Шість найбільш смертоносних армій в історії людства

У анархічної системи на кшталт міжнародних відносин військова сила залишається найкращою валютою. Держава може мати чудові культуру, мистецтво, філософію, блиск і славу, але все це нічого не коштує, якщо у країни немає достатньої військової сили, щоб захищати себе. Як різко сформулював це Мао Цзедун, «політична влада виходить зі ствола пістолета».

З усіх типів збройних сил, безперечно, головними залишаються сухопутні війська — з тієї простої причини, що люди живуть на землі, і продовжать жити так в доступному для огляду майбутньому. Як зазначив відомий політолог Джеймс Джон Міршаймер (John J. Mearsheimer): «Сухопутні війська, підтримувані авіацією і флотом, являють собою головний вид збройних сил в сучасному світі».

Фактично, за словами Джона Міршаймера, війна проти Японії на Тихому океані була «єдиним прикладом війни наддержав в сучасній історії, коли сухопутні війська самі не були головним чинником, що вплинув на результат війни, а інші силові інструменти, тобто, авіація і флот, відіграли роль більшу, ніж просто допоміжну». Незважаючи на це, Джон Міршаймер стверджує, що і в цій війні «сухопутні війська зіграли дуже важливу роль в розгромі Японії».

Таким чином, саме сухопутні війська служать показником, який визначає військову силу країни. Але як нам встановити, які війська були найсильнішими в свій час? На основі їх можливості здобувати рішучі перемоги раз за разом і в їх здатності дозволяти своїй країні панувати над іншими країнами — це функція сухопутних військ, адже тільки армія може забезпечити таке завоювання і контроль. Ось кілька найсильніших армій в історії.

Римська армія

Римська армія завоювала західний світ на кілька століть. Перевагою римської армії було її завзятість, римляни поверталися і билися знову і знову навіть після важких поразок. Римляни продемонстрували це під час Пунічних воєн, коли вони, не дивлячись на брак знань і ресурсів, змогли перемогти карфагенян, спочатку показавши більше терпіння, а потім заставши їх зненацька, висадивши війська під Карфагеном.

Римська армія давала солдатам досить стимулів боротися енергійно і наполегливо. Для бідних солдатів перемога у війні означала отримання землі. Для землевласників — захист майна та придбання додаткових багатств. Для римської держави в цілому перемога означала забезпечення безпеки.

Всі ці стимули заохочували римських солдатів боротися наполегливіше, а бойовий дух являє собою важливий фактор, що визначає боєздатність армії. Не менш важливим було використання бойового порядку з декількох ліній, що, крім інших переваг, дозволяло римлянам замінювати солдатів першої лінії свіжими воїнами, які вступали в сутичку з уже втомленими ворогами. Римська армія, часто під командуванням блискучих полководців, використовувала свою рухливість для придбання переваги в наступі, особливо проти супротивників, які думали в першу чергу про оборону.

В результаті протягом трьохсот років Рим з регіональної італійської держави перетворився на господаря Середземного моря і оточуючих його країн. Римські легіони, підрозділи армії, що складалися з професійних солдатів, що служили 25 років, були добре навчені і добре озброєні залізною зброєю. Легіони розташовувалися в стратегічно важливих районах, одночасно зберігаючи цілісність імперії і утримуючи ворогів на кордонах. Римська армія, незважаючи на деякі невдачі, насправді не мала собі рівних за силою суперників в своєму регіоні.

Монгольська армія

Монголи, чисельність яких становила приблизно мільйон осіб, коли вони починали завоювання в 1206 році, змогли захопити більшу частину Євразії протягом ста років. Вони розгромили армії і країни, які нерідко володіли людськими ресурсами, що переважали монгольські в десятки і сотні разів. Монголи були нестримною силою, що з’явилася з нізвідки і завоювала Близький Схід, Росію і Китай.

Успіх монголів пов’язаний з безліччю стратегічних і тактичних прийомів, впроваджених Чингісханом, засновником Монгольської імперії. Найважливішим фактором була рухливість і витривалість монголів. Для початку, кочовий спосіб життя дозволяв монголам переміщати величезні армії на гігантські відстані за дивно короткий термін, адже монголи могли жити за рахунок своїх стад і крові своїх коней.

Рухливість монголів, дійсно, була пов’язана з їх опорою, в основному, на кінноту. Кожен монгольський кінний воїн мав трьох-чотирьох коней, щоб вони залишалися свіжими. Кіннота, озброєна луками і стріляюча на скаку, давала монголам велику перевагу перед піхотними арміями. Рухливість, забезпечена кіньми, поряд з жорсткою дисципліною, надавала монголам можливість застосовувати нову тактику, зокрема, удар і швидкий відхід, а також примітивну форму бліцкригу.

Монголи також надавали великого значення терору. Вони спеціально розоряли міста і вирізали переможених ворогів, щоб вселити жах майбутнім ворогам.

Османська армія

Османська армія на піку могутності завоювала Близький Схід, Балкани і Північну Африку. Вона майже завжди набагато перевершувала християнських і мусульманських сусідів. У 1453 році вона завоювала одне із найбільш неприступних міст світу — Константинополь. Протягом п’ятисот років вона залишалася єдиним гравцем в регіоні, який раніше складався з десятків держав, і до XIX століття трималася проти сусідів. Як османській армії це вдалося?

