Stratfor: геополітичний прогноз на 2013 рік. Східна Азія і Китай

У 2013 році три процеси впливатимуть на порядок денний у Східній Азії: намагання Пекіна зберегти соціально-політичну стабільність на тлі спаду його експортоорієнтованої економіки; прискорення модернізації збройних сил Китаю і його все зростаюча агресивність у спробах захистити свої територіальні та економічні інтереси в регіоні; спроби інших регіональних гравців, у тому числі і США, адаптуватися до змін, що відбуваються у Китаї.
Китайська економіка цього року продовжить поступовий і болісний процес переходу від високого експортного росту до моделі, більш стійкої у довгостроковій перспективі. Китайський експорт скоротить свій ріст на тлі спаду європейського попиту.
Зростанню експорту також перешкоджатиме зростання зарплат і виробничих витрат в традиційних китайських експортоорієнтованих прибережних регіонах, знижуючи експортну конкурентоспроможність Китаю порівняно з іншими регіональними економіками таких країн, як Індонезія, Філіппіни і В’єтнам.
Східна Азія і Китай
Але з наближенням другої хвилі глобальної фінансової кризи, порівнянної у масштабах з кризовими 2008-2009 роками, прибережна виробнича економіка Китаю впаде не відразу. Зниження буде поступовим. У 2013 році ще більше заводів, особливо з низьким рівнем кінцевої збірки із найнижчою нормою прибутку, покинуть Китай. Інші виробники, враховуючи переваги чудової транспортної системи Китаю, розвиненої інфраструктури, налагоджених ланцюжків постачань, а також його зростаючий споживчий ринок, залишаться на місці або перемістяться углиб країни, де робоча сила в достатку, а заробітна плата нижча.
Триваючий поступовий спад економіки у прибережній зоні Китаю, відомій як світовий центр виробництва, протягом найближчих декількох років призведе до зростання безробіття та соціальної напруженості, коли понад 250 млн. китайських трудових мігрантів почнуть повертатися вглиб країни в пошуках роботи.
Тому Пекіну доведеться продовжувати балансувати у внутрішніх конфліктах весь 2013 рік. Йому необхідно буде забезпечити високий рівень виробництва і зайнятості у той час, коли прибережні заводи і фабрики стануть звільняти робітників або взагалі закриватися. Але Комуністична партія Китаю не може собі дозволити допустити дестабілізацію в країні, починаючи з високої інфляції і закінчуючи обвалом ринку нерухомості, тому, слід очікувати другого раунду урядового стимулювання економіки, як це вже було раніше — у 2009-2011 роках.
Підтримка загального рівня зайнятості буде досягнуто завдяки інвестуванню в великомасштабні інфраструктурні проекти (особливо в розвиток транспорту і міського будівництва у внутрішніх провінціях). Також слід очікувати поступового ослаблення контролю за ринком нерухомості. Пекін підтримає економічний баланс за рахунок стимуляції виробничої активності у внутрішніх провінціях Китаю, особливо в тих, що знаходяться вздовж ріки Янцзи і межують з прибережними виробничими регіонами.
В цілях урбанізації внутрішніх територій, китайський уряд може піти на обмежені реформи системи реєстрації громадян та прописки. Але пріоритетне завдання підтримки рівня зайнятості буде стримувати будь-які спроби реальної реструктуризації економіки Китаю в бік більшої ефективності, продуктивності та рентабельності. Державне регулювання і монополія на інвестиції продовжить визначати китайську економіку і в 2013 році.
З боку представників китайського експорту чути гомін, а в цей час уряд намагається перенаправити інвестиційні потоки зі сфери нерухомості у бік більш стійких проектів. Тому йому слід готуватися до захисту від потенційних загроз своєї фінансової системи, особливо на тлі розростання сектора тіньового кредитування. «Сірі» банки — аж ніяк не новина у Китаї.
Але проблема у тому, що за останні кілька років їхня роль і вага відчутно зросли: якщо раніше це були географічно ізольовані неформальні позичкові каси окремих прибережних міст, то сьогодні це вже ціла складна мережа напів-юридичних осіб, що оперують від 12 до 30 трильйонів юанів ( від $ 1,9 трлн. до $ 4,8 трлн.) кредитних коштів з процентними ставками від 20% до 36%, які вкладаються у тисячі і тисячі дрібних і середніх бізнесів по всій країні.
Тіньове кредитування, по суті, не є проблемою. Більше того, воно необхідне в економіці, в якій офіційне фінансування часто обмежується лише держкомпаніями. Але експортне зростання сповільнюється, а необмежене грошове стимулювання (більшість з якого пішло на будівництво, накрутивши внутрішньокитайський попит на сталь, цемент, вугілля та інші матеріали у період між 2009 і 2011 роками до небес) також вичерпує себе.
