Реєстрація Увійти
Вхід на сайт
Вибір редакції

2018 рік має стати проривним щодо техніки для Збройних сил України - військовий експерт

30 січня 2018
Переглядів: 506
Коментарів: 0
Версія для друку
Про озброєння ЗСУ, а також переваги і недоліки Javelin Сергій Згурець. Фото: Дарія Давиденко / АпострофПро озброєння ЗСУ, а також переваги і недоліки Javelin Сергій Згурець. Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Про озброєння ЗСУ, а також переваги і недоліки Javelin

Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, військовий експерт СЕРГІЙ ЗГУРЕЦЬ у першій частині інтерв'ю «Апострофу» розповів, яку нову техніку та озброєння отримає українська армія в 2018 році, чому рішення США надати Україні протитанкові ракетні комплекси Javelin є радше політичним кроком, аніж засобом підвищення боєздатності ЗСУ, які українські зразки озброєння можуть конкурувати з американськими ПТРК та які роди військ отримають Javelin.

- Рада національної безпеки та оборони затвердила державне оборонне замовлення. Які зміни відбулися в ньому порівняно з минулим роком? Координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук розповідав, що у 2017 році оборонне замовлення не виконувалося часто через бюрократичні перепони. В 2018 році це не повториться?

- Державне оборонне замовлення – це головний механізм забезпечення військ новою технікою та озброєнням. Ця модернізована техніка надходить до них відповідно до двох програм – державної програми розвитку озброєння, яка розрахована до 2020 року, і державної програми розвитку Збройних сил. Виходячи із цих програм і формується державне оборонне замовлення, воно ж визначає завантаженість наших оборонних підприємств державної і приватної форм власності.

Коли ми говоримо про державне оборонне замовлення на 2018 рік, то воно відрізняється від минулорічного, перш за все, обсягом. Суттєво, десь на 20%, збільшено фінансування закупівлі нової і модернізованої техніки. Друга складова, яка впливає на державне оборонне замовлення – використання так званих державних гарантій, тобто державних грошей, які можуть бути використані для довготривалих проектів створення нової військової техніки. Ми говоримо про ДОЗ в межах 23 млрд грн та обсяг державних гарантій від 17 до 20 млрд грн.

Крім того, ДОЗ має певні особливості. Так, воно формується вже не на один рік, а на три, тому що всі наші військові проекти складно виконати впродовж року, особливо коли ми говоримо про технологічно складні речі.

Проблема держоборонзамовлення 2017 року полягала в тому, що механізм застосування державних гарантій для виготовлення військової техніки не був відпрацьований. На те, аби визначити механізм фінансування проектів, які здійснюються за державні гарантії, пішло щонайменше п’ять місяців співпраці між Міністерством оборони, Міністерством фінансів та Міністерством економіки. Без цього жоден проект не міг зрушити з місця. Фактично це була одна зі значних проблем минулого року, і вона негативно вплинула на темпи виготовлення окремих зразків техніки, зокрема мова йде про БТР-4, які мали виготовлятися саме за державними гарантіями.

У 2018 році, сподіваюся, ситуація буде принципово іншою, тому що механізм державних гарантій відпрацьований, тож цю суму (17-23 млрд грн) отримають як державні, так і приватні підприємства. Фінансування за прямим фінансовим потоком безпосередньо через Міністерство оборони в рамках державного оборонного замовлення більше на 25%. Отже, у поточному році на підставі ухвалення ДОЗ ми фактично маємо збільшене на 20% держоборонзамовлення за фінансуванням Міноборони і чи не вдвічі збільшені витрати на фінансування довгострокових проектів за державними гарантіями. Думаю, це стане серйозним поштовхом для постачання нової техніки у війська.

Ще один важливий момент – досить багато коштів виділено на підготовку до виготовлення нової техніки. Це інша стаття витрат, адже можна розробити нову сучасну техніку, але не мати відпрацьованої технологічної лінії для її виробництва. Так от, в цьому році Міністерство економіки виділяє значні кошти для того, щоб створювати і поглиблювати можливості підприємств у виготовленні нової техніки.

Тому я гадаю, що 2018 рік має стати проривним з точки зору початку серійного виготовлення нових зразків техніки. І, думаю, якщо зривів не буде, то це буде перший рік, коли наші Збройні сили почнуть отримувати нову військову техніку, зокрема ті ж БТР-4, БТР-3 та БТР-70ДІ фактично батальйонними комплектами. Це суттєво відрізнятиметься від попередніх років, коли ЗСУ отримували нові зразки бронетехніки поштучно.

