Кремлівська параноя, або Знову гармати замість масла…

Так, сьогодні мало хто сумнівається в тому, що кремлівський режим продовжує виношувати стосовно нашої країни цілком агресивні плани та наміри. Але було б досить недалекоглядним оцінювати шанси саме на такий подальший розвиток подій тільки з військової точки зору. Адже добре відомо, що війна та й узагалі будь-які широкомасштабні бойові дії — далеко не дешеве «задоволення». Тож спробуймо оцінити шанси розширення військової агресії Росії проти України саме з погляду фінансів і ресурсів. Перш ніж розглянути якісь конкретні показники та цифри, варто зробити кілька важливих зауважень загального характеру, які треба враховувати.

По-перше, нинішній кремлівський режим просто маніакально обожнює втаємничувати все, що стосується його витрат на статті під назвами «Національна оборона» (хоча тут треба було б уживати термін «національний напад»), «Підтримка співвітчизників за кордоном» або «Гуманітарна допомога закордонним країнам» (тобто на статті, які безпосередньо стосуються зовнішніх агресивних дій Кремля та втручання у внутрішні справи інших країн). У цьому рядку російського бюджету «закриті» асигнування становлять майже 70%. Отже, куди пішли ці гроші, мало хто знає. Відповідно зробити достовірні висновки щодо напрямків подальших «військових намірів» Кремля в цьому сенсі достатньо важко.

Торік нинішній склад російської Держдуми, звісно, за поданням Путіна, через якусь «гостру необхідність» (незрозумілу для багатьох росіян, але очевидну для всього іншого світу й передусім для України) трохи «підкорегував» держвидатки в цій сфері. Відкриту частину російського бюджету було скорочено на 374,5 млрд рублів, а закриту збільшено на 680 млрд рублів.

По-друге, витрати російського бюджету на «захист російських братів» на Донбасі, підтримку «законного уряду Сирії» та інші гучні «танці із шаблями» на зовнішній світовій арені не обмежено тільки військовою складовою. Щоб «підвестися з колін» і продемонструвати всьому світові, що «русские своих не бросают», Кремлю доводиться витрачати державні кошти та ресурси й в інших напрямках та сферах. Наприклад, лише протягом 2014–2016 років російський бюджет витратив за статтею «прийняття біженців із Донбасу» не менш як 18 млрд рублів (оприлюднені дані ФМС РФ). А європейські ЗМІ оцінюють транші з російського бюджету тільки на «мирну» підтримку окупаційних режимів (виплату зарплат бюджетникам, пенсій, різноманітні соціальні виплати, постачання ліків, будматеріалів тощо), за найобережнішими показниками, у 50–70 млн євро щомісяця (це без урахування безкоштовних поставок так званим «ЛНР»/«ДНР» газу, палива та інших матеріальних ресурсів, а також без урахування вартості гуманітарних конвоїв).

А якщо пригадати розмір витрат російського бюджету на пропаганду принад «русского мира» (близько 1,4 млрд доларів на рік згідно з доповіддю заступника помічника Держсекретаря США з питань Європи та Євразії Бенджаміна Зіффа під час нещодавніх слухань у Сенаті США), то стане зрозуміло, що агресивне гарчання й кидання на сусідів не тільки обертається для путінського режиму втратою будь-якого міжнародного реноме та авторитету, а й влітає йому в добру копієчку.

І, по-третє, значні витрати Кремля, пов’язані з агресивною зовнішньою політикою, навіть за висловом одного з російських військових аналітиків — Бориса Рожина, є «…абсолютно непублічними далеко не з міркувань національної безпеки, а зовсім з інших міркувань…» Тут ідеться про банальне розкрадання й дерибан російського бюджету, зокрема його видатків «на оборону».

І в цьому разі з цим важко не погодитися. Наприклад, якщо пригадати схему з достроковим погашенням кредитних боргів російських оборонних підприємств перед комерційними банками у 2016–2017 роках, яку оприлюднив міністр фінансів РФ Антон Силуанов, то стає зрозумілим, що російські чиновники не зовсім безнадійні. Вони хоча й своєрідним способом, але все ж таки «борються за мир» і проти агресії з боку Кремля… розкрадаючи російський бюджет, зокрема гроші, призначені на військові контракти.

Однак якщо повернутися, власне, до фінансування воєнних авантюр Кремля та його витрат на «миролюбне» російське військо, то навіть після дуже поверхового погляду на його справжні наміри

й вподобання вони стають не просто очевидними, а, я б навіть сказав, кричущими.

2017 року закриті статті витрат федерального бюджету РФ було збільшено відразу на 800 млрд рублів. І показово, що всі ці додаткові асигнування надійдуть тільки в розпорядження міністерства оборони РФ, а витрати на інші статті видатків буде скорочено ще на 341 млрд рублів.

Тому слід зазначити, що закриті статті загального російського бюджету переважно пов’язані саме з військовими витратами. Але, крім цього, таємні витрати можна знайти в досить несподіваних місцях: «Житлово-комунальне господарство», «Освіта», «Соціальна політика», «Національна економіка» й навіть «Культура». У них приховано, наприклад, витрати на будівництво житла для силовиків, утримання військових навчальних закладів, субсидії військовим підприємствам і компенсації сім’ям загиблих військовослужбовців. Закордонні експерти вважають, що з урахуванням цих статей реальні військові витрати Кремля ще минулого року перевищили 4,2 трлн рублів, або 5,3% від ВВП.

Щоб уявити рівень мілітаризації нинішнього кремлівського режиму, треба зазначити, що, згідно з даними «Новой газеты», відносно загальних масштабів усієї своєї економіки Росія витрачає на оборону більше, ніж США (близько 3,1% від ВВП) та більшість європейських країн (2% від ВВП й менше). І, звісно, рівень таємності щодо військових витрат у «миролюбній» Росії теж на порядок вищий, як у багатьох західних країнах.

Тому нічого дивного в тому немає, що утримувати роздутий військовий сектор в умовах економічної кризи для кремлівських «геополітиків» стає чимдалі складніше. Доводиться жертвувати грошима свого народу, у якого із цього приводу вже починають «виникати питання». Російському урядові вже довелося скоротити 11 із 14 розділів видаткової частини бюджету соціально-економічної сфери на поточний рік. Найбільше постраждали економічні статті, включно з «Інноваційним розвитком і модернізацією економіки» (мінус 250 млрд рублів), соціальними програмами «Нова якість життя» (90,9 млрд рублів) і «Розвитком транспортної системи» (83,5 млрд рублів).

Підбиваючи підсумок, можна впевнено стверджувати, що «мирна» Росія зразка епохи розвинутого путінського «підведення з колін» продовжує давню добру традицію Другого й Третього німецьких рейхів, виробляючи, образно кажучи, «гармати замість масла…» й прагнучи потрясати зброєю як перед сусідами, так і по всьому світу. У зв’язку із цим хотілось би нагадати панові Путіну, що вищезгадані державні утворення закінчили своє існування фатально. І багато в чому через ті самі гармати…