StG 44: законодавець моди

У 1938 році Управління озброєнь вермахту уклало контракт зі ставшим згодом всесвітньо відомим Хуго Шмайссером і його фірмою «Хенель» на розробку нового виду зброї під проміжний патрон 7,92 × 33 мм, який був створений незадовго до цього. Пізніше аналогічний контракт отримала фірма «Вальтер». Передбачалося, що новий вид зброї замінить у військах звичайні магазинні гвинтівки, пістолети-кулемети, які самі ще ледь-ледь довели своє право на існування, а також скоротить потребу в ручних кулеметах.

У 1940-1941 рр. обидва конкурента представили замовнику дослідні зразки, MKb42 (H) і MKb42 (W) відповідно (від maschinenkarabiner — автоматичний карабін), і на початку 1942 року було прийнято рішення про проведення всебічних випробувань на партіях по 200 примірників кожна. При цьому виробництво розгорталося повільно, в тому числі і через те, що замовник кілька разів вносив зміни в техзавдання. В результаті всіх доведень і численних переробок переможцем вийшов зразок MKb42 (H) Шмайссера. Незважаючи на те, що до липня 1943 року було випущено більше 12 000 нових гвинтівок, офіційно на озброєння допрацьована з урахуванням всіх вимог MKb42 (H) була прийнята тільки у вересні того ж року під позначенням МР 43 (Maschinenpistole — пістолет-кулемет).

Надалі виробництво зброї тільки розширювалося, адже з фронту приходила маса похвальних відгуків — до кінця війни виробили близько 450 000 примірників. Втім, стати масовою зброєю гвинтівці Шмайссера не судилося — аж до самого кінця війни промисловість не змогла налагодити випуск достатньої кількості проміжних патронів. У 1944 році позначення зброї змінилося двічі — спочатку на МР 44, а потім, до кінця року, на StG 44 (Sturmgewehr — штурмова гвинтівка). Під цією назвою творіння Шмайссера, що стало в повоєнний час орієнтиром для зброярів майже всього світу, широко відоме в наш час.