«2018 рік має стати проривним роком з точки зору початку серійного виготовлення нових зразків техніки», - відзначає Сергій Згурець. Фото: flickr.com/photos/poroshenkopetro«2018 рік має стати проривним роком з точки зору початку серійного виготовлення нових зразків техніки», - відзначає Сергій Згурець. Фото: flickr.com/photos/poroshenkopetro

- Щодо нової техніки для української армії у 2018 році. Що вона може отримати?

- У нас є роди військ, які мають велику кількість радянської техніки. Якщо перед початком війни нам бракувало справної техніки, а після двох «котлів» ми втратили близько 80% боєздатної техніки, яка брала участь у бойових діях, то, звісно, після 2014 року постала нагальна потреба, по-перше, відновити втрати, а по-друге – забезпечити технікою нові частини. Адже протягом перших двох років війни чисельність української армії збільшилася вдвічі, відповідно, майже вдвічі зросла потреба в техніці. Крім того, треба було компенсувати те, що було несправне або втрачене. Так от, на сьогодні ми маємо ситуацію, коли всі наші військові частини й бригади укомплектовані військовою технікою на 98-100%. Але вона фактично задовольняє штатні потреби військових частин.

Тепер стоїть питання про якісне переоснащення військ і переведення армії на якісні рейки. Це можна забезпечити лише появою у Збройних силах нової або модернізованої техніки, яка має значно кращі бойові властивості порівняно зі зразками, які сьогодні перебувають на оснащенні української армії. Так от, перелік нової техніки, яка перебуває на різних ступенях виготовлення (від відпрацьованих серійних зразків до тих, які поки що розробляються), в рамках державної програми розвитку Збройних сил і оборонно-промислового комплексу достатньо великий.

Я думаю, що у 2018 році українська армія отримає ракетний комплекс «Вільха», який пройшов цикл випробувань. Гадаю, що він буде прийнятий на озброєння як головна ударна сила, що спроможна буде вражати цілі противника на відстані щонайменше до 200 км у тій версії, яка пройшла випробування. Також ми отримали широкий спектр протитанкових ракетних комплексів, які виробляє КБ «Луч», починаючи від «Корсара» з дальністю до 2,5 км, до «Стугни» з дальністю 5 км. І їх досить багато, кількість комплексів вимірюється сотнями, а кількість ракет – тисячами, це значно більше, ніж минулого року. Уже цього достатньо, аби посилити протитанковий компонент, навіть не згадуючи американських Javelin, які радше є політичним кроком, аніж безпосередньо засобом посилення нашого військового потенціалу.

Збройні сили отримають батальйонні комплекти БТР-4, батальйонні комплекти бронетранспортера БТР-3, перші машини в серійному виготовленні, легкі броньовані машини «Дозор», броньовані машини «Козак», які пройшли випробування і використовуються з кінця минулого року. Також надійдуть модернізовані танки Т-64.

Ми почнемо процес глибокої модернізації винищувачів МіГ-29 і Су-27, які суттєво підвищать можливість нашої авіації виявляти цілі противника в повітрі й знищувати його на землі, використовуючи нові керовані засоби ураження, які розробляються й будуть виготовлятися в Україні. Коли ми говоримо про протиповітряну оборону, то тут так само буде зроблено великий крок вперед, якщо ми візьмемо до уваги, що ухвалюється рішення щодо розробки комплексів середньої дальності з опорою на наші розробки, тобто з використанням того потенціалу, який сьогодні наші підприємства реалізують на території інших країн.

І досвід вдалих пусків, і комплексні роботи, які здійснюються нашими державними й приватними підприємствами, дозволяють говорити про те, що наш протиповітряний щит стане достатньо сильним за рахунок робіт з посилення потенціалу комплексів С-300, «Бук», введення до складу Збройних сил комплексів типу «Куб», здійснення робіт з модернізації комплексу С-125, приведення до бойового стану комплексів С-300В1, закупівлі великої кількості радіолокаційних станцій різного рівня.

