Пенемюнде: початкова точка космічної ери з неоднозначним минулим
У жовтні 1942 року ракета, створена в нацистській Німеччині, піднялась на висоту, яку можна віднести до космічної. Місцем її пуску є армійський випробувальний полігон і дослідницький центр, розташований в Пенемюнде, на острові Узедом. В даний час на території острова розташований музей, який досить добре відвідується туристами і знаходиться під охороною як історичний пам’ятник. Незважаючи на це сьогодні в Німеччині обговорюється питання про можливість часткового затоплення території полігону.
Йдеться про проведення запланованої ренатурації дамби, розташованої в північній частині острова Узедом, що в свою чергу може призвести (принаймні, на якийсь період часу) до затоплення частини прилеглих територій. Спочатку дана дамба була побудована в ході робіт зі створення випробувального центру і зводилася для того, щоб отримати додаткові корисні площі. Саме на цій території розташовані 2 випробувальних стенди, а також так званий ракетний бункер, який використовувався для зберігання ракет V-2 (Фау-2). З цього бункера ракети могли транспортуватися в різних напрямках по розгалуженій залізничній мережі. Відповідно до Потсдамських угод бункер був підірваний, сьогодні від нього залишилися тільки руїни, але дана територія завжди була відкрита для відвідування всіма цікавими.
Як би там не було випробувальний центр в Пенемюнде — це те місце, де, по суті, почалося освоєння людиною космічного простору. І цей історичний пам’ятник варто було б зберегти повністю, так як, не дивлячись на суперечливість своєї історії даний об’єкт, безумовно, відноситься до числа об’єктів світової культурної спадщини.
Пенемюнде аерофотозйомка
Полігон Пенемюнде, який по праву є головним ракетним центром Третього рейху, був побудований в 1937 році біля невеликого однойменного містечка на північному сході Німеччини. У будівельних роботах на різних етапах брало участь до 10 000 будівельників. Керували проектом фон Браун і Дорнбергер. Той, хто сьогодні вирішить відвідати територію цього армійського випробувального полігону, буде вражений її масштабами. На території Пенемюнде була побудована власна залізниця, довжина якої складала 25 км. Дана залізниця застосовувалася для швидкого перевезення тисяч співробітників центру, головним чином від житлових районів до місця безпосередньої роботи.
У Пенемюнде перебувала найбільша в Європі аеродинамічна труба, яка була побудована в рекордні терміни — всього за 1,5 року. Тут же на острові розташовувався один з найбільших заводів з виробництва рідкого кисню. Також тут була побудована власна вугільна теплоелектростанція, яка забезпечувала весь ракетний центр електроенергією. Чисельність основного персоналу Пенемюнде на 1943 рік становила понад 15 тисяч чоловік. Побудовані на острові стенди дозволяли проводити випробування ракетних двигунів з тягою від 100 кг. до 100 тонн. На острові були обладнані стартові позиції для пуску ракет, а також всілякі бункери. Вся траса здійснення можливих пусків у напрямку північно-північний схід була оснащена засобами управління і спостереження за ракетою. Дивно, але вже в ході війни на ракетний полігон в Пенемюнде Німеччина витрачала лише вдвічі менше коштів, ніж на виробництво танків.
Балістична ракета «Фау-2»
У свій час саме тут була створена перша в світі балістична ракета «Фау-2», сконструйована відомим німецьким конструктором Вернером фон Брауном. Перший успішний старт даної ракети відбувся 3 жовтня 1942 року, в той день ракета досягла висоти польоту в 84,5 км., пролетівши 190 км. за визначенням НАСА, космічний простір починається з позначки в 80 км. Хоча суворих міжнародних критеріїв на цей рахунок не існує, вдалий запуск ракети «Фау-2» можна віднести до першого факту досягнення космічного простору. У першій половині 1944 року з метою налагодження конструкції було здійснено ряд пусків ракет «Фау-2» із збільшеним до 67 секунд часом горіння палива. Висота польоту при цих пусках досягала практично 190 км, що вже без всяких сумнівів можна віднести до суборбітальних запусків.
Балістична ракета «Фау-2» на стартовому майданчику
У свій час Вернер фон Браун і інші німецькі інженери мріяли про польоти на Місяць. Не випадково на одній з ракет А4 (надалі «Фау-2») був нанесений логотип знятого в 1929 році режисером Фріцем Лангом науково-фантастичного фільму «Жінка на Місяці». Ракету прикрашала приваблива дама, що сиділа на півмісяці. Ще під час своєї роботи в Пенемюнде фон Браун працював над планами запуску пілотованих апаратів на Місяць. Підтвердженням даного бажання була і подальша його робота в НАСА.
Проте обстановка воєнного часу вела до того, що у людей були мрії далекі від мирного освоєння космосу. Третій рейх бачив в балістичних ракетах «чудо-зброю», зброю відплати. Нацисти не мріяли про польоти на Місяць, вони були зацікавлені в ракеті, яка б могла доставити практично 750 кг. вибухівки на відстань до 300 км. Саме так і з’явився свого часу проект А4, який став втіленням військового застосування даного виду техніки. У 1943 році ракети A4 остаточно перетворилися на Vergeltungswaffe-2, V-2 або всім відому ракету «Фау-2». Тоді ж було розгорнуто їх масове виробництво. Ракети будувалися з використанням праці підневільних робітників. Проте споруда тисяч ракет у військовому і стратегічному плані себе ніяк не виправдала.
