Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

Утилізація бойового мотлоху. Коли у росіян в Сирії закінчяться літаючі труни

12 жовтня 2017
Переглядів: 155
Коментарів: 0
Версія для друку
Російський екіпаж Су-24 готується до вильоту. Авіабаза Хмеймім, Сирія

Кращого способу з користю утилізувати не підлягаючий модернізації мотлох, ніж відправити її в зону локального конфлікту, ще не придумали

10 жовтня російські військові в черговий раз продемонстрували «ефективність» своєї зброї в Сирії, розбивши на зльоті бомбардувальник Су-24 (загинули обидва члени екіпажу). Як уже писала «ДС», інцидент стався на аеродромі «Хмеймім», злітно-посадкової смуги якого виявилося замало чи то російським «асам», чи то несправного літака, який викотився за її межі і розвалився.

І це вже не перший Су-24, втрачений росіянами в Сирії. Перший був збитий турецьким F-16 в листопаді 2015 року після вторгнення в турецький повітряний простір («ніж у спину» або не зовсім ніж і трошки нижче, як говорили тоді злослівні «ненависники Росії»). Ще один російський Су, але вже 33-й, зазнав аварії і потонув при посадці на налякавший англійців своїм паровозним димом авіаносний крейсер «Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов» (частіше званий ЗМІ «Помирав Кузнєцов», або просто «Кузя»). Така ж доля спіткала і винищувач МіГ-29КР, що дозволило говорити про створення Кремлем підводної авіації. Крім літаків, російські війська втратили в Сирії ще з десяток вертольотів і безпілотників.

Зазнає втрат не тільки російська авіація, а й інші роди військ. Наприклад, військово-морський флот. Адже, як пише «Газета.ru», середній розвідувальний корабель «Лиман», потоплений баранами в квітні цього року біля Босфору, неодноразово «вів спостереження в Середземному морі під час російської військової операції в Сирії». Цілком можливо, що сирійські береги були метою і останнього його рейсу, а обставини загибелі допоможуть Росії виправдатися за удари не по ісламістам, а по помірній сирійській опозиції. Мовляв, апаратура періодично барахлить, ось навіть корабель-розвідник не зміг побачити перешкоду.

Моряків з «Лиману» встигли врятувати, чого не скажеш про морських піхотинців, які брали участь в сухопутних операціях (один з них загинув, наприклад, під час спроби врятувати екіпаж збитого турками Су-24). А також про десятки тільки офіційно визнаних Кремлем втрат у сухопутних частинах, відправлених на Близький Схід. Як пише «Комерсант», офіційно визнана загибель 41 людини (в їх числі і деякі авіатори з вищезазначених літаків і вертольотів, адже не всім членам їх екіпажів вдалося врятуватися). У публікації російського видання звертає на себе увагу те, що звання вказуються тільки офіцерів, але робиться це досить часто, в тому числі і для полковників і підполковників. Генерал в цьому переліку тільки один - встиг «відзначитися» на Донбасі Валерій Асапов. Однак інші ЗМІ стверджують, що 6 жовтня в Сирії загинув ще один російський генерал - Олександр Вязніков. При цьому відзначають, що він «був одним з організаторів вторгнення на територію України озброєних регулярних підрозділів Росії».

Це підтверджують неодноразово виникаючі припущення, що Кремль занижує реальну кількість втрат своїх військовослужбовців. А учасники ПВК Вагнера, загиблі або ті, хто потрапив у полон, взагалі не враховується в цих зведеннях. Хоча є і версії, що «засвітилися» в Сирії вагнерівці насправді звільняються з російських військ так само, як і ті, що «засвітилися» на Донбасі, тобто «заднім числом». Зрозуміло, що в такому випадку підрахувати реальні російські втрати ще більш складно, але «Фонтанка» в позаминулому місяці дала список з 40 учасників ПВК, загиблих за два останні роки в Сирії.

Цей список, швидше за все, вже поповнився як мінімум двома недавно захопленими в полон росіянами Романом Заволокіним і Григорієм Цуркану. Відрадно, що останній так само, як і два утилізованих російських генерала, встиг «засвітитися» і на Донбасі. А також те, що військові дії Росії в Сирії трохи скорочують майбутню роботу українських судів у справах зрадників України, які у складі російських військ почали гинути на Близькому Сході практично відразу ж після військового втручання Кремля в сирійський конфлікт, про що «ДС» вже писала.

Але людські втрати, ймовірно, не дуже турбують Москву. Від Жуковського «Баби ще народять», залишається визначальним фактором російських стратегів, незважаючи на глибоку демографічну кризу і хронічний дефіцит кадрів. Та й під одну сирійську втрату можна списати пару «їхтамнетів» з Донбасу, щоб дати родині можливість їх нормально поховати. А можна і утилізувати в Сирії тих же «їхтамнетів» укупі з донбаськими бойовиками з числа громадян України, на що, цілком ймовірно, і спрямований путінський указ, що дозволяє контрактникам-іноземцям брати участь в операціях російських військ за кордоном.

Щодо техніки, то тут варто відзначити просту, по суті, річ: кращого способу з користю утилізувати не підлягаючий модернізації мотлох, чий вік часто перевищує вік тих, хто нею керує, ніж відправити її в зону локального конфлікту, ще не придумали ніде в світі. До слова, останній Су-24 був випущений в 1993 році, і стан бортів, які російський контингент застосовує в Сирії, не викликає питань хіба тільки тому, що нікому не цікаво.

А ось фінансові втрати, що обчислюються трьома мільярдами доларів наі рік, можуть серйозно позначитися на підсанкційній російській економіці. Особливо на тлі досить скромних результатів затвердження російської величі на Близькому Сході. Адже це тільки російський глядач або читач сприймає фразу «після нашого втручання було звільнено від ісламістів близько 90% сирійської території» як «внаслідок нашого втручання ...» Ознайомлені з ситуацією знають про значні втрати, завдані ІДІЛ силам, які російські ВКС не тільки не підтримували, а навіть бомбили. Незважаючи ні на що, опозиційні союзному Кремлю асадівському режиму сили змогли відбити у ІДІЛ і залишити під своїм контролем значні території. І до цього дня продовжують це робити, як, наприклад, курдські Сили демократичної Сирії, що розширюють свій контроль на сході країни.

В результаті цього Асад і Росія контролюють лише близько половини Сирії і навряд чи зможуть серйозно розширити свої «володіння» найближчим часом. А можуть і втратити частину з них в результаті успішних дій опозиціонерів або турецької військової операції в Ідлібі, яка почалася недавно, про реальні цілі якої багато експертів поки намагаються не особливо говорити, щоб «не потрапити пальцем в небо».

Автор: Руслан Весел

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.