Реєстрація Увійти
Вхід на сайт
Вибір редакції

Ізраїльський шлях. Чому Захарченко знову налякався великого наступу ЗСУ

15 листопада 2017
Переглядів: 87
Коментарів: 0
Версія для друку
Ізраїльський шлях. Чому Захарченко знову налякався великого наступу ЗСУ

З початку листопада ситуація на лінії зіткнення продовжує погіршуватися, хоча вибухонебезпечною її назвати складно: все-таки нинішні 30-40 обстрілів на день - це не під сотню до «шкільного перемир'я»

У той же час загострення цілком укладається в логіку розвитку подій, як уже писалося неодноразово - у наших бійців на «нулі» ротація. Причому ротація вкрай нестандартна. Так, вперше за півтора року виведені майже всі механізовані бригади (72-а, 14-а і 92-а), на їх місце зайшли бригади десантників, НГУ, а також мотопіхота (за винятком хіба що приморського напрямку, де як і раніше оборону тримає морська піхота). Цікаво, що немає ніяких відомостей про те, що виводилися танкісти і артилеристи з зони зіткнення, мабуть, у них просто планова ротація.

По-друге, кардинальним чином змінено штаб угруповання АТО - знову-таки вперше її очолив генерал не з армійців, а з десантників - генерал-лейтенант Михайло Забродський. Причому генерал бойовий, що виріс в званні вже «на війні» і здатний приймати самостійні рішення в будь-якій обстановці (прикладів тому безліч, починаючи з вересневого рейду 2014 року.)

Зрозуміло, що під себе він формує і інші органи управління - так, днями стало відомо про нового спікера штабу АТО і начальника прес-служби. Зрозуміло, що більш серйозні призначення навряд чи скоро потраплять в ЗМІ.

Оцінюючи нові призначення, починає складатися враження, що Україна пішла шляхом Ізраїлю. Саме там в 1953 році після призначення начальником генерального штабу Моше Даяна змінилися підходи до формування армії як такої. Даян виходив з принципу, що «головне - забезпечити просування правильних командирів, а вже вони забезпечать все інше».

І понині в ізраїльській армії діє такий спосіб планування операцій: відповідальність за планування знаходиться у виконавця, центр просто ставить директиву і вимагає звіту - чи про досягнутий прогрес, або про виниклі проблеми. Самостійність і ініціатива у всіх підлеглих інстанціях всіляко заохочується.

І ще цікавий момент - після того як офіцеру виповнюється 40, як правило, він виходить у відставку на хорошу військову пенсію, переходячи в резерв. Даян вважав, що армії потрібні молоді офіцери, більш сприйнятливі до свіжих ідей, тому в регулярній армії генералів старше 45 просто не було, він сам пішов на громадянку в 43 роки.

Повертаючись до Донбасу і подій останніх днів, відзначимо і ще один важливий момент - майже відразу після призначення нового командувача силами АТО змінилися і «точки докладання зусиль» - «загули» вже призабута Світлодарська дуга і район Волноваха - Докучаєвськ. Причому, як це частенько бувало і раніше, бойова активність тут майже не потрапляє в офіційні зведення і висновки можна робити майже виключно по постам місцевих жителів в соцмережах.

Проте можна говорити, що противник активно застосовує 82-мм і 120-мм міномети, мобільні вогневі групи з БМП. Ну і, звичайно, триває війна «малих груп» - тих, що у нас звично називають «розвідувально-диверсійними».

Така «проба сил» відразу ж позначилася на наших втратах - якщо за минулий місяць загинуло 12 захисників, то за 13 днів листопада - вже п'ятеро. Причому обставини їх загибелі говорять самі за себе - снайперський вогонь противника, підриви на розтяжках в прифронтовій зоні, зіткнення з диверсантами в «сірій зоні».

Правда, в черговий раз варто відзначити, що, вочевидь, противник знає щось більше, ніж ми. Інакше складно коментувати заяви ватажка самопроголошеної «Донецької народної республіки» Олександра Захарченко про «перспективу великої війни». Хоча «фюрер недореспубліки» ніколи не відрізнявся особливим красномовством і логікою, проте в цьому випадку він явно «читає з папірця» і працює на Росію у вигляді надання «аргументів» перед майбутньою зустріччю Волкера і Суркова в Белграді. Ось і повторює «глава ДНР» мантри про великий наступ ЗСУ.

Але наступ зараз все-таки варто визнати малоймовірним. Перш за все чітко видно, що США ведуть свою гру на Донбасі і націлилися на введення збройного міжнародного контингенту на своїх умовах (як розуміємо, вкрай принизливих для Росії). З іншого боку, українське суспільство і держава зараз не готові до деокупації тим чи іншим шляхом, а тим більше військовим, який загрожує великими одномоментними втратами. І це незважаючи на те, що про такі варіанти багато і смачно кажуть політики. На сьогодні можна сміливо говорити, що війна на Донбасі звелася до банальної війні за територію.

Населення нині окупованих районів двох областей буде найбільшою проблемою після деокупації. Ці люди (і що найстрашніше - їхні діти) є жертвами соціального експерименту і будуть ненавидіти Україну до кінця своїх днів.

Нікуди не дінуться і сотні тисяч автоматів, мільйони патронів і гранат, які роками ще будуть стріляти не тільки на Донбасі, а й по всій Україні. І це навіть без урахування необхідності вкладення в дуже короткий час мільйонів доларів на розмінування території і відновлення хоча б у першому наближенні соціальної інфраструктури.




Автор: Михайло Жирохов, військовий експерт

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.