Це означає, що все більше і більше стає охочих отримати «сірі» кредити. Пекін цілком здатний погасити короткострокові фінансові ризики, якщо у 2013 році вибухне криза тіньової банківської системи Китаю. Тим не менш, супутні ефекти від інфляції та безробіття до протестів з боку інвесторів тіньового банківського сектора (до яких належать у тому числі і мільйони простих китайських громадян) можуть суттєво загострити внутрішню соціальну і політичну стабільність Китаю.
Завдання, які стоять перед Партією і урядом…
У 2013 році Комуністичної партії Китаю доведеться щось робити з величезними соціально-економічними змінами на тлі зміни покоління своїх лідерів, а також попрацювати над переглядом і оновленням свого публічного іміджу, якщо вже нічого не можна вдіяти з практиками.
Політичні скандали 2012 сильно підірвали імідж КПК, але сама система пережила неспокійні часи. Зміна покоління при владі може дати партії шанс перебудувати свої фаланги і відновити повний контроль у внутрішньополітичних проблемах, таких як внутрішня безпека, цензура і військово-бюрократичний апарат, але поки партія все ж не може почуватися у безпеці.
Зростаюче в КПК відчуття небезпеки — як внутріпартійної, так і суспільної у зв’язку з важкою економічною ситуацією — швидше за все позначиться на посиленні цензури в он-лайнових соціальних платформах типу Weibo, у переслідуваннях релігійних та інших громадських груп, підозрюваних в опозиційності, а також у зростанні китайської військової потужності для захисту національних інтересів в Південно- та Східно-Китайському морях і в Південно-Східній Азії.
Вплив змін у Китаї на регіон
Хвильовий ефект повільного переходу Китаю від двох десятиліть царювання в якості головного світового постачальника недорогих товарів буде відчуватися в 2013 році найсильніше у Східній Азії. Зниження кількості прибережних складальних виробництв в Китаї надасть величезні можливості країнам Південно-Східної Азії, таким як Індонезія, В’єтнам, Філіппіни і, можливо, М’янма: всі вони будуть посилено залучати іноземні інвестиції, але не тільки у розробку своїх природних ресурсів і сировинних галузей, але і під впровадження більш ефективної міської, транспортної, енергетичної та переробної інфраструктур і галузей.
У той же час спад в Китаї знизить загальні темпи зростання регіону і стане його найбільшою проблемою в короткостроковій перспективі, оскільки китайське споживання сировини, від якого залежить велика частина Південно-Східної Азії, стабілізується після нестійкого максимуму 2010-2011 років. Більш розвинені країни регіону, такі як Південна Корея, Сінгапур і Австралія, також сильно залежать від попиту з боку Китаю, отримають менше прибутку від відтоку іноземних інвестицій з прибережного Китаю і стануть все більш сильно намагатися підтримувати зростання економіки і рівень зайнятості.
Навіть у разі структурних змін в регіоні внаслідок уповільнення китайської економіки — і, як наслідок, загострення регіональної або глобальної економічної нестабільності — зростаючий військовий потенціал і самовпевненість Пекіна, будуть чинити тиск на інші країни Східної Азії.
У Північно-Східній Азії військова модернізація Китаю буде підливати олію у вогонь мілітаризації Японії, яка, у тому числі, прикладе нові зусилля, щоб зняти конституційні обмеження на використання своїх збройних сил. Це також може прискорити експансію японського бізнесу та інвестицій з Китаю у бік країн Південно-Східної Азії, що розвиваються, оскільки дипломатична напруженість і територіальні суперечки все більше загрожують японським бізнес-інтересам у Китаї.
На Корейському півострові, який виявився затиснутим між китайською військовою модернізацією та можливою японською ремілітаризацією, можуть початися процеси більшого зближення двох Корей, особливо враховуючи спроби КНДР поступово зменшити свою залежність від китайської підтримки.
Між тим, В’єтнам і Філіппіни, як найбільш послідовні конкуренти та опоненти Китаю у Південно-Східній Азії, як і раніше, прагнутимуть до більш тісної інтеграції в рамках АСЕАН і підтримуватимуть американський бізнес і військову присутність в регіоні.
2013-й буде вирішальним роком для М’янми, оскільки вона працює над зміцненням демократії та зменшенням залежності від китайських інвестицій. Пекін, бачачи загрозу від зростання інвестицій і впливу Заходу у М’янмі своїм власним стратегічним і енергетичним інтересам у Південно-Східній Азії і басейні Індійського океану, може зірвати демократичний перехідний процес у М’янмі — або через посилення своєї економічної присутності у цій стратегічно важливій країні, або шляхом розпалювання етнічної напруженості вздовж китайсько-мьянманського кордону.
Те, що відбудеться у М’янмі в 2013 році, сформує майбутнє Асоціації країн Південно-Східної Азії, а також вплине на зв’язки між АСЕАН і США.