Кінець американського світового панування

Зміни в політичному, економічному житті суспільства відбуваються постійно. Наскільки вони значні для кожної людини, чи мають вони революційний характер, чи зможуть вплинути на життєзабезпечення суспільства і кожної людини окремо можна оцінити тільки після отримання результату або побачивши і усвідомивши наслідки цих змін.

Поспішні судження можуть привести до неправильних висновків.

Події, що відбуваються у світі, свідчать про фундаментальні зміни в устрої світу. Той порядок, який був встановлений після Другої світової війни зжив себе — йому на зміну приходить новий, який призведе до перерозподілу влади. І в першу чергу зміниться система, яка довгий час давала американському народу великі переваги перед іншими народами і країнами.

І хоча Вашингтон робить вигляд, що події, які відбуваються, не змінять і не знищать американське світове лідерство, яке триває вже понад півстоліття, великі зміни відбуваються прямо зараз і не помітити це неможливо.

Ситуація розгортається за чотирма взаємозалежними векторами.

Перший вектор: провал програми «Свобода». Після подій 11 вересня американською адміністрацією був розроблений план переділу Великого Близького Сходу під приводом ведення війни з терором.

Метою цієї боротьби було встановлення необхідного для США такого порядку на Близькому Сході, при якому був би отриманий вільний доступ до сировинних ресурсів цього регіону, включаючи нафту. Іншим завданням США є знищення або значне ослаблення ісламського радикалізму, що автоматично надасть Ізраїлю свободу дій в регіоні. Рушійною силою реалізації цих планів стала «непереможна» і не знаюча собі рівних американська армія.

Але плани провалилися одразу після початку воєнних дій в Іраку. Блискавичної і легкої перемоги не вийшло. Військова операція не принесла бажаного результату, що і стало причиною повного провалу програми «Свобода». Президент Буш, натхненник та організатор цієї стратегічної програми, так і не визнав її краху. Але весь світ побачив, що військовій могутності США недостатньо, щоб нав’язати свою волю такому регіону, як Близький Схід.

На противагу невдач американської армії, озброєні сили Аль-Каїди ефективно, практично щодня, атакували іракські сили безпеки.

Другий вектор: наступ великої рецесії. Неодноразово в історії американської політичної економіки відбувалися рецесії, як результат створення і провал спекулятивних схем. Рецесії з завидною сталістю виникають у США майже кожні десять років.

Однак наслідки економічного спаду 2008 носять тривалий, стійкий і глибокий характер. Всі заходи, прийняті в даний час для подолання кризи не призводять до виправлення становища. За своїм перебігом, умовами, наслідками ця рецесія порівнянна з Великою депресією тридцятих років минулого сторіччя.

Але все-таки рецесія 2008 року має і свої особливості. З великою ймовірністю можна стверджувати, що спад триватиме тривалий час. Він характеризується спадом практично у всіх галузях економіки, безробіттям, відсутністю можливостей. У міру того, як американська молодь не зможе реалізувати себе в своїй країні, настане розуміння, що твердження про те, що американці живуть в країні «великих можливостей», є міфом. І ще одна істина буде осягнута — проблеми меншини завжди вирішуються за рахунок більшості, незважаючи на те, що це є безсоромним шахрайством.

Протягом декількох років американський народ втратив довіру до влади, конгресу. Надії на зміну на краще з приходом Обами в Білий дім не виправдалися.

Третій вектор: неоднозначні підсумки «Арабської весни». В даний час невідомо який шлях розвитку візьмуть Туніс, Лівія і Єгипет. Чи зуміють ісламські рухи співіснувати з сучасними світськими державами? З упевненістю можна сказати, що ослаблена економіка США, спонтанні політичні рішення американської влади, військові невдачі на Близькому Сході значно послабили американський вплив на арабські країни.

З історії відомо, що до Другої світової війни європейський вплив на Близькому Сході був максимальним. Але післявоєнний переділ сфер впливу вніс значні зміни. І одним з них була зміна лідера в близькосхідному регіоні — їм стали Сполучені Штати Америки.

Останні події підтвердили факт, що зусиллями США (свідомо чи несвідомо) в мусульманському світі почалися процеси самовизначення. Країни Близького Сходу готові самі будувати своє майбутнє. Результат цього процесу ніхто не може передбачити. Але країни Європи та США будуть змушені прийняти будь-який результат і навчитися жити з новим мусульманським світом.

Четвертий вектор: допомога Європі в подоланні жорстокої економічної кризи. Після Другої світової війни Америка прийшла на допомогу європейським країнам: забезпечивши військовий захист і відновивши економіку демократичних держав. Це було не тільки мудрим і далекоглядним рішенням, але і підтвердженням економічної потужності післявоєнної Америки.

Але сьогодні Америка не поспішає на допомогу Європі, яка не менше ніж США винна у виникненні тяжкої економічної кризи через свою власну нерозсудливість і безвідповідальність.

Європі залишається тільки єдиний реальний шанс отримати допомогу — це звернутися до Китаю.

Відразу виникає питання: наскільки треба самому Пекіну надавати підтримку європейцям?

Щоб зрозуміти суть роботи американської імперії треба знати три речі.

По-перше, кілька десятків фінансових корпорацій мають контроль (непрямий або прямий) над усіма світовими транснаціональними корпораціями.

По-друге, корпорації, що знаходяться в США, використовують працю кращих вчених та інженерів світу, залучаючи їх за «робочою візою». Тим самим їх не цікавлять інтелектуальні ресурси американців.

По-третє, корпорації використовують ЗМІ, які перебувають у них на службі, щоб переконати американців у виборі потрібного їм кандидата.

З цього можна зробити висновок про повну владу грошей на глобальному рівні.

Гроші знищують систему освіти США, яка контролюється Урядом: адже відсутня необхідність готувати власні інтелектуальні ресурси — набагато простіше залучати для роботи в корпораціях талановитих співробітників з інших країн.

Транснаціональні корпорації для максимального отримання прибутку і безперешкодного отримання людей, товарів і капіталів готові знищувати національну самобутність, релігію і культуру будь-якої країни. Ті, хто бажає залишитися незалежним піддаються руйнуванню зусиллями США. І яскравий приклад цьому — розгром Лівії з надуманого приводу про захист громадян цієї країни від свого ж уряду. На черзі Ліван, Сирія, Саудівська Аравія, Пакистан та Іран. Не виключено, що подібна схема знищення буде застосована щодо Росії та Китаю.

Але, можливо, події розгорнуться так, що Америка повністю позбудеться глобального панування. І, виступаючи, як двигун зі знищення народів інших країн, вона сама буде роздроблена на безліч національних і релігійних утворень.

А тим часом всі американські політики твердять в один голос про американське непохитне лідерство та винятковість. Вони роблять все, щоб запевнити суспільство про те, що Америка була і залишається світлом і надією для всіх країн світу.

Але весь світ знає, що часи розквіту американської потужності пройшли. І чим швидше американці це зрозуміють, тим менш безболісно Америка зможе відновити спочатку свою економіку, а потім політичний авторитет.