ST6: антитерористична команда

Спеціальний антитерористичний підрозділ ST6 був створений в липні 1999 року, після того як у Косово розпочала свою діяльність місія ООН. І хоча ця команда існує вже багато років, інформації про неї в пресі практично не було.

У складі підрозділу задіяні групи спецназу країн, що входять до Північноатлантичного альянсу: SEK і GSG-9 з Німеччини, EKO COBRA і WEGA з Австрії, DELTA з Норвегії, GIGN з Франції, URNA і Zбsahovб jednotka з Чехії, Karhu Team з Фінляндії, Specialna Enota зі Словенії, Alfa з Хорватії, Nationell Insatsstyrkan зі Швеції, BOA з Польщі, ETF з Канади, Viking Squad з Ісландії, а також Сокіл та Беркут з України.

Основна сфера діяльності команди — це проведення спецоперацій зі звільнення заручників та захопленню злочинців, підозрюваних у скоєнні злочинів проти людства, військових злочинів, а також членів терористичних організацій. Крім того, бійці цього спецпідрозділу брали участь в рейдах по виявленню і арешту людей, причетних до продажу зброї і наркотиків.

Що стосується складу підрозділу, то в нього входили командир, 2 штурмових підрозділи, 1-2 військових медика, кілька фахівців по злому, а також пара офіцерів-техніків. Все командування групи вибиралося шляхом внутрішнього голосування.

Щоб потрапити в ST6, боєць повинен був відповідати деяким вимогам: По-перше, він повинен входити до складу спецпідрозділу своєї країни і прослужити в ньому не менше 2,5 років. По-друге, знати англійську мову, тому що саме вона була обраною міжнародною мовою спілкування. По-третє, необхідно було двічі пройти тест на вогневу підготовку. Тест вважався незданим, якщо під час перезарядки відбувалася якась заминка або ж боєць не потрапив хоча б однією кулею в мішень. Крім цього, кандидат зобов’язаний був пройти усну співбесіду, основні питання якого були спрямовані на отримання відомостей про підрозділ, в якому служив боєць, про досвід його роботи, участі в реальних спецопераціях. Крім того, така співбесіда передбачало і деякі провокаційні питання, що стосуються в основному тактики.

Якщо ж підрозділ, в якому служив боєць, не працював раніше в складі ST6, про нього наводились додаткові довідки.

Якщо претендент успішно проходив всі завдання, його приймали в групу. Після цього він повинен був придумати собі псевдонім, під яким і проходив службу в підрозділі. Контракт підписувався мінімум на один рік. Але при цьому реальні дані бійця були приховані. Також боєць отримував персональний позивний на час служби, який використовувався під час радіопереговорів.

Окрім офіційної, існувала і неофіційна частина прийому новачків. У ресторані обов’язково замовлявся стіл для всіх бійців спецпідрозділу, а після вечері всі переміщалися в один з барів, де кандидат повинен був випити по чарчині текіли з кожним бійцем, причому сіль необхідно було вдихати через ніс, а сік лимона видавлювався у відкриті очі. Якщо боєць-новачок витримував усе з честю, тоді звучала фраза «Ласкаво просимо в команду!». Про таке прийомі знало і керівництво, яке і видавало спецдозвіл.

На озброєнні у спецпідрозділу перебували пістолети та екіпіровка, яку кожен спецназівець брав у своєму рідному підрозділі, а також кулемети МР5 N, укорочені штурмові гвинтівки НК G36 КЕ і Benelli M2 Tactical — помпові рушниці.

Снайперські гвинтівки і вибухівку використовувати заборонялось. Крім цього, в наявності були також пристрої для злому, альпіністське спорядження, тарани, бронещіти і різні засоби зв’язку — від переносних радіостанцій до супутникових телефонів. Техніка, що використовується для проведення операцій, була представлена позашляховиками Toyota 4 Runner, броньованими автомобілями Toyota Land Cruiser 105 і RG-31.

Для підтримки бійців спецназу у відмінній формі проводилися щоденні тренування, що складалися з вогневої підготовки, фізичної підготовки, орієнтації на місцевості, медична підготовка, використання різних технічних засобів, велика увага приділялася і такому виду підготовки, як промисловий альпінізм.

А щоб тренування були більш реальними, під час стрільб використовувалися справжні бойові патрони. Тактичні заняття проводилися у самому Косово спільно з підрозділами поліції різних країн. Також існував спеціальний графік тренувань, за яким кожен боєць обов’язково на одному із занять грав роль інструктора. Це було дуже важливо для всебічного професійного розвитку бійця.

Всі заявки на проведення операцій подавалися заздалегідь, що сприяло більш ретельній підготовці, плануванню подальших кроків, збору детальної розвідувальної інформації.
Оскільки загальне число бійців шостої команди не перевищувало 25 осіб, то в ході проведення деяких операцій підрозділ працював зі спецназом Україні, так як Сокіл та Беркут виявилися найбільш підготовленими командами серед усіх миротворчих команд ООН.

За час своєї діяльності спецпідрозділ брав участь у більш ніж 500 операціях. Це і затримання радника президента Ібрагіма Ругови Рамі радда, і гучна справа щодо звільнення і зачистці будівлі суду в місті Косовська-Мітровіца в 2008 році спільно з UNMIK і KFOR. Під час цієї операції було заарештовано 54 людини, а сама зачистка проведена без єдиного пострілу. Але некваліфіковані дії керівництва привели до втрати контролю над ситуацією. Частина арештованих була відбита сербами, які захопили колону. Представники місії ООН були відпущені, проте їх техніка була спалена.

Служити в спецпідрозділі в умовах повної секретності було дуже престижно. А ті, хто не зумів пройти тести, міг залишитися при команді як технік.

Офіційною датою припинення існування шостої команди вважається 15 листопада 2008 року, день, коли закінчився термін дії мандата ООН в Косово. Однак це зовсім не означає, що її бійці не підтримують стосунки. Щороку вони організовують зустрічі та семінари з метою передати досвід молодому поколінню.