Моссад

Прокинувшись від скрипу дверей терорист і глава одного з опозиційних угруповань Абу Джихад, встиг лише відірвати голову від подушки, як був прошитий кількома чергами. Спляча поруч дружина прокинулася від сну у той момент, коли штурмовики припинили вогонь. Упевнена, що зараз уб’ють і її, вона застигла, паралізована жахом. Однак метою нальотчиків був тільки її чоловік. Ще мить, і дружина терориста залишилася в спальні одна. Поруч, залитий кров’ю, лежав чоловік, продірявлений сімома десятками куль 9-мм калібру.

Починаючи з моменту проникнення всередину вілли і закінчуючи виходом з неї у двір, вся операція зайняла 13 секунд — на 9 менше, ніж під час «генеральної репетиції». Цього резерву часу вистачило на те, щоб забрати з кабінету Абу Джихаду кілька пачок секретних документів. Через хвилину члени всіх груп сиділи в автомобілях, що мчали у бік Рас Картаго. Повернення на кораблі сталося без пригод. Корвети негайно взяли курс на Ізраїль. На березі залишилися стояти порожні машини…

Свіжоспеченій вдові Абу Джихаду було потрібно багато часу на те, щоб прийти в себе. Поки вона опритомніла, поки безуспішно намагалася додзвонитися в поліцію, поки розбудила дочку і та покликала на допомогу палестинців, поки почали прочісувати місцевість, кораблі встигли піти далеко. А вдень Туніс покинули ті агенти, які прибули сюди для підтримки операції під виглядом туристів.

Так проводить «Моссад» свої таємниці бойові дії проти ворогів Ізраїлю по всьому світу. Ні час, ні відстань не рятують тих, хто підняв руку на єврейську державу і його громадян. Відплата невідворотна!

Варто відзначити, що коли відбувається терористичний акт з тяжкими наслідками для Ізраїлю, у відповідь дії розпочинаються тільки після того, як ті, кому це завдання доручено, доведуть, що командир терористів дійсно встановлений, доступний і вразливий. Тоді план «Моссада» йде на самий верх, до прем’єр-міністра або міністра оборони. «Моссад» нікого не вбиває за своєю примхою. У цікавій книзі Д. Равіва і І. Мелмана «Шпигун — сам собі голова» детально описується офіційна процедура, що передує одержанню ліцензії на вбивство. У кнесеті (ізраїльському парламенті) є спеціальний комітет, який розглядає подібні питання, перш ніж вони будуть затверджені першими керівниками держави.

Розповіді про секретну службу «Моссад» (у перекладі з івриту ця абревіатура розшифровується як «Інститут безпеки і спеціальних завдань») зазвичай сприймаються подібно детективним романам. Найуспішніша, найефективніша, найлегендарніша, найзагадковіша спецслужба світу — як її тільки не називали! Її історія — невід’ємна частина історії національного становлення держави Ізраїль. Всі п’ятдесят років свого існування ця країна веде нескінченну війну за виживання з Єгиптом, Сирією, Йорданією, Ліваном, Іраком та іншими арабськими державами.

Глобальний арабо-ізраїльський конфлікт (вісім воєн з 1948 року) забрав життя 20 тисяч ізраїльтян; близько ста тисяч було поранено — страшні цифри, якщо врахувати, що населення єврейської держави менше восьми мільйонів чоловік. Ізраїлю також доводиться протистояти найлютішому палестинському та ліванському терору. Одних тільки вибухових пристроїв на території Ізраїлю за рік знешкоджується більше 350, у середньому по одному на день!

Більшість аналітиків вважають, що якби не величезні зусилля, професіоналізм і унікальні можливості «Моссада», так само як і інших секретних служб Ізраїлю, крові пролилося б набагато більше.

Незмінно перебуваючи на передньому краї таємної війни, «Моссад» завжди залишався загадковим для всіх світових розвідок — від американського ЦРУ до радянського КДБ, викликаючи презирливу повагу у своїх ворогів в арабському світі і зелену заздрість у західних союзників. Так що ж таке «Моссад»?

«Відділити факти від вигадок про «Моссад» — завдання воістину титанічне, — говорить один з його керівників. — Назовні просочується інформація тільки про найбільш гучні справи, про те, що приховати вже ніяк неможливо. Решта — таємниця за сімома печатками». «Моссад» без міфів — це і блискучі перемоги, і гіркі поразки, це і зразки героїчної самопожертви. Агенти не тільки євреї: на «Моссад» працюють люди різних національностей. Серед них – найгарніші жінки планети і найхитріші у світі чоловіки. Вони роблять такі справи, перед якими бліднуть екранні пригоди Джеймса Бонда.

У світі ще не було шпигунської організації, яка б так вплинула на розвиток самого ремесла розвідки — чудове досягнення, особливо якщо врахувати можливості ізраїльських спецслужб, які незрівнянні з мускулатурою ЦРУ і КДБ, з розмахом агентурних мереж британської МІ-6. Жодна з розвідок не створювалася в настільки обмежених умовах, як «Моссад». Але жодна держава на Землі не може зрівнятися з Ізраїлем в умінні так координувати людські і технічні ресурси країни, щоб вони максимально сприяли національній безпеці.

