Секретний «Мозир»
На початок 70-х років класичні методи захисту ШПУ (шахтних пускових установок) міжконтинентальних балістичних ракет від атаки противника з застосуванням високоточної зброї стають неефективними. Протидія технічним засобам розвідки ворога, маскування ШПУ, створення безлічі помилкових цілей, що імітують пускові шахти з розвитком нових технологій супутникової розвідки стало складним, а часом нездійсненним завданням. До 1970 року, завдяки розвиненим засобам стеження, координати всіх ШПУ МБР РВСП стають відомі противнику.
Фортифікаційний метод захисту, заснований на збільшенні броньового захисту пускової установки, у зв’язку зі стрімким підвищенням в середині 70-х років точності наведення ядерних боєголовок і появою нових зразків високоточної зброї, також був вже малоефективним. Якщо в середині ХХ століття точність наведення визначалася десятками метрів, то до 1970 року йшлося вже про декілька сантиметрів. Ставало ясно, що ракетні шахти можуть бути виведені з ладу раптовим випереджувальним ударом навіть не ядерної, а звичайної зброї з високою точністю наведення. Навіть якщо точне попадання боєголовки ворожої керованої ракети не призведе до руйнування шахти або до пробиття кришки ШПУ, то, як мінімум, призведе до її заклинювання, що в підсумку не дозволить провести запуск ракети, тобто не дозволить виконати бойове завдання. Тому перед радянськими інженерами було поставлене завдання в короткі терміни розробити і створити принципово нову і високоефективну систему захисту шахтних пускових установок.
Одним з перших радянських проектів, спрямованих на створення КАЗ (комплекс активного захисту) ШПУ МБР, був проект КАЗ «Мозир», або «комплекс 171» (проте існує думка, що це позначення невірно), розроблений у конструкторському бюро міста Коломна. Роботи над проектом були розпочаті в середині 70-х років, головним конструктором комплексу був Н.І. Гущин, загальне керівництво здійснював талановитий інженер і конструктор С.П. Непереможний. Саме завдяки його ініціативі та наполегливості радянська армія отримала на озброєння новий вид зброї, таку як ПЗРК «Стріла», і створений для танків комплекс активного захисту «Арена». Принцип дії КАЗ «Арена» такий же, як і у КАЗ «Мозир». Всього в роботах над проектом КАЗ «Мозир» працювали понад 250 найрізноманітніших підприємств радянської промисловості майже всіх міністерств СРСР.
Територія об’єкта ДІП на полігоні Кура, Камчатка. У 1988 р. поруч — на об’єкті ДІП-1 — імовірно проходила випробування система ПРО «Мозир» КБ машинобудування. Фото — не пізніше осені 2010 р
Конструкція КАЗ включає в себе велику кількість зібраних в пакет стволів невеликого калібру (комплекс «Мозир», за різними даними, включав в себе від 80 до 100 стволів), кожен з яких містить заряд пороху та вражаюче стрижневий елемент (снаряд?) З високоміцного сплаву . При надходженні сигналу про атаку ворога на об’єкт, що охороняється, за частки секунди КАЗ, що знаходиться в режимі очікування, захоплює ціль, що наближається і вистрілює їй назустріч сотні дрібних вражаючих елементів (снарядів). Постріл проводиться одночасно з усіх стволів, одним залпом. Перед ворожою боєголовкою утворюється стіна або хмара із сталевих снарядів, щільність якого така, що подолати цю перешкоду практично неможливо. В результаті чого ціль, в даному випадку ворожа боєголовка, знищується (на відстані до 1 000 метрів), не долетівши до своєї мети. За допомогою цього виду озброєння можна здійснювати захист практично всіх важливих об’єктів.
За непідтвердженими даними, комплекс «Мозир» був створений на початку 1980-х років, і перший дослідний зразок відправлений для проходження випробувань на полігон Кура РВСП, в/ч 25522, розташований на Камчатці. Де, знову ж за непідтвердженими даними, в рамках проведених випробувань, в кінці 1980-х років було вперше проведено перехоплення блоку мішені, що імітує боєголовку міжконтинентальної балістичної ракети, запущеної з Байконура (однак деякі джерела стверджують, що запуск був проведений з полігону, розташованому в Плесецьку). Однак зміни, що наступили в країні вплинули на подальший хід подій. На початку 90-х років виділення коштів для здійснення подальших робіт над проектом було припинено, і незабаром він був закритий. На даний момент складно судити про те, наскільки КАЗ «Мозир» був ефективний і як склалася б подальша доля проекту, якби Радянський Союз не розпався. Дані з цього проекту не розголошуються, і всі відомості мають гаданий характер. Проте сама ідея створення цього принципово нового озброєння дала поштовх до створення інших зразків (комплекси «Арена», «Дрозд»), дія яких заснована за принципом самооборони і відпрацьовано при створенні першого російського комплексу активного захисту.