Щодо потреб артилерії, то тут розпочато роботи, які скеровані насамперед на підвищення автоматизації процесів бойового управління. Слова президента про те, що буде закуповуватися багато безпілотних комплексів, відповідають дійсності. У цьому році суттєво збільшено замовлення державним і приватним виробникам безпілотних комплексів. Це суттєво покращить обізнаність наших військ на полі бою щодо стану справ у противника, допоможе застосовувати різні типи артилерії й забезпечить ефективніше виконання завдань.

Коли ми говоримо про військово-морський компонент, то тут в рамках державних гарантій поновлено спорудження кораблів класу «Корвет», реалізується програма щодо будівництва малих ракетних катерів, здійснюються проекти, пов’язані з будівництвом десантно-штурмових катерів типу «Кентавр».

Фактично за кожним напрямком є проекти, які армія отримає або цього року, або у найближчі 2-3 роки, враховуючи складність, зокрема, виготовлення танку «Оплот», здійснення робіт з комплексу «Сапсан» або «Грім-2». Те ж саме стосується виготовлення літаків Ан-148 для потреб Збройних сил в рамках державних гарантій – це щонайменше трирічні проекти.

Український оперативно-тактичний ракетний комплекс «Грім-2». Фото: defence-blog.com

Головне питання – це навіть не очікування війська, а те, щоб наша оборонна промисловість почала виготовляти продукцію системно, планово, з мінімальними збоями, тобто уникала ризиків і проблем двох попередніх років.

- Ви згадували про Javelin як про політичний символ. Але якщо ми їх таки отримаємо, то хотілося б розуміти, наскільки це озброєння допоможе у боротьбі з російською агресією.

- Зброю ефективною роблять руки та голова солдата, який цією зброєю користується. Якщо ми говоримо про Javelin, то це дійсно технологічна зброя, яка має суттєві переваги над тими зразками, які є в українській армії. Разом з тим ця зброя завдяки своїй технологічності має певні вади, які на полі бою насправді можуть стати недоліком. Боєць має чітко знати і плюси, і мінуси кожної системи озброєнь, аби правильно використовувати її.

Тож я ставлюся до Javelin як до дійсно позитивного політичного кроку, котрий є сигналом для всіх країн, а не лише для Росії, про те, що США надають великого значення розвитку обороноспроможності України й допомагатимуть їй у цьому. Перед цим ми отримали від США велику кількість засобів зв’язку – радіостанції Harris на щонайменше 200 мільйонів доларів. Гадаю, оснащення американськими радіостанціями, які не придушуються російськими засобами радіоелектронної боротьби, наших Сил спеціальних операцій чи Десантно-штурмових військ є набагато ефективнішим, ніж Javelin, тому що ефективне управління Збройними силами більш значуще з точки зору бойового потенціалу.

Окрім систем зв’язку Америка надала нам допомогу з радіолокаційними станціями контрбатарейної боротьби, які використовуються нашими військовими для визначення ворожих позицій, що так само підвищує ефективність нашої боротьби з ворогом. Американці також допомогли нам броньованими автомобілями Hummer, безпілотними комплексами Raven, які використовуються на полі бою. Тож Javelin – це ще один із елементів цього ланцюжка. Повторюю, що сама по собі зброя не є якимось чарівним засобом отримати перемогу над ворогом. Інтегральні показники, пов’язані з бойовим духом, навичками особового складу, достатньою кількістю зброї та боєприпасів є основою для того, щоб говорити про перемогу. Не варто виокремлювати якийсь один зразок і говорити про те, що він щось докорінно змінює на полі бою.

- А як щодо вітчизняних аналогів Javelin?

- Українське КБ «Луч» відоме тим, що воно виготовляє усю лінійку керованих протитанкових засобів, які постачаються до українського війська - це «Корсар», «Стугна», «Комбат», «Конус», Falarick, також ми вже згадували про комплекс «Вільха». Усе це демонструє, що потенціал КБ «Луч» розширюється, там з’являються нові проекти, до яких можна віднести, зокрема, глибоку модернізацію реактивних систем залпового вогню «Вільха», створення крилатих ракет типу «Нептун».

Так от, комплекси «Корсар» і «Стугна» – це ті проекти, які КБ «Луч» розробило ще до початку бойових дій. І до того часу вони хорошими темпами експортувалися. Війна примусила військове керівництво України інакше подивитися на ці комплекси, тому що КБ «Луч» пропонувало їх для оснащення армії ще у 2011, 2012, 2013 роках. Але тоді вважалося, що вони українській армії не потрібні, бо ж із яким ворогом ми збираємося воювати. Життя все розставило на свої місця, і з цього року українська армія отримає щонайменше 800 пускових установок різних типів - від «Корсара» до «Стугни».

