Бойові собаки: зброя, яка розумніша за людину
Для перемоги у війні потрібна техніка, і ми гаряче обговорюємо ракетні комплекси, радари, танки, тепловізори. Але щоб армія могла перемагати, хтось повинен йти вперед і вести розвідку, знімати міни, «розтяжки». І тут потрібна незамінна зброя, яку не може розробити жодне конструкторське бюро.
Так, навіть у 21-му столітті найкращим бійцем головного дозору є бойова собака. За що ставлять пам’ятники собакам-мінерам і собакам-розвідникам в Ізраїлі і США? За що собаки отримують бойові нагороди?
Чому службові собаки — така доступна і ефективна зброя — не отримали необхідного масштабного застосування в складі української армії на Донбасі?
У США військовим собакам, які загинули під час виконання бойових завдань, поставлено чимало пам’ятників — свої собаки воюють і в армії, і в морській піхоті. Собаки загону спецназ «Окец» беруть участь у всіх найризикованіших бойових операціях Армії оборони Ізраїлю.
Відомий випадок, як в 1980-му бойова собака ціною свого життя допомогла знищити терористів і врятувати всіх людей під час штурму. У 2014-му під час удару ЦАХАЛа по арабським терористам в секторі Газа «Незламна скеля» при виконанні бойових завдань загинуло п’ять військових собак. Всі вони загинули при розмінуванні та в засідках бойовиків. Всі вони врятували безліч людських життів. І тому кожну загиблу в бою собаку вдячні люди урочисто ховають на базі загону «Окец» на спеціальному цвинтарі. А якщо собаку розірве міною на шматки, її вносять до офіційних списків зниклих без вести.
Під час Другої світової війни мінно-розшукові собаки стали головною зброєю боротьби з мінами Червоної армії, і забезпечували прориви оборони і швидке розмінування доріг і мостів. СРСР направив на фронт понад 6 тисяч мінно-розшукових собак, які перебували на озброєнні двох окремих полків, 19 батальйонів і 29 рот. Ці собаки зіграли ключову роль в розмінуванні, виявивши понад 4 мільйонів мін і вибухових пристроїв!
Самою заслуженою радянською мінно-розшуковою собакою стала німецька вівчарка Джульбарс зі складу 14-го штурмової інженерно-саперної бригади, вихована уродженкою Полтави і мешканкою Харкова Діною Волкац.
14-а бригада діяла на вістрі радянських наступів. Джульбарс виявив 7 486 мін і більше 150 снарядів, в тому числі міни, встановлені на могилі Тараса Шевченка в Каневі та у Володимирському соборі в Києві. 21 березня 1945 року Джульбарс нагородили медаллю «За бойові заслуги», він став єдиною собакою війни, відзначеною людською бойовою нагородою. 24 червня 1945 року Джульбарс став учасником параду на Червоній площі. Через численні поранення Джульбарс не міг рухатися, і собаці як виняток дозволили взяти участь в параді в особливому порядку — його проніс по Червоній площі провідний радянський кінолог — підполковник Олександр Мазовер, причому щоб не турбувати рани пса-героя, Мазовер отримав дозвіл крокувати не в ногу.
Абсолютний рекорд по розшуку хв Другої світової встановив шотландський коллі Дік з вожатими Кириловим і Барабанщиковим зі складу 2-го Келецького полку спеціальної служби, який за три роки війни обстежив 108 кілометрів доріг, 169 особливо важливих будівель, відшукав за війну 12000 мін.
Найвідоміший подвиг пса — знайдений за шість годин до вибуху в фундаменті Павловського палацу фугас вагою 2,5 тони з годинниковим механізмом. Під час навчань Дік виявляв не тільки всі закладки в підлозі і стінах будівлі, але навіть в димовій трубі на стелі. Дік пережив загибель першого вожатого і контузію від вибуху, його другий вожатий отримав подяку Маршала Радянського Союзу і 5 бойових нагород.
Пам’ятник бойовим собакам є і в Україні — в Легедзині Черкаської області. В 1941-му році в бою з німцями взяли участь 150 собак радянського прикордонного загону — всі собаки і більшість бійців загинули.
Незважаючи на багато новітніх розробок аналізаторів запаху, собачий ніс — як і раніше найефективніший міношукач в сучасних арміях. Всі підрозділи Збройних сил США і Ізраїлю в наземних операціях активно застосовують службових собак. Звичайний міношукач при русі по району бойових дій буде постійно сигналити про метал. А ніс собаки буде шукати саме вибухівку — він може відчути вибухівку на глибині до двох метрів! Причому навіть в глині і бетоні, за наявності маси інших шматків металу!
В Афганістані радянські війська використовували собак не тільки як головний засіб пошуку мін, які широко застосовувалися в неметалевій оболонці, але й як захист від «живих бомб» — самогубців.
