Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

Не тільки «Джавеліни». Чим ЗСУ здатні смертельно здивувати бурятських танкістів

5 грудня 2017
Переглядів: 2 227
Коментарів: 0
Версія для друку
Не тільки «Джавеліни». Чим ЗСУ здатні смертельно здивувати бурятських танкістів

Наприкінці листопада один із західних ресурсів оновив статистику застосування протитанкових комплексів в Сирії

Згідно з цими даними за листопад 2017 року противниками режиму Ассада 21 раз були застосовані протитанкові комплекси. З цих пусків 11 припадає на американські типу TOW, 4 - на радянсько-російські «Фагот» і «Конкурс» та ще три - вкрай застарілі радянські «Малютки» та китайський HJ-8. Причому, судячи з фото і відео, ефективність їх вкрай велика, крім легкої броньованої техніки, знищуються і новітні російські танки Т-90.

У зв'язку з цим вкрай цікавим є питання забезпечення ЗСУ протитанковими комплексами. Початок війни на Донбасі наша армія зустріла фактично з двома зразками радянської епохи - «Фагот» і «Метис». З появою у бойовиків броньованої техніки, вони досить активно застосовувалися в літніх боях 2014 року. Однак уже тоді почав позначатися термін зберігання - частими були неспрацьовування. Все це поставило питання про переозброєння армійських частин власними зразками – благо, що за час незалежності вдалося зберегти хоч і обмежене, але виробництво і найголовніше розробку - в конструкторському бюро «Луч».

Не тільки «Джавеліни». Чим ЗСУ здатні смертельно здивувати бурятських танкістів

Мало того, як і багато інших зразки, формально два протитанкових комплекси вітчизняної розробки навіть перебували на озброєнні ЗСУ - «Стугна-П» (з 2011 р.) і «Бар'єр» (з 2012 р.). Щоправда, це була чистої води формальність, яку вимагали іноземні замовники (та ж «Стугна-П» на експорт поставляється в версії під найменуванням «Скіф») - приблизно так само, як і для того, щоб продати партію танків «Оплот» Таінланду їх взяли на озброєння в кількості двох штук (!). Тому вирішальну роль в боях вони не зіграли, хоча «Стугна-П» одинично застосовувалася десантниками при обороні Луганського і Донецького аеропортів (в липні 2014 р. армії поставлені перші 10 пускових установок і 75 ракет).

Причому ракети українського виробництва знаходяться на досить серйозному рівні, відстаючи від зарубіжних аналогів тільки по системі управління. Наші комплекси використовують систему управління, при якій стрілець повинен утримувати мету в марці прицілу до поразки танка ракетою. У тому ж «Джавеліні» використовується принцип «вистрілив і забув».

Однак бойові можливості у наших ракет все-таки непогані - так, бронепробивність керованої ракети РК-2, яка застосовується в комплексі «Стугна-П», становить не менше 800 мм без урахування динамічного захисту. До того ж, в цьому ракетному комплексі реалізовано наведення на ціль за спеціальним алгоритмом, коли сама мета не опромінюється лазером до останньої секунди польоту ракети. Що дозволяє уникнути активації систем захисту, які встановлюються на сучасні зразки бронетехніки.

Не тільки «Джавеліни». Чим ЗСУ здатні смертельно здивувати бурятських танкістів

Вже в 2015 році було прийнято рішення про масове насичення армійських частин вітчизняними комплексами і були виділені кошти з державного бюджету. Однак це було непросто, адже КБ «Луч» мало вкрай обмежені можливості для серійного виробництва, до того ж потужності були буквально завалені закордонними замовленнями.

Тільки починаючи з 2016 року вдалося більш-менш вийти на прийнятний рівень поставок. Природно, навести конкретні цифри за матеріалами відкритій пресі практично неможливо - за деякими даними, це близько тисячі ракет і 50 пускових установок. Однак найбільш масові поставки датуються нинішнім роком - так, тільки в січні - серпні «Луч» поставив «близько 300 ракет РК-2 з відповідно замовленою кількістю пускових установок».

У 2017 р. відбувся і прорив - на озброєння був прийнятий легкий протитанковий комплекс «Корсар», спроектований під ракети РК-3К (з тандемною кумулятивною бойовою частиною) і РК-3ОФ (з осколково-фугасною бойовою частиною). Новий комплекс, який вже масово закуповується (за деякими даними, кількість пускових установок уже перевищила сотню), дозволяє вражати сучасні броньовані нерухомі і рухомі об'єкти, що мають комбіновану, рознесену або монолітну броню, в тому числі з динамічним захистом не менше 550 мм на дистанції 2,5 км (до речі, на таку ж відстань стріляє американський FGM-148 «Джавелін»). При цьому він дуже легкий (загальна вага близько 4 кг) і може використовуватися як з верстата, так і прямо «з плеча».

Не тільки «Джавеліни». Чим ЗСУ здатні смертельно здивувати бурятських танкістів

За точність попадання відповідає одна з передових серійних розробок Ізюмського приладобудівного заводу - прилад наведення ПН-КУ, який забезпечує наведення ракети на максимальній дальності в межах +/- 250 мм.

Для воюючої країни також важлива економічна складова - так, експортна ціна американського «Джавелін» за відкритими джерелами становить $ 250 тис., ще близько $ 100 тис. коштує кожен постріл до нього. Ракета для наших «Стугни-П» і «Корсара» - в п'ять разів дешевше

Таким чином, хоча про повне забезпечення нашої армії ПТРК власного виробництва говорити ще рано, але певні підстави сподіватися на те, що це станеться в найближчі пару років, все-таки є.

Автор: Михайло Жирохов, військовий експерт

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.