Якщо ми намагаємося порівнювати Javelin з українськими зразками, то є певні відмінності. Вони полягають в тому, що, зокрема, комплекс Javelin має дальність 2,5 км, а його суттєва перевага в тому, що коли ти захопив ціль в систему наведення цього комплексу, то випустивши ракету, можеш змінювати позицію. Ракета ж сама влучить у танк, причому в найменш захищену його частину – в башту чи найтепліше місце, тобто знищення танку ракетою Javelin гарантується.

Українські комплекси керуються за іншим принципом: оператор має утримувати мішень в перехресті прицілу доти, доки ракета не влучить в об’єкт. На відстані в межах 5 км – це близько 14 секунд. Є суттєва відмінність, бо комплекс «Стугна-П» має вдвічі більшу дальність, ніж Javelin – 5 км. Причому пускова стоїть в одному місці, а оператор з пультом може перебувати на відстані 50 метрів у захищеному місці. Тож знищення цілі противника відбувається в безпечних умовах для оператора, якщо порівнювати з радянськими чи російськими комплексами, де оператор лежить безпосередньо під пусковою. У такому разі після того, як ракета стартує з пускової, дуже легко визначити місце розміщення оператора й тут же його знищити снайперським чи іншим вогнем.

Тож український комплекс «Стугна-П» має вдвічі більшу дальність, інший спосіб наведення, він атакує об’єкт в лоб. Бронепробиття комплексу «Стугна-П» становить 800 мм за динамічного захисту. Це означає, що без динамічного захисту – в межах 1200 мм, тобто 1 метр 20 см. Пробиття цього комплексу достатньо потужне, аби боротися із сучасними танками, які сьогодні перебувають на озброєнні Російської Федерації.

Фото: ukroboronprom.com.ua

Тепер щодо технологічних переваг комплексу Javelin. Він реалізує принцип «вистрілив-забув». Постріл відбувається після того, як головка самонаведення захопила контрастний в тепловому відношенні об’єкт. Тобто якщо танк нагрітий, то Javelin у нього влучить, якщо ж танк або дот холодний, то здійснити атаку в режимі «вистрілив-забув» просто неможливо. Для того, щоб головка самонаведення комплексу Javelin захопила тепло-контрастний об’єкт, оператор має включити режим охолодження, це займає від 17 до 20 секунд. А 15-20 секунд на полі бою часом можуть мати вирішальне значення. У такому разі якщо мати в руках «Стугну» чи «Корсар», а останній має схожі до «Стугни» принципи, але менші габарити й меншу дальність (2,5 км, так само як Javelin), то питання лише в тому, яким чином той чи інший боєць буде використовувати той чи інший зразок.

Якщо ми говоримо безпосередньо про Javelin, то сподіваюся, що заява начальника Генерального штабу про те, що вже здійснюються заходи щодо підготовки особового складу до використання Javelin, означає, що наші оператори пройдуть навчання, а потім закінчать курси на тренажерах із бойовими пусками. Після цього можна буде говорити про те, що українські підрозділи можуть ефективно застосовувати американську зброю. Така ж процедура була з безпілотними комплексами Raven.

Я думаю, що американська сторона приділятиме навчанню надзвичайно велику увагу, адже будь-який збій у використанні Javelin на полі бою Росія обов’язково використає, щоб, з одного боку, звинувачувати Америку у роздмухуванні ситуації на Донбасі (хоча реальна провина за наші проблеми лежить якраз на Російській Федерації, і ми візьмемо будь-яку допомогу, яка дозволить поставити росіян на місце). З іншого боку, якщо стануться якісь негаразди з Javelin, то Москва кине пропагандистську машину роздмухувати скандал про те, що українці не можуть використовувати технологічну зброю. Усі ці ризики добре розуміють як українська, так і американська сторона. Я думаю, що Javelin отримають наші найбільш навчені підрозділи, зокрема, Сили спеціальних операцій та Десантно-штурмові війська, які на практиці покажуть, як Javelin впораються з найсучаснішими російськими танками.


Автор: Марина Євтушок

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.