Чехословацька скорострільна гармата для БМП VK.30 (VK.28)
У республіці Чехословаччина в 1960 роках йдуть розробки легкої броньованої техніки, обладнання та систем до них. Чехословацькі інженери починають розробку перспективного скорострільної гармати калібру 28 мм. Відповідно до початкового завдання, розроблювана система озброєння отримувала перезарядку пневматичного типу. Вона поєднувалася з відкотним гальмом і мала перемикаюче подвійне живлення від використовуваного магазину.
У ході робіт над гарматою з’ясувалося, що використовувати калібр 28 мм не вигідно економічно — довелося б розробляти боєприпас під калібр, проводити його випробування, запускати у виробництво. Тому приймається рішення про перепроектування скорострільної системи озброєння під калібр 30Х211мм — боєприпаси вже використовувалися зенітною самохідною установкою «Ještěrka» Praga PLDvK vz. 53/59.
У 1967-1968 роках нова скорострільна гармата під назвою VK.30 була зібрана. Для випробувань його встановлюють на чехословацькій модифікації радянського БТР-50П — прототип Видра-1 (БТР ВІД-62). Точних даних про хід проведених випробувань практично не збереглося, проте у 1971 році скорострільна гармата VK.30 встановили для випробувань на ще одну радянську модифікацію БМП — прототип Видра-2 «BVP-1» (до речі Видра-2 якраз розроблялася під нову систему озброєння).
Власна маса гармати — 160 кілограмів. Ємність магазина барабанного типу — 120 боєприпасів. Магазин отримав трьох-виткове виконання — 1 і 2 виток магазину складався з осколкових боєприпасів по 40 одиниць і стільки ж боєприпасів було в третьому витку, тільки бронебійного типу. Проектна скорострільність — до 650 постріл / хв., але у ході випробувань скорострільність не перевищувала 530 постріл / хв. Вага боєприпасу калібру 30Х211мм — 435 грамів, початкова швидкість польоту близько тисячі м / с. Ефективна дальність до 2000 метрів. Автоматичний вогонь із гармати мав хорошу купчастість при цьому гармата мала м’яку віддачу. При ведення вогню можна було швидко поміняти використовуваний боєприпас — була можливість вибору наступного боєприпасу, що подавався у ствол. При осічці, для їхнього швидкого усунення (перезарядки) були 2 піропатрона з електричним підпалювачем.
Хоча чехословацькі військові і відмовилися від калібру 28 мм та створення до нього нового боєприпасу, для нової VK.30 дали добро на розробку спеціального кумулятивного снаряда. Новий боєприпас володів наступними бойовими характеристиками: бронебійність — монолітна броня до 90 мм при куті 90 градусів. Кумулятивний снаряд отримав протобертові стабілізатори для того, щоб дати йому можливість сформувати кумулятивний струмінь. Ймовірно, стабілізатори розкривалися на кінцевій ділянці польоту через певний час, адже стабілізатори істотно знижували швидкість польоту боєприпасів. Дані про точність, траєкторію і дальність польоту не відомі.
Доля перспективної VK.30
У 1971 році, Видра-2 «BVP-1» зі встановленою VK.30 передається Радянському Союзу, де вона проходила різні випробування. Через кілька років, у 1973 році, розробка скорострільної гармати під назвою VK.30 зупинена. Імовірні причини припинення розробки — тести показали недоробки гармати, також вона не була уніфікована (у той час країни Варшавського договору мали уніфікацію під калібр 37 мм). Проте варто відзначити, що радянська гармата для легкої броньованої техніки 2А42 на той час тільки знаходилася у розробці, заміни розроблюваної системі озброєння так і не знайшлося. Відзначимо, що легка броньована техніка з аналогічною малокаліберною скорострільною гарматою з’явилася в Чехословаччині та в Радянському Союзі аж через десять років. Скорострільна гармата 2А42 радянського виробництва, встановлена на БМП-2, з’являється на озброєнні у 1983 році. Вона отримала, порівняно з VK.30, слабший боєприпас калібру 30Х165мм. Вага бронебійно-трасуючими снарядами склала 400 грамів, початкова швидкість польоту трохи не досягла 1000 м / с.
