Дев’ять витрачених життів «Тірпіца»

Німецький лінкор «Тірпіц», який встав у стрій в лютому 1941 року, всю свою безславну кар’єру був жупелом Королівського флоту Великої Британії лише за фактом свого існування. Укритий в норвезьких фіордах від артилерійських знарядь лінкорів і торпед есмінців, гігант став метою №1 на театрі військових дій для союзних льотчиків і підводників.

Англійці зробили більше десятка спроб розправитися з опудалом, але успішними були три — у вересні 1943 року в ході операції «Джерело» (Operation Source) надмалі підводні човни Королівського флоту з допомогою підводних зарядів вивели лінкор з ладу на півроку, потім, в квітні 1944 року в рамках операції «Вольфрам» (Operation Tungsten) палубні бомбардувальники «Баракуда» з авіаносців «Фьюріес» і «Вікторіес», а також винищувачі супроводу нанесли «Тірпіцу» значної шкоди.

Нарешті, добили лінкор восени чотиримоторні «Ланкастери» з п’ятитонними бомбами «Толлбой» — спочатку нальотом з території СРСР, з-під Архангельська, а потім двома рейдами з аеродромів в Шотландії. Крапку поставили три бомби, що потрапили в «Тірпіц» 12 листопада 1944 року в ході операції «Катехізис» (Operation Catechism) — лінкор перекинувся на мілководді, забравши життя більшої частини екіпажу.

Кадри британської хроніки зберегли для нас всі три етапу епопеї — тут і браві підводники, і незграбні «Барракуди», і останній акорд «Ланкастерів».