Генерали президента Трампа
«Американська адміністрація налічує як мінімум чотирьох генералів у відставці, призначених на ключові пости. У тій сум’ятті, що панує у Вашингтоні, вони являють собою полюс стабільності», — стверджує оглядач Le Моnde Сільвія Кауфман.
«Сьогодні ці генерали, які повернулися з безславних походів в Іраку і Афганістані, безстрашно зустрічають інші баталії, зокрема, у Вашингтоні, під командуванням президента, який, ніколи не служив в армії, ухитрився під час виборчої кампанії похвалитися, що знає краще за них, якими способами можна ліквідувати «Ісламську державу», — йдеться в статті.
«Це — генерали президента. Дональд Трамп ввів як мінімум чотирьох в свій уряд — вражаюча концентрація погон для цивільного уряду, — пише Кауфман. — Ця четвірка займає центральне місце в команді Трампа в сфері безпеки і в зовнішній політиці. У четвер, 6 квітня, коли президент оголосив про те, що він віддав наказ про ракетні удари в Сирії в якості відповідних дій проти використання хімічної зброї, їх роль спливла на поверхню».
«Перш за все, це 66-річний Джеймс Меттіс, він же «Скажений пес», ще відомий під прізвиськом «воїн-чернець», оскільки ні дружина, ні діти не відволікали його від виконання своєї місії. Він перший генерал, який керує міністерством оборони після Джорджа Маршалла, автора знаменитого плану Маршалла», — передає журналістка.
«Далі йде генерал Макмастер, прозваний «HR», за ініціалами свого імені Герберт Реймонд. Йому 54 роки, він наймолодший, але цінність не залежить від кількості років: Макмастер недавно був призначений на ключову посаду радника з національної безпеки в Білий дім замість іншого генерала, Майкла Флінна, вимушеного звільнитися через три тижні через передчасні контакти з послом Росії», — нагадує Кауфман.
«І ще є генерал Джон Келлі, 66-річний католик з Бостона, який втратив сина — лейтенанта Роберта Келлі — в Афганістані в 2010 році, — йдеться в статті. — На посаді міністра внутрішньої безпеки Джон Келлі керує захистом кордонів, портів і аеропортів, а також має владу над актуальним питанням імміграції: це ключовий пост в очах президента Трампа».
«Звідки у Дональда Трампа, короля нерухомості, обраного президентом за підсумками пронизливої популістської кампанії, така тяга до генералів? Бути може, його ідея в тому, що вони здатні допомогти йому отримати перемогу, що відповідає сучасним вимогам? «Ми повинні знову почати вигравати війни» , — сказав він, завдаючи візит в Об’єднане центральне командування на самому початку терміну. «»Щоб змінити тенденцію програшу воєн на виграш, Дональд Трамп передбачив у своєму проекті бюджету подарунок в 54 млрд доларів (51 млрд євро) для Пентагону, вилучаючи міліарди з таких сфер, як дипломатія і сприяння розвитку», — йдеться в статті.
Члени традиційного вашингтонського істеблішменту висувають інше пояснення, відповідно до своєї досади: «Цей президент поважає лише дві категорії людей: мільярдерів і генералів». На думку одного неназваного дипломата, в атмосфері безладу, що панує в команді, яка явно не в змозі перемагати, «добре дає собі раду тільки військові»: вони залишаються на місці і не мучаться питаннями вірності, передає автор статті.
«У них є щось цивілізоване, якась гарантія дисципліни і дотримання мінімальних правил, що змушує забути про всі сумніви класичної демократичної держави, що поставила при владі стільки колишніх військових. І навпаки: може прийти в голову образ невеликої групи дорослих посеред двору, повного невгамовних дітей, — якщо щось піде не так, то вони здатні навести лад. Цими днями у Вашингтоні ви не почуєте нічого поганого про генералів Меттіса і Макмастера. Вони недоторканні», — свідчить Кауфман.
«Хоча від Трампа можна чекати чого завгодно», — йдеться в статті.
