Швеція — не буферна держава Росії
Спеціальний експерт Крістер Брінгеус (Krister Bringéus) нещодавно представив доповідь «Безпека в новий час». Прочитайте її. Це хороший аналіз військово-політичної ситуації в Швеції, різних форм шведського співробітництва і її членства в організаціях. З урахуванням цієї доповіді, а також ролі НАТО і положення в області політики безпеки, Партія центру вважає доречним для Швеції подати заявку на вступ до НАТО.
Росія являє собою загрозу нашому регіону. Її лідери агресивні, непередбачувані і готові використовувати військові засоби для досягнення своїх політичних цілей. Вони ясно дали зрозуміти, що хочуть, щоб країну оточували буферні держави. Тому їм не потрібні Грузія або Україна як члени НАТО, і вони не хочуть, щоб до альянсу приєдналися Фінляндія чи Швеція. Сьогодні тільки Росія зацікавлена в тому, щоб Швеція зберігала свій позаблоковий статус. Треба відзначити, що наявність буферних держав дестабілізує обстановку. Швеції не можна ставати буфером Росії.
Як і шведські збройні сили, НАТО виконує оборонну функцію, завдання альянсу — стримувати конфлікти. Швеція захищається, але не нападає. Подібно НАТО, ми зберігаємо світ сукупними силами нашої армії. Але, на відміну від Швеції, країни НАТО не тільки розмірковують про солідарність, а й готові її гарантувати і проявити, забезпечуючи спільне оборонне планування. Це дає ясність і прозорість у питанні про те, що буде, якщо на одного з членів альянсу нападуть.
Швеція розвиває двостороннє співробітництво з декількома країнами НАТО — Польщею, Данією, Великобританією, США. Це позитивно покращує наше становище. Крім того, є особливе співробітництво з нашим сусідом Фінляндією. Однак гарантій захисту нам ніхто не дає. США ясно дали зрозуміти, що гарантії на випадок несприятливого розвитку ситуації стосуються лише членів альянсу. Двостороннє співробітництво високо цінується, але воно не здатне так само ефективно стримувати конфлікти, як членство в НАТО.
Деякі стверджують, що відмова від позаблокового статусу призведе до різкого розвороту в шведській політиці. Але переважна більшість членів риксдагу ще в 1992 році зійшлися на тому, що стара доктрина політики безпеки потребує модернізації. Швеція більше не нейтральна. Нехай ми поки не входимо ні в який військовий альянс, але ми ще в 1995 році приєдналися до політичного союзу.
З точки зору політики безпеки Балтійський регіон — це єдине ціле, і вибір Швеції або посилить, або послабить загальний стримуючий потенціал. Партія Центру хотіла б, щоб він виріс. У нові часи позаблоковий статус дає нам оманливе відчуття стабільності, обумовлене швидше внутрішньою політикою, ніж політикою безпеки. Пора і Швеції взяти на себе зобов’язання солідарності зі скандинавськими та балтійськими сусідами, включаючи спільні дії проти Росії.
Ми хочемо в якості члена НАТО запобігти конфліктам у Балтійському регіоні. Настав час запустити цей процес — ймовірно, разом з Фінляндією, де вже винесено пропозицію про вступ до альянсу.
Черстін Лундгрен (Kerstin Lundgren), Даніель Бекстрьом (Daniel Bäckström), Ганні Леннартссон (Anne Lennartsson)
