Спадкоємці «об’єкта 478Б». Останній танк Великої Імперії

28 травня 2009 на озброєння армії України прийнято танк «Оплот-М» — «об’єкт 478ДУ10». Сьогодні готується випуск серії з 49 машин для Королівської армії (СВ) Таїланду. Індекс «478» позначення радянських танків, зроблених в Харкові, відомий завдяки останній розробці часів СРСР — дизельному танку Т-80УД, прийнятому на озброєння в 1987 році.

Т-80УД «Береза» — «об’єкт 478Б» увібрав в себе кращі напрацювання двох танкових шкіл — харківської та ленінградської. Нова машина повинна була змінити танк Т-64, який за 20 років виробництва вже вичерпав резерви вдосконалення. Особливо це відчувалося в ходовій частині, яка не задовольняла вимоги по швидкості і несучої здатності. Після серії доробок приріст ваги був помітним.

У конструкції «Берези» вдало скомпоновані «витривале» шасі з катками великого діаметру, сучасні системи озброєння і захисту, що включали рознесену броню, екранування бортів і навіску «динамічної броні». Потужний дизель дозволяв зберегти на прийнятному рівні рухливість навіть при збільшеній до 46 тонн масі (у перших Т-80 вона становила 42 тонни). Башта, відпрацьована на дослідному «об’єкті 476» і встановлена на танку Т-80У «об’єкт 219А», отримала деякі зміни — по правому люку командира і нової зенітно-кулеметної установки з дистанційним управлінням.
Управління вогнем

Т-80УД оснащений сучасним комплексом управління вогнем, що забезпечує ведення стрільби навідником і командиром по нерухомим і рухомим цілям з місця і в русі з високою вірогідністю влучення з першого пострілу. Комплекс керування вогнем складається з денного прицілу навідника 1Г46, нічного комплексу навідника ТО1-КО1Е, прицільно-наглядової комплексу командира ПНК-4С, зенітного прицілу ПЗУ-7, системи управління зенітною установкою 1ЕЦ29, балістичного обчислювача 1В528-1 з датчиками вхідної інформації, стабілізатора озброєння 2Е42 та інших пристроїв.

«Т-80УД«Береза» — «об’єкт 478Б» увібрав в себе кращі напрацювання двох танкових шкіл — харківської та ленінградської»

Денний приціл навідника 1Г46 має стабілізовану в двох площинах лінію візування, вбудований лазерний далекомір і канал керування ракетою. При штатній конфігурації танка у навідника встановлений нічний прицільний комплекс ТО1-КО1Е з прицілом ТПН-4Е (з електронно-оптичним перетворювачем). Прицільно-спостережний комплекс командира ПНК-4С складається з комбінованого дневно-нічного прицілу командира ТКН-4С і датчика положення гармати. ТКН-4С стабілізовано у вертикальній площині і має три канали: денний однократний канал, денне багаторазовий канал з кратністю збільшення 8 і нічний канал з кратністю 5,4. Командир може перемикатися з денного каналу на нічний (з електронно-оптичним перетворювачем) і назад за допомогою важеля. Зенітний приціл дозволяє командиру вести вогонь по повітряних цілях із зенітно-кулеметної установки, перебуваючи під захистом броні башти.

Балістичний обчислювач 1В528-1 для розрахунку балістичних поправок автоматично враховує сигнали, що надходять з наступних датчиків: швидкості танка, кутової швидкості мети, кута крену осі цапф пушки, поперечної складової швидкості вітру, дальності до мети, курсового кута. Додатково для розрахунку вручну вводяться необхідні параметри: температура навколишнього повітря, температура заряду, зношування каналу ствола, тиск навколишнього повітря. Обчислювач також розраховує момент часу підриву осколково-фугасної снаряда над метою.

У комплексі управління вогнем передбачена так звана зона дозволу пострілу. Після натискання кнопки стрільби постріл станеться лише за умови, що величина неузгодженості лінії візування і осі каналу ствола не перевищує заданого значення. Розмір зони регулюється при налаштуванні комплексу управління вогнем у складі танка. З метою забезпечення можливості спостереження за місцевістю в широкому секторі у членів екіпажу є однократні прилади спостереження.

Варіанти модернізації

Ресурс двигуна 6ТД потужністю 1000 кінських сил розрахований на 14 000 кілометрів пробігу, а силова установка менш чутлива до зовнішніх умов — спеки й пилу.

З прийняттям на озброєння нового танка роботи по вдосконаленню не припинялися. У 1990 році розроблений «478Д», на який було встановлено більш потужний двигун 6ТД-2, форсований до 1200 кінських сил, і комплекс оптико-електронної протидії «Штора».

Комплекс забезпечує придушення систем управління ПТУР зі зворотним зв’язком по ІК-координатору за рахунок постановки світлових перешкод в секторі ± два градуси в вертикальній площині, зрив наведення на танк ПТУР, що використовують лазерну підсвічування цілей, і головок з напівактивним лазерним самонаведенням, а також артилерійських систем, мають лазерні далекоміри, за рахунок дистанційної постановки аерозольних завіс в секторі ± 45 градусів щодо каналу ствола основного озброєння.

На танку був встановлений новий датчик вітру штирьового виду. На правій над-гусеничній полиці монтувався допоміжний силовий агрегат для забезпечення танка електроживленням при вимкненому основному двигуні.

