Чому армії потрібна технологічна революція
Якщо ви хочете переконатися в тому, наскільки докорінно змінилося військова справа, вам варто відвідати працівників авіації в розсіяних по всьому світу будівлях, які позбавлені вікон і нагадують склади. Вони керують системою під назвою «Розосереджена Розвідувальна Система» (Distributed Common Ground System) — армійське найменування для великої мережі, що надає інформацію в режимі реального часу для обслуговуючих військову авіацію аналітиків. Вони цілодобово підтримують зв’язок з американськими військовими в кампанії проти «Ісламської Держави», в той же час відстежуючи гарячі точки навколо планети.
Проте якими революційними не були б ці мережеві розвідувальні станції, вони мабуть старіють. На даний момент ми замінюємо їх техніку і програмне забезпечення на системи хмарних додатків. Коли я говорив про це з солдатами, юний авіатор розповів мені, що вже створив додаток, здатний до виконання його роботи — аналізу і обчисленням розвідувальної інформації. Потім він пожартував, що кличе свій додаток «Стіною», оскільки щоразу, коли він намагається ввести його в експлуатацію, він впирається в бюрократичний тупик.
Парою слів молодий авіатор висловив той підхід, який ми повинні докорінно змінити, якщо розраховуємо зберегти американську військову перевагу. У наведеному мною прикладі, хоч і приватному, але відображаючому, як мені здається, загальний стан справ, авіатор представляє безліч готових до інновацій молодих людей. Однак занадто часто їм заважає прийнятий у нас уклад.
Зараз як ніколи важливо дати цим юним винахідникам можливість проявити себе, поки міністерство оборони намагається знайти гідну відповідь противникам, які крок за кроком скорочують нашу технологічну перевагу. Цілком очевидно, на мій погляд, що в інформаційну еру перевага над ворогом зажадає чогось більшого, ніж прості технологічні прориви. Нам потрібно змінити ставлення до людей на кшталт авіатора, який розробив «Стіну», і допомогти технічно просунутим молодим солдатам, які забезпечать нам довгостроковий прогрес.
Армії потрібно створити свого роду «екосистему» для інновацій, яка виплекає людей, ідеї та технології для загального блага. В ході американської історії такі екосистеми з’являлися в різних місцях і промислових областях, включаючи Детройт (масове виробництво), Нью-Джерсі (наукові дослідження), Голлівуд (розваги), і, зі свіжих прикладів, Кремнієву долину (інформаційні технології). Якщо міністерство оборони розраховує перехитрити наших супротивників, нам потрібно переосмислити ставлення між людьми, ідеями і технологією.
Десятиліттями ми вдосконалювалися в одній з нашими суперниками грі замість того, щоб змінити її правила. Проводячи паралелі з поп-культурою, ми намагалися краще грати в футбол замість того, щоб почати грати в квідич, агресивний спорт з книг про Гаррі Поттера. Настала пора дати волю молодим винахідникам в наших військах, щоб вони розробляли гідні Google або Facebook розумні програми та шукали кращі способи вести або запобігати війні.
Удосконалення технологій має безперечне значення, однак нам варто зберігати обережність, оскільки одне лише військове обладнання навряд чи забезпечать нам вирішальну перевагу. Так чи інакше, наші суперники наздоженуть наші розробки задовго до їх введення в дію. Це не означає, що обладнання не потрібно розвивати, проте нам варто враховувати, що інформаційні технології отримали таку важливість, що саме по собі сучасне обладнання навряд чи гарантує нам перемогу над ворожими державами і їх посередниками.
З урахуванням цих нових викликів, якою має бути екосистема, яка змінить правила гри? Незважаючи на протести консерваторів, нам потрібно перетворити військові підрозділи на подобу стартапів Кремнієвої долини. Мова тут не про чудернацькі крісла і капсули для сну. Я маю на увазі застосування підходу стартапів до зв’язку між людьми, ідеями і технологіями.
