Не обмовляйте «Буцефал» (Український БТР-4 — удар по самолюбству «оборонників» РФ)

Більша частина підприємств радянського ОПК після розвалу СРСР дісталася Росії. Другий за значенням військово-промисловий потенціал отримала Україна. З того часу українські успіхи на світовому ринку озброєнь вкрай болісно сприймаються у Російській Федерації.

Зокрема, гордість російської «оборонки» вкрай зачепила перспектива міжнародних контрактів на поставку створеного на початку 2000-х років в Харкові колісного бронетранспортера БТР-4, пропонованого на експорт під звучним ім’ям «Буцефал». Що ж являє собою ця машина і чому у боротьбі за іноземні замовлення вона тіснить російські аналоги?

Ось він який

Як правило, всі їдкі коментарі російської сторони щодо успіхів української зброї зводилися і зводяться до одного — нічого нового «оборонники» сусідньої країни зробити не можуть, торгують технікою ще радянських часів. Можна подумати, Росія продає щось інше. Танк Т-90 такий же російський, як Т-80УД — український. Обидва — радянські.

У російських ЗМІ нерідко зустрічаються висловлювання, що БТР-4 також не належить до числа нових розробок: це, мовляв, всього лише розвиток БТР-80. Автори подібних тверджень швидше за все просто не знають, про що пишуть. Розвитком БТР-80 є зовсім інший бронетранспортер — БТР-3.

Прототип БТР-4, створений в ХКБМ імені О. О. Морозова в рамках ДКР «Ладья», вперше продемонстрували на виставці «Аеросвiт» у 2006 році. Під позначенням БТР-4Е 24 липня 2012 машина була прийнята на озброєння української армії.

БТР-4 — плаваючий бронетранспортер з колісною формулою 8×8. Призначений для транспортування особового складу мотострілкових підрозділів та її вогневої підтримки в бою. Максимальна бойова маса — 17,5 тонни, з додатковим бронезахистом — до 25 тонн. Екіпаж — три особи: командир, оператор, водій. Десант — 7-9 чоловік. Дизельний двигун ЗТД потужністю 500 кінських сил забезпечує максимальну швидкість руху по шосе 110 кілометрів на годину, на плаву — 10 кілометрів на годину, запас ходу по паливу — 690 кілометрів. БТР оснащений дистанційно керованим модулем озброєння «Парус», до складу якого можуть входити 30-мм автоматична гармата, спарений з нею 7,62-мм кулемет, 40-мм автоматичний гранатомет, ПТРК «Бар’єр» з чотирма ПТУР (максимальна дальність стрільби — п’ять кілометрів). Передбачена можливість оснащення машини іншими бойовими модулями, наприклад «Грім», «Шквал» або БАУ-23. Бронетранспортер пристосований для використання в умовах застосування противником зброї масового знищення.

БТР-4 виробляється у версіях командирської (БТР-4К), командно-штабної (БТР-4КШ), розвідувальної (БРМ-4К), ремонтно-евакуаційної (БРЕМ) машини, а також машини вогневої підтримки (МОП-4К), санітарно- евакуаційної (БСЕМ-4К) та інших.

Головна ж особливість «Буцефалу» — широко поширена у всьому світі компоновочна схема, яка принципово відрізняється від прийнятої в якості базової при створенні радянських колісних бронетранспортерів. У передній частині знаходиться відділення управління, в середній — моторно-трансмісійне, а в задній розташовані бойове і десантне відділення. Така компоновка забезпечує більш безпечний вихід десанту з машини під вогнем противника. Дистанційно керований модуль озброєння дозволяє оператору вести вогонь, залишаючись усередині корпусу БТР.

За необхідності бойове і десантне відділення без зміни компонувальних рішень по силовій установці і трансмісії, швидко трансформуються для створення широкого сімейства бойових машин. Не зайвим буде згадати, що таке компонування прийняте в якості стандартного в країнах блоку НАТО.

