«Як-28» – радянський багатоцільовий бойовий літак

Як-28 є радянським багатоцільовим реактивним бойовим літаком, який випускався у різних версіях. Найбільш поширеними були модифікації фронтового бомбардувальника (за класифікацією НАТО Brewer), літака-перехоплювача (за класифікацією НАТО Firebar), а також розвідника, літака РЕБ та навчально-тренувальної машини (за класифікацією НАТО Maestro). Перший політ літак здійснив 5 березня 1958 року. Серійне виробництво літака було завершено у 1971 році. Всього до цього моменту було випущено 1180 літаків (серед них найбільша кількість припадала на версію винищувача-перехоплювача Як-28П). На експорт багатоцільовий бойовий літак Як-28 не поставлявся.

Як-28 був виконаний за аеродинамічною схемою вільнонесучого високоплана. Крило літака було стрілоподібним. Літак оснащувався шасі «велосипедного» типу з 2-а додатковими опорами, які знаходилися на закінцівках крила. Силова установка машини складалася з двох ТРД Р-11-300 різних модифікацій, які розміщувалися в мотогондолах під крилами. Запас палива розміщувався у шести паливних баках, ще 2 підвісних бака могли бути встановлені під крилом. Як-28 міг нести бомби калібру від 100 до 1500 кг, які закріплювалися у внутрішньому бомбовідсіку. Оборонне озброєння літака включало в себе 23-мм авіаційну гармату НР-23 (боєзапас 50 набоїв), у 1964 році вона була замінена на нову двоствольну гармату ГШ-23Я.

У 1960 році на базі Як-28 був створений також двомісний надзвуковий перехоплювач Як-28П, який був призначений для боротьби з повітряними цілями на середніх і малих висотах у великому діапазоні швидкостей у будь-який час доби і за будь-яких погодних умов. На цій версії літака була встановлена модифікована система озброєння К-8М-1, яка складалася з 2-х ракет Р-8М-1, оснащених радіолокаційною напівактивною і тепловою головками наведення, пускових пристроїв і нової РЛС «Орел-Д». Гармати на цю версію літака не ставилися. У порівнянні з прийнятим у 1958 році на озброєння літаком перехоплювачем Су-9, дана система була більш досконалою і дозволяла здійснювати пуски ракет на істотно більшій відстані від цілі.

З надходженням перших літаків у стройові частини, були виявлені значні відхилення параметрів роботи систем озброєння літака від заявлених виробником. Ще одним серйозним дефектом стало масове виникнення у літаку тріщин, в тому числі і на силових елементах конструкції Як-28. І якщо з тріщинами вдалося достатньо швидко розібратися: був проведений цикл випереджальних ресурсних випробувань, а також підготовлені відповідні бюлетені з рекомендаціями по експлуатації. То з доведенням до розуму наявної системи управління озброєнням довелося повозитися і проводити спеціальні дослідження. Точність бомбометання при використанні надзвукових швидкостей у стройових частинах була настільки низькою, що мова йшла навіть не про влучання у ціль, а хоча б про потрапляння на полігон.

У результаті з’ясувалося, що мала точність бомбометання була пов’язана не тільки з характеристиками обладнання (у тому числі з запізненням електронного слідкуючого пристрою), а й умовами польоту, а також аеродинамікою бомб. З часом ефективність бомбометання з Як-28 вдалося підтягти до вимог ВПС, хоча багатоцільовий літак так і не зміг позбутися від ряду обмежень, які були пов’язані з використанням озброєння.

Варто зазначити, що різні дефекти конструкції літака давали про себе знати протягом усього терміну його служби, тому машину безперервно допрацьовували. Так, замерзання обертових антен РПК виправили герметизацією заліза вертикального оперення і лючків, а несинхронний випуск закрилків виправили за допомогою використання більш потужного гідроприводу. Для того, щоб скоротити довжину пробігу та розбігу, на Як-28 стали встановлювати спеціальні порохові стартові прискорювачі, а задню опору шасі зробили «присідаючою». Передню опору шасі при цьому оснастили гальмівними колесами, а також ввели автомат випуску гальмівного парашута (парашут спрацьовував у той момент, коли землі торкалася спеціальна штанга, що опускалася під хвостовою частиною Як-28).

Крім цього, були виконані достатньо вагомі дослідження штопорних характеристик машини, хоча тут результати і виявилися гіршими, ніж планувалося. Вдалося встановити, що Як-28 може виходити із штопора з запізненням у 2-3 витка, а також схильний до зміни напрямку обертання. При цьому втрата висоти з урахуванням подальшого пікірування, склала 8000 метрів. Тому в керівництві з льотної експлуатації літака було зазначено, що при невиході літака зі штопора до висоти в 4000 метрів, льотчикам необхідно покинути літак. Також вважалося недоцільним виконання на Як-28 штопора у навчально-тренувальних цілях.

Спочатку Як-28 викликав деяку недовіру у льотчиків. Труднощів завдавали часті відмови двигунів і переставний стабілізатор (завжди була небезпека забути його переставити). При цьому була ще проблема засмоктування літаком з землі сторонніх предметів, яку повністю вирішити так і не вдалося, що могло піднести найнеприємніші сюрпризи. Для парирування розвороту у разі відмови двигуна, на літаку встановлювався прилад — автомат курсу АК-2А, який нерідко замість запобігання катастрофи, сам їх і провокував, коли видавав «помилкові відмови», несподівано відхиляючи кермо напряму убік.

