Суєта навколо «Касамів»
Всього за сім днів операції «Хмарний стовп» військова авіація Ізраїлю здійснила приблизно півтори тисячі літаковилетів. У результаті ударів з повітря, за офіційною ізраїльською інформацією, було знищено більше двохсот тунелів постачання, кілька сотень вогневих позицій, з яких запускалися некеровані ракети, а також 26 арсеналів зброї. За даними ізраїльської розвідки, останні використовувалися для зберігання і збірки зброї, у тому числі і некерованих ракет. Таким чином, у результаті операції, ВПС Ізраїлю значно підірвали бойовий потенціал організацій ХАМАС, КНС, ПІД і т.д. Знищення військових об’єктів стало причиною зрозумілої реакції керівництва арабських організацій. До прикладу, один з високопоставлених діячів руху ХАМАС Махмуд аз-Захар нещодавно заявив, що у його союзників не залишається ніякого іншого виходу, крім як імпортувати озброєння з третіх країн, з якими є хороші відносини.
Ці слова можна трактувати по-різному. По-перше, бажання будь-що ввозити до Гази нові ракети говорить про успіхи ізраїльської авіації: виходить, їй дійсно вдалося знищити майже всі основні арабські об’єкти з виробництва та зберігання ракет. По-друге, заява аз-Захара може прозоро натякати на те, що антиізраїльська «коаліція» не збирається здаватися і має намір знову зібравшись з силами, завдати удар. Проте, зважаючи майже на повну відсутність власних виробництв, збройним формуванням Гази тепер доведеться задовольнятися озброєннями імпортного виробництва. Швидше за все, поставки здійснюватимуться з Ірану, на що прозоро натякнув аз-Захар.
Починаючи з 2001 року, основною ракетною зброєю бойовиків з Гази є некеровані реактивні снаряди сімейства «Касам». Ці боєприпаси мають максимально спрощену конструкцію і можуть виготовлятися майже в будь-яких умовах. Основою «Касама» є підходяща труба, наприклад водопровідна, до якої приварюються стабілізатори з листового металу. Всередину поміщається проста бойова частина, що складається з самих звичайних тротилових шашок, а також твердопаливний ракетний двигун. Останній являє собою запаяну з одного боку трубу з паливною сумішшю, що складається з цукру і калійної селітри. Найпростіша ракета може летіти на дальність не менше трьох кілометрів. При цьому точність пуску виходить, як мінімум, невисокою. Через відсутність нормальної системи стабілізації і точних розрахунків при наведенні, пуск таких ракет завжди здійснюється, що називається, у той бік. Тим не менш, через відсутність в Газі серйозних промислових підприємств, навіть такі ерзац-ракети не виглядають чимось абсолютно марним, про що говорять події останніх років, коли з кожним роком кількість обстрілів збільшувалося, а також створювалися нові варіанти «Касамів» з більшою дальністю.
Однак радіус дії 16 кілометрів все одно недостатній для атаки більшості великих міст Ізраїлю. Через це воєнізованим організаціям Гази довелося йти на закупівлю боєприпасів за кордоном. Так повідомляється, що в ході останніх подій з сектора Газа була запущена деяка кількість ракет Fajr-3 і Fajr-5 іранського виробництва. При дальності не менше 40 кілометрів («Фаджр-3»), ці некеровані реактивні снаряди вже можуть становити певну небезпеку для ізраїльської сторони. Крім того, Іран поставив ХАМАСу або КНС ракети «Фаджр-5», здатні летіти на 70-75 кілометрів. За допомогою таких боєприпасів у ході недавніх боїв з території Гази були обстріляні околиці Тель-Авіва. Однак, на щастя для Ізраїлю, кількість таких пусків була невеликою, адже поставки озброєнь з Ірану до Гази дуже важкі з цілого ряду причин. Через них Ісламській республіці і арабським формуванням доводиться шукати альтернативні шляхи, причому майже завжди досить довгі.
Не так давно ізраїльським спецслужбам вдалося встановити приблизний шлях поставок іранських ракет до Гази. Звичайно, поки нікого, що називається, за руку не впіймали, але вже зрозуміло, де саме потрібно ловити. З заводів іранської державної корпорації Defense Industries Organization ракети у розібраному стані по землі доїжджають до порту Бендер-Аббас, де перевантажуються на торгові судна. Звідти ракети по морю доставляються на перевалочні бази у Судані. Наступною ланкою у ланцюзі переправлення є бедуїни-контрабандисти, які караванами переправляють розібрані ракети на Синайський півострів. З території Єгипту розібрані ракети контрабандними підземними тунелями відправляються у Газу, де їх збирають і готують до застосування. Є інформація про присутність в Газі представників іранського Корпусу Вартових Ісламської революції (КВІР), які здійснюють безпосередню підтримку при складанні і застосуванні контрабандних ракет.
Офіційний Тегеран не згоден із висновками ізраїльських спецслужб і стверджує, що ділиться з Газою тільки технологічною документацією. В принципі, такі заяви не виглядають зовсім вже натягнутими і неправдоподібними. У той же час не варто забувати, що через всі події останніх десятиліть, у секторі Газа так і не з’явилося серйозної промисловості, здатної освоїти масове виробництво чогось більш серйозного, ніж кустарні «Касами». Тому є всі підстави підозрювати Іран у постачанні готових некерованих ракет. Тим часом Ізраїль звинуватив Тегеран у черговій спробі переправити до Гази своїх військових фахівців. Причому, за ізраїльськими даними, троє представників КВІР проїхали у Газу саме під час перемир’я.
Якщо участь Ірану в останніх подіях одержить тверді і незаперечні докази, то Ізраїль може отримати хороший аргумент на користь своєї позиції у близькосхідних суперечках. Крім того, участь Ірану у так званій дестабілізації обстановки у регіоні, може негативно позначитися на майбутніх діях третіх країн щодо цієї країни. Нарешті, Ізраїль може сприйняти це як якийсь карт-бланш і почати готувати новий удар по іранських об’єктах, як це було кілька років тому. Загалом, пуски найпростіших некерованих ракет здатні спричинити за собою величезну кількість військових і політичних наслідків, аж до нової війни.
