Лівія на порозі нової війни

Офіційна частина війни в Лівії закінчилася, світова громадська думка переключилася на проблеми Сирії, «іранську ядерну загрозу», але при цьому залишилася маса питань, пов’язаних з майбутнім цієї північноафриканської країни. Серед основних проблем нової Лівії — це майбутній державний лад, проблема фінансування будівництва нової державності, проблема формування нової національної армії, проблема компенсації країнами НАТО їх витрат.

Тільки Сполучені Штати, за офіційними даними, витратили на Лівійської кампанію приблизно 1 млрд. доларів, а Велика Британія ще більше — 2,7 млрд. доларів. Всього ж Організація Північноатлантичного договору, за оцінками ряду експертів, «закопала» в пісках Лівії приблизно 168 млрд. доларів. Це виходячи з того факту, що кожен день Лівійської війни обходився західним платникам податків в 12-14 млн. американських доларів, причому без витрат на гуманітарну допомогу, поставки зброї, амуніції, проведення різного роду таємних спецоперацій та ін. витрат.

При цьому на Заході намагаються дати занижені цифри, які відрізняються в різних джерелах. Причина очевидна — країни НАТО переживають не найкращі економічні часи, у багатьох незабаром пройдуть значущі вибори, майже всі держави охоплені соціальними протестами різної активності. Тому багато політиків, не тільки опозиційні, активно продавлювали ідею «компенсації». Мовляв, нова лівійська влада повинна компенсувати країнам Заходу цю кампанію, заплатити за «гуманітарну допомогу» у вигляді бомбардувань і операцій спецслужб. Зрозуміло, що тема дуже гнила, тому її намагаються не афішувати, звести її до рівня «угоди між господарюючими суб’єктами». Фактично, ми бачимо, як західники перетворюють сферу «боротьби за свободу інших народів» у дуже вигідний бізнес.

Одним з каналів, через які Захід отримує свій гешефт, є «заморожені» активи лівійської Джамахірії. В даний час невідома точна цифра заблокованих фінансів Лівії. Називають цифри від 80 до 168 млрд. доларів США. Цікаво, що остання цифра, мабуть, «випадково», збігається з витратами Заходу на війну. Інформаційні агентства стали повідомляти про розморожування лівійських фінансових активів ще з літа ц.р., так, в серпні Рада Безпеки (РБ) ООН прийняла рішення «звільнити» 1,5 млрд. доларів з коштів режиму Каддафі в банках Сполучених Штатів. Європейські країни підтримали це рішення. Але в реальності картина виявилася не такою милостивою для нової лівійської влади, як здавалося. Європейці погодилися розморожувати і передавати Тріполі не більше 2-3 мільярдів щорічно. Так, на листопад 2011 року офіційно було розморожено активів на 15 млрд. доларів. Британські та американські банки розморозили 3 млрд. доларів, італійські — 2,6 млрд., французькі — 2,2 млрд., німецькі — 1 млрд., голландські — 700 млн. і т.д. Виходить, що навіть ці фінанси Лівія отримає лише протягом 5-7 років. Якщо, звичайно, в країні не відбудеться новий катаклізм, який дозволить знову заморозити виплати.

Захід буквально перекрив кисень новій лівійській владі — розморожена мізерна частина з лівійських активів, але навіть їх треба заслужити. Новий лівійський уряд змушений вирішувати складне завдання — простого виживання населення, яке треба поїти й годувати, забезпечувати елементарними промисловими товарами. Зараз Тріполі розпродає золотий запас, який накопичили при Каддафі. Тільки за листопад продали 20 тонн дорогоцінного металу — це 20% золотого запасу країни. Тобто якщо золото будуть продавати такими ж темпами далі, то Лівія не протягне навіть до літа. А далі що? Просити кредити у Заходу, залазячи в боргову кабалу? І це всього лише один з наслідків Лівійської війни, яка зруйнувала досить високий рівень життя лівійського населення.

Сумнівно, що західники надалі пом’якшать своє ставлення до активів старої Лівії. Частина коштів просто зникне, як зникли 1,3 млрд. доларів Інвестиційного фонду Муаммара Каддафі, які «втратив» знаменитий «Голден Сакс». На Заході з самого початку існування цієї цивілізації розмову зі слабкими і якими не мають свого «кольта» дуже коротка. До того ж у Вашингтоні, Лондоні, Парижі, Брюсселі розуміють, що майбутнє нинішньої Лівії вельми туманно. Упевненості в стабільному і поступальному розвитку країни (як при Каддафі) не має, скоріше навіть навпаки, є думка, підкріплена вагомими аргументами, що Лівії загрожує новий етап війни, який може привести до розвалу країни і ще більшим жертвам серед населення. Вже зараз йде боротьба між різними племенами, кланами, військовими угрупованнями із застосуванням зброї за переділ сфер впливу, джерел доходу. 26 листопада нового прем’єра країни — Абдель Рахіма аль-Кіба — мало не вбили, супроводжуюча його група була обстріляна в передмісті столиці, дві людини загинули, п’ятеро були поранені. А Бельхаджа просто заарештували в аеропорту Тріполі і кілька годин тримали під арештом.

