою і зображенням змії на бічній поверхні затвора. Після прийняття «Вектора» на озброєння спецслужб їм знову зацікавилися військові. У результаті з 2000 року спецпідрозділи Міноборони стали отримувати новий пістолет, але з низкою змін конструкції і під назвою СПС (Самозарядний пістолет Сердюкова).
Конструкція пістолета змішана. Так, наприклад, рамка частково металева, частково поліамідна з армуванням. Верхня (металева) частину рамки, до якої кріпляться майже всі деталі пістолета, намертво впрессована в пластикову (рукоятка і скоба спускового гачка). Застосування пластика дозволило при збереженні габаритів і бойових якостей знизити вагу пістолета: близько 1200 грам зі спорядженим магазином.
Автоматика «Вектора» всіх версій побудована на використанні енергії віддачі при короткому ході ствола. Останній жорстко закривається качающейся по вертикалі личинкою. Ствол нарізний, довжиною 120 мм. Поворотна пружина, як на ряді інших вітчизняних пістолетів, розміщена навколо стовбура. Одним кінцем вона впирається в кожух затвора, а іншим у спеціальний утримуючий упор. Цей упор є патентованим винаходом конструкторів ЦНІІТочмаш. Ударно-спусковий механізм «Вектора» виконаний за системою подвійної дії, курок відкритий. Характерна особливість саме цього пістолета полягає в тому, що для ведення вогню з самозводу необхідно встановити курок в проміжне положення — своєрідний додатковий запобіжник.
Повноцінних запобіжників два, обидва автоматичні. Один розташований на задній поверхні рукоятки і блокує шептало, а інший на спусковому гачку — замикає його. Треба зауважити, що два запобіжника є предметом спору. Існує думка, що запобіжник на рукоятці — анахронізм. Проте, вважають інші, зайва система захисту не завадить. У той же час деякі стрілки відзначають невелике зусилля спуску, що при автоматичних запобіжниках може призвести до нещасного випадку. Ще один спірний момент полягає в тому, що для здійснення пострілу з «Вектора» його необхідно правильно взяти в руку, що в умовах бою може зажадати більшого часу і коштувати стрілку здоров’я або життя. Тому деякі користувачі ізолентою намертво фіксують запобіжник на рукоятці в втопленому положенні.
Боєпостачання пістолета йде з дворядного коробчатого магазина на 18 патронів. За старою технічною традицією магазин розміщується в рукояті. Засувка, яка фіксує магазин, розташована на рукояті за спусковий скобою з обох сторін.
Для прицілювання пістолет має відкритий нерегульований приціл. На цілику і мушці є білі точки.
Пістолет «Вектор» випускався в кількох версіях. Це:
— РГ055. Було випущено кілька дослідних зразків і партія 50 одиниць для Федеральної служби охорони.
— РГ055С. Експортний варіант пістолета. Має інший пластик рукояті, малюнок зі змією збоку і трохи інші обводи рукояті.
— СР-1 «Вектор». Серійна модифікація для спецслужб. Перша версія пістолета, на якій зовнішня частина спусковий скоби не округляє, але з виступом для пальця, що забезпечує більш зручний хват двома руками. На пістолетах деяких партій передня частина скоби отримала насічки. СР-1 проводиться на двох підприємствах: на ЦНІІТочмаш і на Кіровському заводі «Маяк». Пістолети заводів відрізняються тільки зовні: логотипами виробника на бічних поверхнях рукояті. Климовські пістолети можна визначити за стилізованим зображенням сови, а кіровський по знаку «√», вписаних у коло.
— СР-1М. Нова модифікація пістолета отримала запобіжник на рукоятці більшого розміру, а, отже, ймовірність його недожатія в силу різних обставин знижується. Трохи змінена кнопка магазинної засувки. Але найважливіше нововведення СР-1М — затворна затримка. Причому Климовські інженери передбачили автоматичне зняття з затримки і досилання патрона після заміни магазину.