Домовленості і наміри

У грудні 2009 року Ірак підписав контракт з Україною про постачання 420 «Буцефалів»: 270 у варіанті БТР-4 з бойовим модулем «Парус», 80 командирських машин БТР-4К, 30 командно-штабних БТР-4КШ, 30 санітарних БСЕМ-4К і 10 ремонтно-евакуаційних БРЕМ-4. Наприкінці 2010 року відправка першої партії бронетранспортерів через проблеми із гарматою була затримана, після чого машини 1 і 2-й партій злили в одну.

У збої винна не стільки українська сторона, скільки іракська. Фахівці з Іраку не приїхали на тестові випробування, а потім і зовсім попросили перенести терміни приймання «Буцефалів» на більш пізні. Перша об’єднана партія (26 машин) пройшла прийом тільки у березні 2011 року і 20 квітня була відправлена до Іраку. На початку травня 2012-го іракці приступили до прийому 2-ї партії у складі 62 БТР. До кінця року замовнику планується передати і 3-ю партію БТР-4 — 94 бронетранспортери.

Ситуація з македонським контрактом не настільки прозора. За результатами роботи виставки IDEX-2009 в Абу-Дабі, де український БТР став одним з найпопулярніших експонатів, було оголошено, що Македонія розглядає можливість закупівлі до 200 БТР-4 з німецьким двигуном Deutz. Ряд експертів висловлювали сумнів у кількості машин, оскільки реально македонська армія потребує не більше ніж 80 бронетранспортерів.

І тут, як чортик з табакерки, вискочила американська компанія Defence Solutions, Inc. Її глава Тім Рінггольд заявив про приєднання до підготовлюваної операції. Зокрема, він повідомив: «Defense Solutions стала членом команди тому, що БТР-4 пропонує краще співвідношення ціна-якість на ринку, і тому, що Україна і Македонія є важливими союзниками США у глобальній протидії терору». За словами бізнесмена, передбачається, що БТР-4 вироблятиметься на Україні, збиратиметься в Македонії, а Defense Solutions забезпечить постачання консорціуму дозволених до експорту американських технологій, використання яких дозволить зробити нову бойову броньовану машину (ББМ) сумісною зі стандартами НАТО. Мова, з-поміж іншого, йде про двигуни, трансмісію, системи зв’язку, системи управління вогнем і, можливо, озброєння.

Рінггольд підкреслив, що обсяг світового ринку БТР-4, що відповідає стандартам НАТО, в найближчі десять років може скласти 2500-4000 машин середньою вартістю 1,5-2 мільйони доларів за кожну в залежності від конфігурації. Керівник Defense Solutions стверджує, що навіть з повністю інтегрованими технологіями, БТР-4 буде найдешевшим у своєму класі по витратах на експлуатацію і стане чудовою пропозицією для нових членів НАТО і миротворчих операцій ООН.

Таким чином, можна зробити висновок, що американці припускали просувати новий виріб на східноєвропейський ринок, а також поставляти його своїм союзникам у «гарячих точках», наприклад в Іраку та Афганістані. Такий «зигзаг удачі» виразно міг би виявитися новим етапом у розвитку української легкої бронетехніки. Але після всіх цих заяв про наміри, ніякої нової інформації по македонському контракту або про українсько-американське співробітництво у виробництві БТР-4 виявити не вдалося.

Хвороблива реакція

Інша справа, контракт України з Казахстаном. На оборонній виставці KADEX-2012, яка проходила в Астані 3 травня 2012 року, державні компанії двох країн — «Укроборонпром» і «Казахстан інжиніринг» підписали угоду про спільне виробництво БТР-4 для казахстанських збройних сил. у цілому планується виготовити 100 машин: 10 — у поточному році, 90 — у наступному. Випуск бронетранспортерів намічено організувати на базі одного з підприємств національної компанії «Казахстан інжиніринг», починаючи з великовузлової збірки з поступовим збільшенням частки комплектуючих і запасних частин, які виготовлятимуться казахстанською стороною, а також розширенням лінійки вироблюваних модифікацій.