Поширені уявлення про суворий прагматизм ізраїльського життя і постійну готовність ізраїльтян до самопожертви в ім’я національних інтересів близькі до істини. Ізраїль народжувався після гітлерівського геноциду, після страшної війни і великої національної трагедії (шість мільйонів вбитих євреїв — для тих, хто забув про це). У молодій державі, оточеній кільцем ворожих арабських країн, сформувався тріумвірат органів безпеки, покликаних найбільш ефективно використовувати єдину перевагу над супротивником — інтелектуальну. Лідируючу позицію у цій трійці (Аман, Шин Бет і Моссад) займає саме зовнішня розвідка.

Служба «Моссад» своїм корінням йде від однойменної секретної організації, що займалася вивезенням євреїв до Палестини у чорні дні другої світової війни і пізніше, в роки імміграційного карантину, введеного Великобританією. Чоловіки і жінки, яких відправляли в усі кутки земної кулі для забезпечення еміграції до Палестини та закупівель зброї, не навчалися своєму ремеслу у шпигунських школах. Вони діяли у соціальному середовищі, найчастіше недружньому по відношенню до них, використовуючи розум, здоровий глузд і великий життєвий досвід. Вони розуміли, що найголовнішим гарантом їхнього успіху і виживання, є абсолютна секретність. Ідеальна конспірація з того часу вважається як би фірмовим знаком «Моссада».

Першим керівником цієї організації став Рнвен Шілух – надзвичайно хитра людина, яка працювала під час війни з англійцями, а після її закінчення — встановила тісні особисті стосунки з провідними представниками американської розвідки. Шілух розумів, що в його розпорядженні опинився неймовірне джерело професійних кадрів — таким не могла б похвалитися жодна національна служба безпеки. «Моссад» володів потенційними оперативниками з сотень країн, які говорили на сотнях мов, які знали культуру і звичаї практично всіх народів Землі. Євреї можуть зійти за німців, італійців, росіян, мексиканців, арабів — кого завгодно.

Шілух знав, що немає кращої зброї, ніж чіпкий єврейський розум, і розумів, що патріотизм, відданість єврейській державі підігрівається релігійним запалом. Ці люди ніколи не зрадять, з них вийдуть відмінні агенти. І він розкидав свою мережу по всьому світу: у США і в СРСР, в Аргентині і в Китаї, в Європі і на Далекому Сході. Не кажучи вже про найближче арабське оточення.

Велику популярність придбав свого часу другий керівник «Моссаду» — виходець з Росії на ім’я Ізср Херсл. Саме цей низькорослий геній розвідки перетворив «Моссад» з регіональної сили у потужного гравця міжнародної шпигунської гри.

Колишній начальник «Шин Пет», Херсл вимагав від своїх людей абсолютної відданості Ізраїлю і фантастичної працездатності. Найбільше він ненавидів радянських агентів і прославився тим, що щорічно викривав по кілька шпигунів КДБ у міністерстві оборони та інших урядових установах. Найбільш вражаючі досягнення Херсла — це перехоплення знаменитого листа Хрущова з викриттям Сталіна у 1956 році і зухвале викрадення нацистського військового злочинця Адольфа Ейхмана з Буенос-Айреса у I960 році. «Викрадення Ейхмана зробило «Моссад» знаменитим — говорить відставний ізраїльський розвідник. — Про цю операцію знімали фільми. Незрівнянно зріс міжнародний авторитет Ізраїлю: раніше до нас ставилися як до якоїсь дірки у пустелі, а тепер всі дізналися, що ми велика нація з приголомшливою секретною службою! * У 1962 голу Херела змінив професійний військовий, генерал-майор Менр Амнт. При ньому роль ведучого в тріумвіраті служб безпеки перейшла до «Моссаду».

Перемога у шестиденній війні 1967 року — багато в чому заслуга його відомства, особливо двох агентів, яких по праву зараховують до найвидатніших шпигунів XX століття. Перший — це Елі Коган, єгипетський єврей, відправлений на нелегальну роботу я Сирію під ім’ям Камаль Амін Таабет. Цей розвідник, що володів гострим розумом, фотографічною пам’яттю і неймовірною хоробрістю, настільки глибоко увійшов у сирійський військово-державний апарат, що його навіть вважали кандидатом на пост міністра оборони Сирії! «Моссад» отримав від нього величезну кількість безцінної інформації про збройні сили Сирії і про систему оборони Голанських висот. Коган творив дива, але він зайшов занадто далеко. За допомогою радянського ГРУ сирійська контррозвідка викрила його і заарештувала у момент передачі чергової шифровки. Когана по звірячому катували і повісили у Дамаску.

