Чергова сварка Реджепа Ахметовича із Володимиром Володимировичем не за горами

Як відомо, 28 вересня відбувся візит президента РФ до столиці Туреччини Анкари для проведення переговорів з її главою Реджепом Тайпеї Ердоганом. І, здавалося б, якщо в російській пресі з приводу цих переговорів було багато хвалебних заміток, в кращих традиціях совкової пропаганди, то турецька преса поставилася до візиту більш професійно і з деякою насторогою.

Річ у тім, що турки звернули увагу на досить неоднозначне ставлення президентів до двох тем, які протягом останнього часу є вкрай важливими у відносинах країн. Мова йде про закупівлі Туреччиною російських ЗРК С-400 і курдському питанні.

Турецькі мас-медіа звернули увагу як Путін обходив курдську проблематику, не вважаючи за краще відповідати на питання прямо — чи підтримує він референдум в іракському Курдистані, а так само недвозначно натякав про повагу вибору курдського народу. Зрозуміло, ці слова як ніж по серцю Ердогана, а тому, хто гарантує, що султан не відповість тим же? Тим більше, що про повагу курдського вибору Путін заговорив одночасно із заявою представника сирійського МЗС Валідом Муаллемою про те, що режим Асада готовий почати переговори з курдами.

Чи не правда, дуже цікава многоходовочка вимальовується. В іракському Курдистані проводиться референдум про незалежність, режим Асада пропонує переговори про автономію з курдськими воєнізованими формуваннями PYD і YPG, які в Туреччині визнані терористичними і все це під згоду Кремля.

Але, що найцікавіше, тема С-400, яка розривала новинні стрічки турецьких ЗМІ, відійшла на задній план. Причому настільки «відійшла», що про подібну закупівлю, сумою на $ 2,5, не згадали ані Путін, ані Ердоган, немов купили насіння. Або вже не купили?

Не знаю, що там собі уявляють кремлівські пропагандисти, а генетична симпатія Москви до курдів, що бере початок з радянських часів, може призвести незабаром до чергового удару в спину, цього разу під версією «2.0».