У цій події, власне, немає нічого особливого — Росія вже давно втратила монополію на продаж зброї країнам так званого ближнього зарубіжжя. Та й журитися особливого приводу немає — практично одночасно з БТР-4, Казахстан уклав з Рособоронекспортом контракт на поставку 90 бронетранспортерів БТР-82. Не хочуть казахстанські товариші класти всі яйця до одної корзини і правильно роблять.

Дивує у зв’язку з казахстанським контрактом інше — хвороблива реакція деяких російських ЗМІ та ряду експертів. Вони, наприклад, висловлюючи подив з приводу придбання Астаною ненадійних українських бронетранспортерів, шукають у цій угоді корупційний слід. Дозволю запитати себе: а чим російська техніка надійніша? Чим продукція Харківського двічі ордена Леніна, орденів Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора і Червоної Зірки заводу транспортного машинобудування імені В. О. Малишева гірше продукції Арзамаського машинобудівного? Чи хтось серйозно вважає, що рівень технічної культури в Росії вищий, аніж на Україні?

Варто було б задуматися

Ще один «експертний» опус: «Хоча БТР-4 і представляє достатньо серйозний крок у бік сучасної концепції колісного бронетранспортера у порівнянні з сімейством БТР-80, однак при цьому БТР-4 явно поступається найбільш сучасним західним зразкам. БТР-4 обтяжений низкою відверто застарілих або невдалих технічних рішень («кабіноподібна» носова частина корпуса, запозичена від БТР Fuchs 70-х років, великий передній звис), має недостатню захищеність і особливо абсолютно невідповідний сучасним вимогам протимінний захист».

Читаючи подібний висновок, точно не знаєш, що робити — сміятися чи плакати… Носова частина БТР-82, по суті, запозичена у БТР-60ПБ 60-х років, захищеність теж недостатня та й про протимінний захист говорити не доводиться. За великим рахунком — це все той же радянський бронетранспортер, лише злегка «покращений». Немає ані переходу на модульну конструкцію корпусу, ані модулів озброєння, які можна було б змінювати у залежності від спектру виконуваних завдань на тій же базі, і т. д. Розробники, схоже, як і раніше, збираються воювати на цій машині з блоком НАТО, попередньо жбурнувши на Центрально-Європейську рівнину десяток атомних бомб.

Експертам, стурбованим успіхами БТР-4 (незважаючи на істерію) на світовому ринку озброєнь, замість того, щоб бризкати слиною в угарі великодержавного шовінізму, варто було б задуматися: чому машина, що відповідає стандартам НАТО (а зараз у світі це щось на подобі знаку якості), з’явилася на Україні раніше, аніж у Росії? У чому тут справа? Судячи зі всього, у тому, що в Україні немає нафти і газу, а значить, доводиться викручуватися, щось придумувати і вигадувати. Відсутня в українських товаришів і манія величі, що заважає створенню принципово нових зразків техніки. Вони не вважають свої танки, БТР, БМП, гармати, літаки і т. д. найкращими у світі.

Звичайно ж, БТР-4 — не межа досконалості, у машини чимало недоліків і дитячих хвороб. Однак ключовими в його оцінці є вже згадувана відповідність стандартам НАТО та привабливе співвідношення ціна-якість, чим аналоги західного виробництва похвалитися не можуть. Досить успішно просувається в останні роки на світовий ринок фінський БТР Patria, який, наприклад, коштує у п’ять разів дорожче, а з надійністю у нього теж є проблеми. Тим не менше, у відсутність пропозицій від російського ОПК, ця машина вже зацікавила і Міністерство оборони РФ, яке збирається закупити 500 таких примірників. БТР-4 Росія вже точно не закупить. Втім, це тема для окремої розмови.

Михайло Барятинський