Америка програла «Виклик тисячоліття»: 1:0 на користь Ірану
У 2002 році генерал Ван Ріпер, який командував морським військовим коледжем у штаті Вірджинія і пізніше працював в Національному військовому коледжі у Вашингтоні до виходу на пенсію в 1997 році, був запрошений брати участь в 250-мільйонних військових іграх «Виклики тисячоліття 2002» в якості командира ворожої сторони.
Незважаючи на вигадані назви обох сторін, було зрозуміло, що сценарій ігор представляв собою завуальовані навчання із вторгнення в Іран.
За сценарієм керованої комп’ютером ігри, в Перську затоку увійшла флотилія бойових кораблів ВМФ і морських десантних кораблів США, випробовувалася нова доктрина застосування об’єднаних високотехнологічних сил. Ван Ріперу, як країні, яка захищається від попереднього удару, довелося вдаватися до всіляких низькотехнологічних хитрощів, щоб зірвати плани противника.
Так, приміром, захищаючись від перехоплення розпоряджень, він припинив радіопереговори і передавав команди за допомогою мотоциклістів. Звичайно, в ході реальних бойових дій таке рішення буде неефективним. Швидкість мотоцикла ніяк не може змагатися зі швидкістю радіохвилі, до того ж на кур’єра можуть напасти, тоді розпорядження взагалі не буде отримано. Поступивши таким чином, Ван Ріпер лише продемонстрував свою кмітливість і нестандартний підхід до вирішення проблеми.
Інші дії генерала були настільки значні, що це вирішило результат навчання. Маючи всього лише кілька «дрібних суден і літаків», Ван Ріпер зумів потопити практично весь флот США! Генерал попередив удар противника. Спочатку він відправив літаки і всі плавзасоби безцільно кружляти по Перській затоці, а в той момент, коли втомлені стеженням за множинними переміщеннями адмірали позбулися терпіння і відкликали літаки і кораблі, Ван Ріпер відправив всіх в атаку. Оскільки патрульні і перероблені прогулянкові катери, як і невеликі літаки з пропелерами, були оснащені вибухівкою, самогубні атаки дали відмінні результати. До того ж генерал використовував наявні берегові протикорабельні ракети першого покоління. Було потоплено 16 військових кораблів, серед них був і авіаносець, загинуло кілька тисяч моряків і морських піхотинців США.
Висновки, які могли зробити військові фахівці, невтішні: жодна з бойових груп ВМФ США, жоден з величезних авіаносців не зможе витримати і дня бою з серйозним противником.
Гра була зупинена, так завжди чинять, коли перемога здобута дуже швидко. Ван Ріпер очікував, що противником будуть запропоновані нові, доопрацьовані плани, і гра продовжиться. Але фінал був більш екзотичним. Сценарій гри змінили так, щоб гарантувати перемогу флоту США. Для того щоб він міг знищити Ван Ріпера, генералу було наказано відключити протиповітряні радари і припинити збивати літаки, що транспортують війська противника. Крім цього, було оголошено, що судам, які пішли на дно «повернена плавучість». Після цього навчання могли тривати по першому плану.
Генерал продовжити гру не захотів, оскільки був ображений тим, що замість чесної гри було спочатку вирішено, що переможе флот США. Ван Ріпер має репутацію людини, яка обожнює садити в калюжу начальство, однак це не він заявив, що потоплені судна можуть виринути і продовжити бій.
А от у іншої сторони було більше причин для брехні і фальшивої перемоги, оскільки кар’єра багатьох начальників залежала від успіху операції. Велика частина проведених військових навчань демонструє нову зброю або нову доктрину. Минулі навчання повинні були продемонструвати доктрину високотехнологічних об’єднаних сил. Натомість результати гри показали, що мільярди доларів, які йшли на суднобудування, були просто викинуті на вітер. У той час коли зброя стає все мініатюрнішою і смертоносною, великі мішені просто не можуть вижити.
Тому не дивно, що від Пентагону не вдалося дочекатися пояснень. Доповідь же Ван Ріпера, який критикував результати і цих навчань, і доповідь іншого оглядача з Міністерства оборони просто засекретили. Не була опублікована і власна доповідь Об’єднаного командування про підсумки військових ігор.
