Стелс-танк на базі Т-80, що пропонувався Греції, навіть зараз був би одним з найкращих у світі

У середині 90-х років стало зрозумілим, що близько сотні французьких танків АМХ-30, що перебувають на озброєнні національної гвардії Республіки Кіпр, застаріли і потребують хоча б часткової заміни. Розглянувши всі пропозиції на міжнародному ринку озброєнь, кіпріоти зробили вибір на користь російського танка Т-80У.

У результаті в квітні 1996 року було підписано контракт в 172 млн. доларів на поставку 41 танка. Вже влітку 1996 року танки стали перекидати на острів. Машини надійшли трьома партіями: 27, 14 і 18 машин протягом року. Всього кіпрські національні гвардійці отримали 27 Т-80У і 14 командирських танків Т-80УК.

Зустрівшись на початку освоєння нової техніки з деякими труднощами, танкісти-кіпріоти зуміли подолати технічні проблеми, і незабаром вони вже стали давати високу оцінку омській машині. У результаті, Т-80У зацікавив вже представників армії Грецької Республіки. Російські зброярі представили «вісімдесятку» на виставці озброєнь у Греції. Крім експортного варіанту танка Т-80У була показана і перспективна версія даної машини.

Вона являла собою радикальну модернізацію танка, запущеного в серію у1985 році. Зовні цей танк, у випадку його запуску в серію, відрізнявся б новою баштою. Лобові проекції, а також дах повинні були бути захищені новим динамічним захистом «Кактус», який за своєю ефективністю значно перевершував встановлюваний на танки Т-80У, Т-80УД і Т-90 динамічний захист «Контакт-5».

Боєкомплект танка повинен був розміщуватися в автоматі заряджання забашенного контейнера, в даху якого передбачалися вишибні панелі. Це значно підвищило б шанси екіпажу в разі ураження танка. Для боротьби з підлітаючими протитанковими ракетами, реактивними гранатами призначався також комплекс активного захисту «Арена». Для поліпшення умови населеності встановили кондиціонер.

Танк міг отримати нову автоматизовану систему управління вогнем. Причому, тепловізори з’явилися б як у навідника-оператора, так і у командира машини. Зенітно-кулеметна установка була дистанційно керованою.

Конструктори відпрацювали питання додання танку менших теплової та радіолокаційної помітностей. Щоб танк отримав своєрідні стелс-характеристики, його повинні були забарвлювати спеціальним радіопоглинаючим покриттям.

Потужність газотурбінного двигуна на перших порах повинна була залишитися такою ж. У 90-ті роки турбіни потужністю в 1500 к.с. так і не були доведені до серійного виробництва, а варіант движка з «бойовим режимом» у 1400 к.с. тільки опрацьовувався.

Однак передбачалася установка гідрооб’ємної передачі, і замість важелів повинен був з’явитися штурвал.

До речі, Т-80УЕ, який брав участь у грецькому конкурсі, мав подібне представленому концепту моторно-трансмісійне відділення. У результаті, на даних конкурсних випробуваннях танк виявився кращим за всі виставлені іншими виробниками машини. Так, була досягнута максимальна швидкість в 80 км/год., хоча за тактико-технічними характеристиками (ТТХ) вона становила 70 км/год.

Тендерний комітет відзначив надійну роботу двигуна, трансмісії і механізму заряджання. Крім того, грецькі танкісти визнали, що Т-80УЕ виявився найлегшим в освоєнні.

На жаль, греки віддали перевагу німецьким «Леопардам-2» замість Т-80, а продемонстровані поліпшення повинні були бути впроваджені вже на версіях Т-80 для російської армії.

Кіпрська національна гвардія у 2009-му вирішила докупити 41 Т-80У і Т-80УК на 156 млн. доларів. Поставки цих танків були завершені у 2011 році.