Китай не буде рятувати світову економіку
Останнім часом у світі з’явилася досить оригінальна точка зору про те, що Китай — це єдина країна, яка здатна витягнути на собі всю світову економіку. Після початку світової кризи хвалити Китай стало дуже модно. Китай став мало не еталоном економічної стійкості. Деякі політики навіть кажуть про можливу адаптації китайської моделі економічного розвитку для своїх країн. Ідея економічного месіанства Китаю буквально літає в повітрі. Незважаючи на те, що китайське економічне чудо — це, безумовно, доконаний факт, виняткову роль Китаю в майбутньому порятунку світової економіки можна піддати серйозному сумніву.
По-перше, допомога Китаю світовій економіці можлива лише в тому випадку, якщо вона буде вигідна самому Китаю. У цьому Китай нічим не відрізняється від інших країн, ставлячи на чільне місце свої національні інтереси.
По-друге, наступного року Китай чекає уповільнення економічного зростання. В уряді Китаю вже визнають, що в 2012 році приріст китайської економіки може скласти менше 9%, що означатиме рекордне зниження. При цьому, світові економісти вважають, що мінімальний відсоток зростання економіки Китаю, необхідний для створення достатньої кількості робочих місць, становить 8 відсотків. Ця цифра може бути і більше, особливо з урахуванням того, що міське населення Китаю збільшується стрімкими темпами. Таким чином, уповільнення зростання китайської економіки вже наблизилася до критичної межі.
При такому падінні темпів розвитку своєї економіки, Китай почне пряме витрачання коштів на недофінансованих напрямках, якими є будівництво доступного житла, розвиток сільського господарства та підтримка малого та середнього бізнесу.
По-третє, Пекін навряд чи піде на значне зміцнення своєї національної валюти. Сильний юань — давня мрія американців — не з’явиться ще дуже довго. Більш того, на думку багатьох аналітиків, ріст курсу китайської валюти, що намітився, може найближчим часом змінитися його падінням. Вся справа в тому, що Пекін ні за що не піде проти волі власних експортерів, що грають одну з центральних ролей у створенні в країні робочих місць.
По-четверте, в Китаї сильна тіньова фінансова система. У цьому сенсі китайська економіка набагато менш передбачувана, ніж та ж американська.
І ще один аргумент на користь того, що можливості китайської економіки сильно перебільшені, полягає в тому, що китайська влада слабо уявляє, на що саме необхідно витрачати наявні в країні гроші. Пекін закликає банки фінансувати інфраструктурні держпроекти: давати кредити на будівництво доріг і аеропортів. При цьому кредити, видані місцевим властям на реалізацію таких проектів, все частіше не повертаються. Це означає, що економічне зростання Китаю гальмується, насамперед, на рівні провінційних бюрократів, які неефективно витрачають виділені кошти. Борги органів місцевого самоврядування становлять до третини загального обсягу річного промислового виробництва. За оцінками китайських експертів, близько чверті цієї суми повернуто не буде.
Якщо виявиться, що для того, щоб врятувати місцевих бюрократів кишеня Пекіна виявиться не такою вже глибокою, то проблеми всієї решти світу повинні будуть почекати. Думки світових експертів підтверджують і висловлювання видатних економічних діячів самого Китаю. Йі Ксанронг, член Китайської академії суспільних наук: «На цей раз Китай виконуватиме іншу роль. Ми відчуваємо серйозні наслідки від того, що ми зробили для світової економіки раніше. Зараз Китай здатний докласти лише мінімальні зусилля ».