Османська армія почала активно використовувати гармати й мушкети до того, як це зробили її противники, які продовжували боротися середньовічною зброєю. На підйомі імперії це дало велику перевагу. Гармати взяли Константинополь і розбили персів і єгипетських мамелюків. Однією з головних переваг османської армії було використання елітних піхотних підрозділів, яничарів. Яничарів з дитинства готували до військової служби, та вони були дуже відданими і боєздатними.

Армія нацистської Німеччини

Вермахт, армія нацистської Німеччини, вразила Європу і весь звиклий до затяжних боїв Першої світової війни світ, завоювавши більшу частину Центральної та Західної Європи за кілька місяців. У якийсь момент здавалося, що війська нацистської Німеччини ось-ось підкорять гігантський Радянський Союз.

Німецька армія добилася цих успіхів, використовуючи нову тактику бліцкригу, що поєднала застосування нової зброї і засобів зв’язку, а також швидкість, елемент несподіванки і концентрацію сил зі страхітливою ефективністю. Зокрема, бронетанкові війська і моторизована піхота за підтримки авіації ближньої дії були здатні пробитися крізь лінії противника і оточити протистоячі їм сили. На початкових етапах війни ці сили були найчастіше так приголомшені і пригнічені, що чинили мінімальний опір.

Для здійснення бліцкригу були потрібні добре навчені, боєздатні війська, і Берлін мав їх у надлишку. Як зазначив історик Ендрю Робертс, «один на один німецькі солдати і їх генерали в значній мірі перевершували британців, американців і росіян як у наступі, так і в обороні, на протязі всієї Другої світової війни».

Хоча нацистська ідеологія і божевільний лідер підривали військові зусилля вермахту, нацистська Німеччина впала через брак ресурсів і солдатів.

Радянська армія

Радянська Армія (до 1946 року — Червона Армія) внесла більший внесок, ніж будь-яка інша армія, в перемогу у Другій світовій війні. Дійсно, Сталінградська битва, в кінці якої вся Шоста німецька армія здалася в полон, практично повсюдно вважається головним переломним моментом на європейському театрі військових дій.

Перемога СРСР у війні і його здатність тримати під загрозою іншу Європу протягом чотирьох десятиліть після закінчення війни, не пов’язана ні з перевагою в технології (за винятком ядерної зброї), ні з військовим генієм. Військове керівництво Сталіна виявилося катастрофічним, особливо на початку війни, а в попередні роки він вичистив багатьох здібних командирів з армії.

Червона Армія була військовим чудовиськом швидше завдяки своїм гігантським розмірам, який визначають територією, населенням і промисловими ресурсами. Як пояснював знаменитий історик нацистської Німеччини Річард Еванс (Richard Evans): «За власними даними СРСР, Червона Армія втратила у війні більше 11 мільйонів солдат, 100 000 літаків, понад 300 тисяч артилерійських знарядь, понад 100 тисяч танків і самохідних артилерійських установок. Інші джерела оцінюють втрати особового складу ще вище, аж до 26 мільйонів осіб».

Не можна не визнати, що під час війни мали місце прояви військового генія, особливо коли Сталін підтримував нечисленних здібних командирів, так само як і з’являлися багатообіцяючі з технічної точки зору озброєння, наприклад, танк Т-34. Але вирішальну роль в успіху СРСР зіграли не вони, оскількик армія продовжувала приносити величезні жертви і під час битви за Берлін.

За винятком ядерної зброї, радянська армія епохи холодної війни не надто відрізнялася від цього в порівнянні зі своїми противниками. Хоча блок НАТО мав технічну перевагу протягом сорока років боротьби, СРСР мав кількісну перевагу в багатьох категоріях, особливо за чисельністю солдатів. З цієї причини в разі конфлікту в Європі, США і НАТО планували на ранньому етапі застосувати ядерну зброю.

Армія США

Протягом більшої частини своєї історії США утримувалися від забезпечення великої армії. Так було задумано: американська Конституція наділяє Конгрес правом надавати і утримувати військовий флот, але з приводу армії говорить, що Конгрес може збирати і підтримувати армію в міру необхідності.

До кінця Другої світової війни США дотримувалися цієї моделі, збираючи великі армії на час ведення війни, але швидко розпускаючи їх після закінчення бойових дій. Разом з тим, з початку ХХ століття американська армія була дуже ефективною, особливо у війнах проти деяких держав. Саме вступ Америки в Першу і Другу світову війну допоміг схилити шальки терезів на бік союзників. США також знищили армію Саддама Хусейна в Кувейті в 1991 році і в Іраку в 2003 році.

Більш показовим є те, що США були єдиною державою в історії, здатною швидко і ефективно розгорнути численні сухопутні війська. Це служить одним із головних факторів успіху американської армії. Американці не мають у своєму розпорядженні таку кількість солдат, як СРСР, армія США складається з добре навчених військових, які використовують новітні озброєння. Армію підтримують найпотужніші флот і авіація, які тільки бачив світ.