Але є і ще одне ключова перевага собаки перед будь-якими детекторами. Бойова собака, яка йде попереду в головному дозорі, не тільки першою може відчути запахи, але і першою виявити противника. Вона може першою на стежці помітити розтяжку — і якщо вона її не зможе виявити, то вона її зірве і першою прийме вибух на себе. Гострий нюх, слух і зір дають колосальні переваги собаці в діях вночі.
Наскільки швидше і безпечніше може пересуватися загін піхоти вночі і вдень по лісопосадці, якщо попереду перед людьми йде в дозорі бойова собака! Швидкість руху збільшується в рази, причому забезпечується найвищий рівень безпеки. Дуже важливо, що собаки можуть працювати там, де сапери ефективно діяти не можуть взагалі. Наприклад, в мерзлій землі взимку щуп не ефективний, а собачий ніс — працює. Собака на порядок краще діє при пошуку старих мінних загороджень, які в лісистій пересіченій місцевості заростають травою і чагарником. У такій місцевості особливо важко відрізнити осколки від справжніх мін, і собачий ніс незамінний.
А наскільки ефективніша буде бойова охорона, якщо спокій бійців охороняє вартовий з собакою!
Сьогодні бойових собак також оснащують відеокамерою для передачі зображення інструктору і бронежилетом для захисту від осколків.
Необхідна не тільки системність у відродженні саперних підрозділів, необхідні кошти для прихованої, надійної і масштабної боротьби з мінами на необхідних маршрутах. Через мінну загрозу в смузі оборони ЗСУ, маневр зараз на певних ділянках скутий. У разі необхідності атакувати противника, або зманеврувати резервами для відбиття наступу ворога, в багатьох секторах ці дії паралізує саме мінна загроза.
З огляду на великі незайняті військами проміжки між опорними пунктами на російсько-українському фронті, оборону обидві сторони підсилюють мінними загородженнями.
Російське командування з перших днів війни абсолютно по-варварськи і безжально до цивільного населення мінували всі можливі дороги і шляхи сполучення, всі поля та вузли комунікацій, де очікувалися дії української армії. Не меншу загрозу ніж противник, є свої власні мінні поля. Оскільки інженерні війська в ЗСУ були розвалені майже дощенту, інженерна підготовка також поки не достатня, українські підрозділи в своєму районі оборони здійснювали мінування, тривалий час не складаючи карти мінопостановок, мінування здійснювалося хаотично, без плану і тактичного обґрунтування. Це призвело до помітних втрат на своїх мінах наших військ.
Ось цитата з 1943 року від начальника інженерних військ Степового фронту генерал-майора А. Д. Цирліна: «Собак-міношукачів потрібно розглядати як найбільш надійне контролюючий засіб в руках інженерного начальника, який прекрасно доповнює використовувані зазвичай військами щуп і міношукач. Тільки собака дає достатню гарантію за повну очистку місцевості від мін на найбільш відповідальних ділянках … Собаки покращують роботу інженерних частин з розмінування, легко завойовують популярність у військах і викликають попит з боку загальновійськових командирів, у яких користуються великою довірою
Бойова собака — не «Джавелін» і не танк. Піхотні підрозділи США, Ізраїлю, інших провідних військових держав застосовують собак набагато частіше і ширше, ніж будь-які види важкого озброєння. Це на війні необхідно кожен день. В Україні є інструктори службового собаківництва, які вміють готувати бойових собак, готових до дій у складі підрозділу в якості мінно-розшукових. Собака — це ключовий засіб забезпечення безпеки українських воїнів, те, що необхідно для збереження життів і збереження тактичної мобільності наших підрозділів. Це важлива умова успішних наступальних операцій на оборону противника, яка набита тисячами мін і розтяжок.
На четвертому році війни в штати бойових саперних підрозділів гостро необхідно ввести мінно-розшукових собак. Це цілком бюджетний і головне — гостро необхідний вид озброєнь. Українській армії добре підготовлені мінно-розшукові собаки і мотивовані вожаті необхідні вже сьогодні, причому в значній кількості. Системна інженерна розвідка на передовій дозволила б нашим воїнам діяти набагато гостріше і рішучіше. Інакше багато операцій і пересування зриваються саме через неясність мінної обстановки і неможливість швидко пересуватися через ризик підриву.
Гостро необхідно створити програму з підготовки бойових собак в центрах службового собаківництва наших силових структур. Дякувати Богу, в Україні чимало клубів собаківництва, і дуже шкода, що їх потенціал поки не використовується належним чином. Час звернути увагу. Організувати конкурс для об’єктивної оцінки собак різних шкіл собаківництва, створити кінологічні центри у всіх бойових частинах, які виконують завдання в першій лінії.
Полювання на ворога і на його пастки треба вести з застосуванням чотириногих друзів, які вміють вистежувати краще, ніж будь-яка людина.