У такій ситуації пересилити ножне управління було дуже важко і у тому випадку, якщо «помилкова відмова» відбувалася на зльоті, шансів на благополучне вирішення ситуації було дуже мало. Крім цього, у пілотуванні дошкуляли певна складність освоєння посадки літака на задню опору або на обидві точки, оскільки гальмівний кут літака був достатньо великим, а також строгість витримування глісади. При посадці на першу опору, літак починав «брикатися».

Незважаючи на все це, машина була порівняно нескладною у пілотуванні, і в міру її освоєння в частинах, недовіра до літака зникла. Географія застосування Як-28 виглядає дуже переконливо, на карті СРСР важко було б знайти регіон, де не експлуатувалися ці літаки. Бомбардувальні авіаполки, які перейшли на нову техніку з Іл-28, продовжували виконувати на Як-28 свої звичні завдання, у тому числі здійснювали доставку до цілі тактичної ядерної зброї. Постановники перешкод займалися прикриттям фронтової авіації, розвідувальні полки у разі війни повинні були діяти в інтересах командувачів фронтами. Саме ці частини повинні були найбільш інтенсивно працювати. У їхнє завдання входило виявлення зенітних і балістичних ракет, командних пунктів, оперативних резервів, вузлів зв’язку та тилових комунікацій ймовірного противника. У мирний час ці літаки використовувалися для здійснення радіотехнічної розвідки вздовж кордонів країн Варшавського договору та СРСР.

Для свого часу Як-28 мав значне бойове навантаження, а також володів хорошою маневреністю на максимальній швидкості і форсажі. Всі ці якості дозволили розпочати відпрацювання групових дій у складі аж до дивізії включно, за будь-якими метеоумовами і у будь-який час доби. Бойова підготовка льотчиків здійснювалася виключно інтенсивно, і екіпажам Як-28 вдавалося домагатися досить високих результатів у влучності бомбометання з висоти в 12 000 метрів, саме ці висоти залишалися основним способом бойового застосування даних машин.

Недоліком літака вважали лише малу дальність польоту при використанні надзвуку. При цьому літаки-розвідники продемонстрували свою перевагу над МіГ-21Р в універсальності, а в надійності перевершили навіть більш пізні Су-24МП, які мали «сирі» комплекси розвідувального устаткування. Навіть перехід до бойових дій, переважно з малих висот, не призвів до втрати боєздатності Як-28. Екіпажі розвідників і бомбардувальників змогли виробити відповідні методики, керуючись якими цілком впевнено почували себе у польотах над поверхнею землі і могли виконувати поставлені завдання.

Цікаві факти

1. Достатньо цікавим виглядає той факт, що незважаючи на досить велику кількість випущених і експлуатованих у стройових частинах машин, літак офіційно не був прийнятий на озброєння.

2. Саме на літаку Як-28 здійснили свій подвиг капітан Борис Капустін та старший лейтенант Юрій Янов, які 6 квітня 1966 ціною власного життя, змогли відвести літак з двигунами, що відмовили, від житлових кварталів Берліна. Посмертно герої були нагороджені орденами Червоного Прапора, а про їхній подвиг Робертом Різдвянихом була написана пісня «Величезне небо». Літак впав в озеро у зоні відповідальності Великобританії, тіла пілотів разом з уламками були підняті британськими військовими водолазами. При цьому британці змогли зняти з літака РЛС «Орел-Д», яка згодом піддалася всебічному вивченню.

3. Фронтовий бомбардувальник Як-28 не брав участі у жодних бойових діях. Під час введення військ Варшавського договору у Чехословаччину він використовувався лише у якості аргументу демонстрації сили. У той же час, застосувати зброю цим літакам таки довелося. Бомбардувальники зі складу 668-го БАП у Тукумсі були використані у придушенні заколоту на БПК «Вартовий», повстання на якому 8 листопада 1975 підняв замполіт судна Валерій Саблін.

Вранці 9 10 листопада Як-28 вирушив із Тукумсі, маючи наказ про знищення бунтівного судна на виході з Іберської протоки. Через складні метеоумови у заданому районі, ціль зміг знайти лише один екіпаж підполковника Поротікова, який і очолював групу. Бомбами ФАБ-250, які впали у районі корми «Вартового», вдалося позбавити корабель ходу. Ще один Як-28, що влетів, відбомбився по радянському суховантажу у Фінляндії. І тільки завдяки щасливому випадку, жертв вдалося уникнути. Третій Як-28 вийшов на катер Командувача КБФ, але екіпаж літака вчасно усвідомив помилку. Іронізувати у цій ситуації не варто, оскільки необхідно відзначити знервовану обстановку на всіх рівнях керівництва, а також психологічну складність поставленого перед екіпажами завдання.

Тактико-технічні характеристики Як-28:

Розміри: розмах крила — 11,78 м., довжина — 20,02 м., висота — 4,3 м.

Площа крила — 35,25 кв. м.

Маса літака, кг.

— Нормальна злітна — 16160;

— Максимальна злітна — 18080;

Тип двигуна — 2 ТРД Р-11АФ2-300, максимальна тяга 2х6100 кгс.

Максимальна швидкість — 1850 км/год.;

Практична дальність польоту — 2070 км.

Практичний потолок — 14500 м.

Екіпаж — 2 осіб.

Озброєння: Гармата: 1 × 23 мм НР-23 (надалі 2 × 23 мм ГШ-23Я)

Бомбове: нормальне бомбове навантаження — 1200 кг., Максимальне — 3000 кг.