Другий супершпигун Аміта — це Вольфганг Лотц. Німецький єврей з бездоганними манерами аристократа, який обожнював породистих коней і шампанське. Лотц вів складну гру з вищими військовими чинами Єгипту. Зібрану інформацію він передавав у Тель-Авів за допомогою передавача, захованого у невеликому аташе-кейсі. Єгипетська контррозвідка, знову ж за допомогою ГРУ, вистежила Лотца і заарештувала разом із дружиною. Після шестиденної війни Лотца та його дружину обміняли на 5 тисяч єгипетських військовополонених. Вартість угоди добре свідчить про цінності ЦІЄЇ людини.

Треба сказати, що на відміну від ЦРУ. радянського ГРУ. британської, китайської, французької розвідок, «Моссад» при зборі інформації не занадто покладаєвся на новітні технології на зразок супутників і комп’ютерів. «Моссад» більше розраховує на людей. Людям можна довіряти, машинам — ні. Довіра — це святая святих ізраїльського розвідувального співтовариства. Тим більше, що при керівництві Шнлуха та Херсла, служба «Моссад» була невеликою, майже сімейною структурою, в якій всі один одного чудово знали. Аміт перетворив «Моссад» в організовану державну машину з надійною кадровою базою, достатньо численною професійною елітою і хорошим технічним оснащенням. Завдяки його реформам «Моссад», зберігши всі свої сильні сторони, піднявся на нову якісну сходинку.

Одна з найзнаменитіших операцій «Моссада» — робота ударних груп, які прочесали після трагедії на Мюнхенській Олімпіаді, всю Європу. 5 вересня 1972 терористи з палестинської організації «Чорний вересень» за допомогою агентів розвідки НДР «Штазі», захопили майже всю олімпійську команду Ізраїлю. Згодом у Мюнхенському аеропорту вони холоднокровно вбили одинадцять спортсменів. Світова спільнота здригнулася від жаху. Ізраїль повинен був помститися. Санкцію на знищення організаторів мюнхенської різанини секретні служби отримали безпосередньо від уряду Голди Менра.

З бійців спецпідрозділу «Сайрет МАТКАЛ — були створені ударні групи під такими романтичними кодовими назвами, як« Чорний нюнь »,« Гнів Бога »,« Команда 101 »і« Месник ». Їм було наказано не тільки помститися за Мюнхен, але і взагалі відрубати всі голови гідри «Чорного вересня», раз і назавжди покінчити з цією терористичною організацією. Ні для кого не була секретом приналежність «Чорного вересня» до ООП. але це була особлива, неофіційна бойова одиниця Ясіра Арафата, призначена для таємного проведення найбільш зухвалих і кривавих акцій. І ізраїльський уряд не пошкодував на розгром се ні сил, ні коштів, створивши важливий прецедент широкомасштабного наступу на тероризм.

Ударні групи «Сайрзт МАТКАЛ» знищували терористичні гнізда «Чорного вересня» по всій Європі і Середньому Сходу. 12 куль з «Беретти» отримав Калл Цвайтср — римський резидент «Чорного вересня». Паризький резидент, доктор Махмуд Хамшарн, був убитий 9 січня 1973 року бомбою, вмонтованою в телефонну трубку. Пав жертвою вибухового пристрою Абдель Хір, резидент в Нікосії, на Кіпрі. 6 квітня 1973 в Парижі був убитий Базиль Ай-Кубайши, один з головних керівників «Чорного вересня», який брав безпосередню участь у підготовці мюнхенського злочину.

12 квітня 1973 вибух бомби на Кіпрі розірвав на шматки ще одного командира терористів — Мусу Абу Заїда. У Парижі інша бомба, підкладена під сидіння автомобіля, знищила командира бойовиків «Чорного вересня» Мохаммада Боду. Нарешті, у січні 1979 року в Бейруті був убитий сумно відомий Алі Хассан Саламех, військово-оперативний геній «Чорного вересня». Бомбу йому також підклали у машину. Піком і завершенням операції по розгрому «Чорного вересня» став рейд бійців «Сайрзт МАТКАЛ» на Бейрут у ніч з 9 на 10 квітня 1979 року. Ідеально спланувавши і здійснивши цей наліт, що затьмарює за своєю зухвалістю голлівудські бойовики, ізраїльські спецназівці зрешетили автоматним вогнем у власних квартирах всіх керівників переслідуваної ними організації, які ще залишилися в живих.

За шість років полювання вдалося знищити практично всіх терористів, відповідальних за планування та здійснення мюнхенської різанини. Тим не менш, антитерористичні операції «Моссада» тривали. Однією з них стало знищення Абу Джихаду, про що йшлося на початку статті. Мабуть, тому кожна ефектна диверсія, будь то таємнича операція в арабському світі і, звичайно, загибель якогось палестинського терориста, тут же все це приписують «Моссаду» і його вірному «Сайрет МАТКАЛ». Хоча це далеко не так, все ж диму без вогню не буває.

Між Ізраїлем і Йорданією підписаний мирний договір, між Ізраїлем і ОВП досягнуто широкомасштабну угоду. Але ж війнам на Сході ще далеко не кінець…

https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v;=CRfWQlrK25s