Ангольська справа Одеського авіаційного: заводчан підозрюють в крадіжці винищувача
Стало відомо, з чим пов’язані обшуки, які пройшли в середині квітня на Одеському авіаційному заводі.
Як з’ясувала «Думська», слідчі дії велися в рамках кримінального провадження №42017160000000463, відкритого 6 квітня 2017 року по ознаками частини 5 ст. 191 КК України — «привласнення державного майна в особливо великих розмірах, вчинене організованою групою шляхом зловживання службовим становищем».
Згідно з матеріалами справи, мова йде про діяльність заводу в 2009-2011 роках (директор був той же, що і зараз). Тоді підприємство ремонтувало винищувач МіГ-23 для Республіки Ангола. Ось що говориться в клопотанні прокуратури про проведення слідчих дій:
«У ході виконання зазначеного контракту, службові особи ДП «Одеський авіаційний завод», використовуючи своє службове становище, зняли з авіаційної техніки Міністерства оборони України, яка на той момент перебувала на території заводу, ряд деталей і агрегатів. У подальшому вказані деталі і агрегати під виглядом нових або відремонтованих використовувалися для комплектації згаданого літака.
Крім того, службові особи підприємства, зловживаючи своїм службовим становищем, під час проведення ремонту літака МіГ-23, який належить Республіці Ангола, зробили підміну зазначеного літака іншим (МіГ-23, заводський номер 9903311), що належить Міністерству оборони України, який в подальшому відправили замовнику. При цьому літак, який належить Республіці Ангола, зараз в розукомплектованому вигляді знаходиться на території ДП «Одеський авіаційний завод».
З метою прикриття зазначеної протиправної діяльності службових осіб, ДП «Одеський авіаційний завод» здійснювало оформлення фіктивних договорів поставки зазначених послуг з рядом контрагентів, використовуючи при цьому підроблені штампи і печатки відділів технічного контролю підприємств — виробників і постачальників таких деталей і агрегатів».
Обшуки на заводі санкціонував 11 квітня слідчий суддя Приморського районного суду Одеси.
Легко помітити, що в позиції правоохоронців є дивне нестикування. У першому абзаці клопотання відзначається, що заводчани зняли з українського МіГ-23 якісь запчастини, щоб відремонтувати ангольський літак. А в другому — що ангольська сторона отримала замість свого винищувача український! З чим пов’язане таке протиріччя, незрозуміло.
Ми встановили, що український МіГ-23УБ, нібито переданий ангольцям, значився за колишнім 894 винищувальних полком ВПС СРСР і Повітряних сил України, який в 2000 році був реорганізований спочатку в 9 полк, потім в 9 бригаду, потім в 39 окрему ескадрилью, потім в 39 бригаду тактичної авіації, яка існує донині. Дислокується частина в Озерному Житомирської області.
Українські МіГ-23 були зняті з озброєння в 1999-2001 роках. Частину їх продали за кордон, частину розібрали на запчастини, необхідні для ремонту «двадцять третіх», що належать іноземним клієнтам «Укроборонпрому». Використання б/в запчастин, авіаремонтники називають «канібалізацією» і стверджують, що це нормальна практика, якщо мова йде про машини, виробництво та експлуатація яких на батьківщині давно припинені. А де ще взяти запчастини?
Ми вже писали про це, коли розбиралися в скандалі з МіГ-21, проданими одеським заводом хорватським ВПС.
«Навіть людині, яка не є фахівцем в авіації, зрозуміло, що літаки, чий випуск припинився майже три десятиліття тому, неможливо експлуатувати в «автентичному» вигляді, — коментував тоді хорватські публікації один з одеських інженерів. — Ну не роблять уже заводи комплектуючі для цієї техніки! Кожен МіГ-21, який йде на продаж, збирається з трьох-чотирьох машин, які розбираються на деталі, щоб з’явилося щось більш-менш пристойне. Старий планер латають, на нього навішують нову електроніку, нові ракети, після чого машину передають замовнику. Іншого шляху немає. Це суворий бюджетний літак для держав-жебраків, у яких немає грошей на МіГ-29 і «Фалькон»».
Замовники про те, що повернуті їм літаки представляють собою «франкенштейни» (ще говорять «франкенплани»), зібраних часом з трьох-чотирьох винищувачів, прекрасно знають і не заперечують. Головне, щоб літали і стріляли, а МіГи, що пройшли через руки співробітників одеського заводу, роблять це цілком на рівні.
Однак через низку причин подібні «виробничі процеси» не завжди є повністю білими, хоча і «чорними» їх не назвеш. Реальних збитків країна в результаті «канібалізації» в будь-якому випадку не несе. Платять зарубіжні партнери цілком справно; літаки, передані їм, на бойовому чергуванні не стояли і не стоять, тому ніякої пролому в повітряному щиті Батьківщини угоди ці не виконали. Але часто при такого роду збірці перебивають номери на деталях і виправляють документи, що, як не крути, тягне на статтю. Судячи з усього, прокуратура причепилися саме до формального боку питання, отримавши таким чином привід для повномасштабного наїзду на авіаційний завод. Не перший, до речі, і, думається, не останній.
Але, може, воно й на краще? Може, це і багато інших кримінальних справ виллються на перетворення, реформу галузі? Адже навіть самі заводчани визнають, що, незважаючи на золотий дощ оборонних замовлень, що пролився на підприємство після початку війни, очікуваного прориву не відбулося. Колишній «Одесавіаремсервіс» продовжує стагнувати. Не все, мабуть, гаразд у королівстві датському…