Ще частину коштів західники планують отримати за допомогою видобутку і продажу вуглеводнів. Країни Євросоюзу проводять жорстку лінію між виділенням траншів із заморожених рахунків і розподілом концесій на видобуток і розподіл нафти і природного газу. А лівійська перехідна національна рада, судячи з усього, наобіцяла західникам дуже багато. Захід завжди вмів «розводити» боржників, ця гра була придумана саме там. Ще під час війни пройшла новина про те, що ПНР обіцяла Парижу, який зіграв найбільш активну роль серед країн Заходу, 35% частку в нафтовидобутку. А британський Вітол отримав від перехідної ради гарантії угоди на продаж чорного золота на більш ніж 1 млрд. доларів.

Іншим джерелом фінансів для Заходу стане збройовий ринок Лівії, який вельми грунтовно зачистили за допомогою бомбардувань і пограбуванням арсеналів (у ньому брали участь бандформування, ісламісти, звичайні жителі). Новій Лівії потрібен практично весь спектр зброї: від важкого озброєння для ВПС, ППО, ВМС, сухопутних військ до стрілецької зброї, засобів зв’язку, амуніції, тощо. Плюс необхідні значні кошти для навчання військових фахівців, відновлення військової інфраструктури (аеродромів, військових баз та ін.) Це мільярди і мільярди доларів (євро, рублів …). Франція і Великобританія в серпні пообіцяли перехідній раді «зробити все максимально можливе» для того, щоб в найкоротші терміни зняти ембарго на поставки зброї до лівійської держави.

Проблема створення нових збройних сил і загроза нової війни

У процесі боротьби з режимом Каддафі, у Лівії не з’явилося єдиної сили, яка змогла б стати основою для нової лівійської армії. Виділилося кілька основних центрів сили, які об’єднують десятки і навіть сотні «польових загонів» («бригад»), дрібніших бандформувань.

Перша сила — це ісламісти, тут і члени «Аль-Каїди в країнах ісламського Магріба» (АКІМ), її членів ще називають салафітами, так як вони є прихильниками Шеал’тіїл, напряму в ісламі, який закликає орієнтуватися на спосіб життя і віру ранньої мусульманської громади, очистити сучасний іслам від різних нововведень. Вони відрізняються строгою дисципліною, багато мають бойовий досвід, є учасники війни в Афганістані, Іраку, Чечні. У АКІМ входить організація «Воююча ісламська група — лівійська» (ВІГ-Л), її інша назва — Лівійський рух за зміни. Член ВІГ-Л Абдельхакім Бельхадж є діючим військовим комендантом Тріполі, інший ісламіст — Ісмаїл ас-Салабі — контролює Бенгазі, а його брат Алі ас-Салабі є представником Лівійського руху за зміни у ПНР. У ісламістів добрі зв’язки з Катаром. Під командуванням Бельхадж приблизно 25 тис. багнетів, причому, коли взяли Тріполі, в рядах ісламістських загонів було близько 2 тис. чоловік. Таке зростання чисельності ісламістських загонів, мабуть пов’язане з підготовкою до нового витка Лівійської війни. Ісламісти планують перетворити Лівію в один з еміратів майбутнього ісламського халіфату, а Катар надає їм пряму підтримку.

Є певні зв’язки у лівійських ісламістів і з англо-саксами, радикальний іслам став «тараном» Вашингтона і Лондона. Північна Африка повинна палахкотіти.

Друга сила — це бійці різних племен, міст, територій, об’єднані за територіально-племінним принципом. Вони роздроблені, володіють слабкою дисципліною, низькою боєздатністю, не мають потужних світових покровителів. Їх сила в тому, що вони мають значну підтримку на своїй території і їхні загони чисельні. Їх основне завдання (їх лідерів) — отримати свою частку у «лівійському пирозі». Серед них є відвертий набрід, мародери, кримінальний елемент, який вже відзначився грабежами і вбивствами. Крім того, у ватажків є незадоволені амбіції, вони вважають себе головною рушійною силою «революції». Їх пасіонарність вимагає виходу і буде реалізована або в новій громадянській війні, або зовнішньому конфлікті. Так, вже з’являлися повідомлення про різкі промови щодо Алжиру, який ворожий ПНР і був дружньо нейтральний щодо режиму Каддафі під час Лівійської війни. Крім того, є інформація про сотні бійців, які за підтримки Туреччини збираються взяти участь у громадянській війні (або її розпалюванні) в Сирії.

Третя сила, сама нечисленна — це в основному колишні офіцери, солдати колишньої лівійської армії, сил безпеки, які з самого початку взяли участь у заколоті або приєдналися пізніше. Вони мають певний бойовий досвід, а їх командири володіють навичками оперативно-тактичного керівництва, у них відносно високий рівень дисципліни. Саме на них може спертися нова лівійська влада, вірніше, та її частина, яка не бачить у Лівії ісламістського майбутнього. Але для цього потрібна підтримка Заходу, для формування та озброєння нової армії, яка зможе навести в країні порядок, «зачистивши» відверто кримінальний набрід і найбільш радикальних ісламістів. Примусивши інших роззброїтися і повернутися до мирного життя.

Таким чином, не можна сказати, що після завершення війни Західної коаліції і повстанців проти режиму Каддафі в Лівії настав мир і країна йде в напрямку розвитку «демократії». Принцип «безперервної революції» (як і в Єгипті) переважає. Лівії загрожує новий виток громадянської війни, розпад території на кілька державних утворень, відбувається посилення позицій ісламістів.