Після розвалу СРСР роботи по подальшому вдосконаленню техніки на базі «478Д» позначалися вже з приставкою «У». «Об’єкт 478ДУ» (Т-84) аналогічний танку «478Д», але має ходову частину Т-64. Проходив випробування, виготовлений один примірник.

У «об’єкті 478ДУ2» у порівнянні з «478Д» була відсутня допоміжна силова установка і встановлена нова зварювально-катана башта. На башті нова вбудований динамічний захист (ВДЗ), змінена установка димових гранат. Виготовлено дослідний зразок, пройшов випробування. Серійно не випускався.

«Об’єкт 478ДУ4» відрізнявся від «ДУ2» установкою нового допоміжного силового агрегату на лівій надгусеничних полиці. На корпусі — нова динамічна захист.

«Об’єкт 478ДУ5» брав участь у перших етапах випробувань в турецькому тендері. На відміну від «ДУ4» є кондиціонер на кормі башти. Вимоги Анкари виявилися дуже жорсткими, особливо з озброєння. Потрібна була установка 120-мм гармати під снаряди стандарту НАТО.

У стислі терміни був розроблений «об’єкт 478Н», що отримав власне ім’я «Ятаган», з необхідною артилерійською установкою і новим стрічковим автоматом заряджання на 22 постріли, розміщених в «курдюці» за кормою башти. Решта снарядів розташовували в механізованому укладанні в корпусі. Побудований один дослідний зразок, який проходив другий етап тендера в Туреччині. За результатами конкурсу документація на танк була доопрацьована і підготовлена для серійного виробництва під індексом «478Н1».

Спеціально для тендеру в Малайзії виготовлений «об’єкт 478ДУ8» з урахуванням специфіки регіону — гусениця розширена до 600 міліметрів.

«Об’єкт 478ДУ9» (танк «Оплот») пройшов випробування і був прийнятий на озброєння армії України, виготовлена серію в кількості десяти машин в 2001 році. Застосовується новий приціл командира з лазерним далекоміром і система «Айнет».

У 1996 році укладено пакистанське замовлення, згідно з яким поставлялися 320 танків Т-80УД, але з них 50 машин були перебраними і модернізованими старими, а інші були виготовлені знову. Танки, які пройшли модернізацію з литою баштою, отримали індекс «478БЕ», а знов виготовлені зі зварювально-катаною баштою — «478БЕ-1».

На замовлення СВ США на чотири машини були виготовлені три танки «478БЕМ-1» з установкою комплексу активного захисту (КАЗ) «Дрозд-1» та допоміжною силовою установкою (ВСУ) на лівій надгусинечній полиці і один танк «478БЕМ-2» з кондиціонером на кормі башти і ВСУ на лівій надгусеничній полиці.

Нащадки

Виріб «478БП» — броньована ремонтно-евакуаційна машина БРЕМ «Атлет» виконана на базі вузлів шасі танка «Оплот», що забезпечує машині зрівнянні з ним динамічні і мобільні характеристики, необхідний рівень захисту і прохідність. «Атлет» призначений для вирішення широкого кола завдань технічного забезпечення танкових підрозділів при веденні ними всіх видів бойових дій в різних погодних і кліматичних умовах: ведення технічної розвідки на полі бою вдень і вночі, буксирування несправних і пошкоджених зразків бронетанкової техніки в найближчі укриття і на збірні пункти пошкоджених машин (СППМ), запуску двигунів обслуговуваних машин електричним і пневматичним способами, надання допомоги екіпажам в проведенні поточного ремонту, проведення вантажопідйомних робіт, витягування застрягли і затонулих зразків бронетанкової техніки при всіх видах застрявання, форсування водних перешкод по дну, самоокопування, виконання зварювально -різальних робіт, землерийних робіт при обладнанні СППМ, під’їздів та з’їздів.

Машина використовується в складі ремонтно-евакуаційних груп технічного замикання гусеничних колон на маршах, збірних пунктів пошкоджених машин, частин і з’єднань, рятувально-евакуаційних груп при форсуванні водних перешкод, пунктів технічного спостереження та ін Ними укомплектовуються рухомі засоби технічного забезпечення танкових батальйонів, механізованих бригад , дивізій та інших частин і з’єднань, оснащених важкої гусеничної технікою.

Компонувально «Атлет» розділений на три ізольованих відділення — населене (для екіпажу), машинне (з розміщеними в ньому основний лебідкою, редуктором приводів і баками паливної системи і гідроприводу), моторно-трансмісійне — МТО. На надгусеничних полицях зовні знаходяться відсіки допоміжної силової установки зі зварювальним устаткуванням і системою охолодження, гідро-панелі навісного обладнання, допоміжної лебідки і акумуляторний відсік, а також баки паливної системи.

МТО включає в себе двотактний багато-паливний шестициліндровий дизель з горизонтальним розташуванням циліндрів, рідинною системою охолодження і редуктором приводів навісного обладнання, розміщеному в машинному відділенні. Силова установка може комплектуватися двигунами 1000 і 1200 кінських сил.

Розповідь про сімейство машин «об’єкта 478» була би неповною без вироби «478БМ» — мостоукладники МТУ-84, документація на який була розроблена, але дослідного зразку не будувався. Така коротка історія бронемашин, створених за останні 30 років в ХКБМ — організації, яка 9 вересня 2012 відзначила своє 85-річчя.