По-перше, армії потрібно вкладати куди більше сил і ресурсів в розвиток особистих талантів. Глави новаторських організацій на кшталт Google вирощують і розвивають таланти, оскільки усвідомлюють, що інновації відбуваються на корінному рівні. Ми повинні перетворити військові підрозділи на місце, де молоді винахідники знайдуть нові можливості і зв’язки. На даний момент два моїх авіатора входять в Експериментальний Підрозділ Оборонних Інновацій (Defense Innovation Unit Experimental) — форпост, створений міністерством оборони в Кремнієвій долині для роботи з кращими комерційними технологіями в світі — де вони створюють додатки для наших польових підрозділів. На мій погляд, саме такі можливості ми повинні забезпечити на глобальному рівні.
По-друге, ми повинні змінити організацію і образ дій багатьох підрозділів. В інноваційних центрах Америки співробітники представляють свої організації в якості діаграм Венна або вертикальних графіків. У Кремнієвій долині, місця перетину на діаграмі є джерелом нових можливостей і двигуном інноваційного мислення. Військові організації ж занадто часто діють камерно, працюючи над проектами в ізоляції і строго дотримуючись бюрократичних вимог.
У своїй книзі «Загін загонів» (Team of Teams), генерал Стенлі Маккрістал (McChrystal) пише про те, як його ударна група об’єднала принцип дії розвідки і оперативників, завдяки чому стрімко знищила грізну агентурну мережу Заргаві в Іраку. Міністерство оборони має ввести подібний уклад у всіх родах військ, щоб піхотинці і пілоти F-22 могли займатися мозковим штурмом нарівні з фахівцями з електроніки та розвідувальними аналітиками і діяти гнучкіше, ніж наші противники. Саме цим і займаються «бойові програмісти», яких ВПС недавно розмістили на Близькому Сході для боротьби з «Ісламською Державою».
Нарешті, мозкового штурму буде недостатньо, якщо ці молоді люди не зможуть швидко застосувати свої ідеї на практиці. Модульний дизайн обладнання, додатків і мереж, що дозволяє оновлювати їх прямо з поля, буде мати для екосистеми ключове значення. Міністерство оборони має забезпечити солдатам доступ до інтерфейсу для програмування, що дозволяє створювати додатки для виконання певних програм. При створенні чогось від літаків до програм, армія повинна перейти від незграбної планової розробки до «платформ для розробки», які дозволять винахідливим солдатам як слід підлаштовувати військові технології та спорядження під власні потреби.
Само собою, модульність і програмні інтерфейси тягнуть деякі ризики. Однак централізована система захисних заходів, що використовується нами при роботі з інформаційними технологіями, уповільнює і пов’язує підприємницький дух наших молодих інноваторів. Ця політика ставить під сумнів нашу здатність до розробки нових технологій, досить швидкої, щоб відповісти на кинуті виклики. У минулому році ВПС профінансували мережу з відкритою архітектурою для підрозділів на зразок нашої, яка належить державі що, робить можливим хмарне програмування, прискорену розробку додатків і машинне навчання. Ми повинні зробити наступний крок і створити екосистему, яка зуміє скористатися такою мережею, оскільки в найближчому майбутньому перемога чи поразка будуть залежати від того, наскільки швидко юні військові уми зможуть розробляти програмне забезпечення, інтегрувати дані і використовувати штучний інтелект.
Армія дала Америці інтернет і GPS; подолала звуковий бар’єр і вибудувала глобальну розвідувальну мережу, що забезпечує безпеку нашої нації. Ми залишаємося найпотужнішою і найбільш технологічно просунутою армією світу. Однак спочивати на лаврах і розраховувати на технології, які копіюють наші противники, недостатньо — настав час для нового початку. Іскра інновацій особливо яскраво горить серед молодих військових. Військові служби завжди будуть цінувати і плекати дисципліну, підпорядкування, здоров’я та інші властивості. Міністерство оборони має так само цінувати і здатність до інновацій в рядах своїх службовців.