Перший бойовий пуск ракети «Фау-2» був здійснений 8 вересня 1944 року. Всього було виконано 3225 бойових пусків ракет. Основою метою їх застосування повинна була стати деморалізація населення Англії, ракети застосовувалися для обстрілу міст, в першу чергу Лондона, вражаючи в основному мирне населення. Однак ефект від їх застосування виявився протилежним. Результати військового використання даної ракети були незначні. Всього від ракет «Фау-2» загинуло близько 2700 чоловік, в основному цивільного населення, в той же час при їх складанні загинуло більше людей, ніж під час здійснюваних ударів по території Великобританії.
Наслідки вибуху Фау-2 у Лондоні 25 листопада 1944
Ракета «Фау-2» була одноступеневою і оснащувалася рідинним ракетним двигуном. Старт ракети проводився вертикально, на активній ділянці траєкторії польоту в дію вступала автономна гіроскопічна система управління, яка оснащувалася приладами для вимірювання швидкості та програмним механізмом. Максимальна швидкість польоту ракети становила 1700 м / с (6120 км / ч) і в 5 разів перевищувала швидкість звуку. При цьому максимальна дальність дорівнювала 320 км., А висота траєкторії польоту складала 100 км. Бойова частина ракети вміщала до 800 кг. вибухової речовини — аммотола, середня вартість ракети становила 119 600 рейхсмарок.
Операція «Гідра»
Існування ракетного центру в Третьому рейху, звичайно ж, було відомо союзникам і не викликало у них оптимізму. Після того, як англійська повітряна розвідка повідомила про наявність великих ракет на стартових майданчиках, було прийнято рішення про проведення бомбардування Пенемюнде. При цьому варто відзначити, що повсякденною роботою для Бомбардувального командування союзників були бомбардування по площах заради руйнування німецьких міст, у цьому конкретному випадку було зроблено виняток. Пенемюнде, безумовно, являв собою окрему ціль, яка вимагала знищення. Метою нальоту було знищення німецьких потужностей з виробництва ракет «Фау-2».
Операція, яка отримала кодову назву «Гідра», проводилася в умовах місячної ночі, для того щоб досягти якомога більш високого рівня ураження цілей. Саме тому вона може вважатися єдиним випадком під час другої половини війни, коли Бомбардувальне командування союзників провело нічний наліт великих сил бомбардувальної авіації на малу ціль з завданням проведення якомога більш точного бомбометання. У ніч з 17 на 18 серпня 1943 року на бомбардування Пенемюнде вилетіло 596 бомбардувальників (324 «Ланкастера», 218 «Галіфакс» і 54 «Стірлінга»). Одночасно з цим легкі бомбардувальники «Москіто» атакували Берлін, відволікаючи на себе більшу частину німецьких нічних винищувачів протягом 2-х з 3-х фаз рейду на Пенемюнде.
Пуск ракет «Фау-2»
У загальній складності англійці скинули на об’єкт практично 2 000 тонн бомб, з яких 85% припадало на фугасні боєприпаси. Наслідки авіанальоту для німців виявилися досить істотними. Даний наліт відсунув початок процесу серійного виробництва ракет «Фау-2» на півроку, а також обмежив розмах подальших ракетних обстрілів. Всього в результаті нальоту загинуло близько 735 осіб, серед яких був і головний конструктор ракетних двигунів доктор Вальтер Таль, а також ряд провідних німецьких фахівців. Англійці в ході бомбометання помилково розбомбили бараки концтабору, в результаті чого постраждали підневільні робітники які знаходилися там. Усього загинуло 213 в’язнів: 91 поляк, 23 українця, 17 французів і ще 82 в’язня концтабору невстановленої національності. При цьому саме поляки раніше переправили в Лондон точні плани Пенемюнде.
В ході проведення операції англійці втратили 47 літаків, втрати на рівні 7,9% від загальної кількості машин були визнані задовільними, враховуючи статус атакується цілі. Найбільші втрати були серед літаків останньої хвилі, до моменту прибуття яких в районі цілі вже в безлічі перебували німецькі нічні винищувачі. Окремо слід відзначити той факт, що заступник командувача люфтваффе генерал-полковник Ганс Ешоннек, який відповідав за організацію системи ППО даного району, після завершення нальоту 19 серпня застрелився.
Остання ракета «Фау-2» з заводським номером 4299 злетіла зі стартового майданчика № 7 в Пенемюнде 14 лютого 1945. Ракетний центр був пов’язаний з підземним заводом з виробництва даних ракет, де їх встигли виробити близько 5 000 штук, при цьому продуктивність заводу була доведена до 900 ракет на місяць. Вже буквально через кілька місяців після поразки Німеччини у Другій світовій війні з запуску трофейних, а пізніше модифікованих версій німецьких ракет «Фау-2» починається історія американської та радянських космічних програм. В даний час на території складально-випробувальної станції «Пеенемюнде-Вест» організовано музей авіаційної, ракетної та військово-морської техніки, який відкритий для відвідування всім бажаючим.
