«Made in China» — це не завжди погано. Історія та підготовка китайського спецназу

Початком створення та розвитку військ спеціального призначення в Китаї можна вважати середину 80-х років минулого століття, коли Військова Рада Центрального Комітету компартії країни, яку очолював Ден Сяопін, прийняла рішення про нездатність національних збройних сил взяти участь у великомасштабному збройному конфлікті з використанням всіх родів військ . Незабаром почалися всім відомі події у Перській затоці, що також послужило однією з причин того, що уряд змушений був переосмислити військову концепцію, а також ту роль, яку відіграють китайські збройні сили у світі.

З існуючої на той час ситуації був зроблений висновок про можливість нетривалого високотехнологічного конфлікту на околицях держави. Виходячи з цього, перший підрозділ спецназу було сформовано у 1988 році в Гуанчжонському військовому окрузі.

На сьогоднішній день всі підрозділи спецназу, які існують в Китаї, розподілені між сімома військовими округами. Кожен окремий полк складається з трьох батальйонів, загальна чисельність яких становить тисячу чоловік. Крім цього, кожен рівень військових формувань має свій спецпідрозділ. У корпусі — спецбатальйон (всього їх 18 по 300-400 осіб у кожному), в бригаді — спецрота (близько 120 осіб), в полку — спеціальний взвод (близько 30-40 осіб).

Таким чином, існує наступний розподіл полків спецназу з військових округах: у Шаньянському військовому окрузі — «Дунбейський тигр», в Нанкінському — «Летючий дракон», в Пекінському — «Чарівний меч Сходу», в Ланьчжоуському — «Нічний тигр», у військовому окрузі Гуанчжоу — «Гострий меч південного Китаю», у Чендуському окрузі — «Сокіл» і у військовому окрузі Цзинань — «Яструб».

Крім цих спецпідрозділів, до спеціальних сил відносять і сили повітряного спецназу «Гострий меч синього неба» і сили морського спецназу «Ударний морський спецназ». Крім цього, у китайських збройних силах існують і інші підрозділи, які, незважаючи на те, що офіційно не мають відношення до спецназу, проходять підготовку за програмою (нехай і полегшеною) спецпідрозділів. У той же час, програма ця набагато складніша, ніж програма підготовки звичайних солдатів. До таких підрозділів відносяться шістдесят третя, 162-а і 149-а дивізії підвищеної готовності, а також 1-а, 38-а, 39-а і 34-а армії швидкого реагування (вони, до речі, є найбільш боєготовними і оснащеними арміями на даний час у Китаї).

Крім цього, в країні існують і спецпідрозділи збройної поліції, які входять до складу збройних сил. І ще існує спецназ, який знаходиться під контролем Міністерства громадської безпеки — це спецпідрозділ сил громадської безпеки.

Що стосується безпосередньо підготовки спецназу Китаю, то вона проводиться на дуже високому професійному рівні. Яскравим доказом цього може служити один момент в історії. Сталося це, коли 32 бійців спецпідрозділу «Сокіл» відправили до Афганістану для проведення операції зі звільнення китайських робітників, узятих в заручники. І, незважаючи на те, що жодних офіційних доказів даної операції немає, в одному з періодичних видань було написано про те, як силам китайського спецназу вдалося без єдиного пострілу звільнити заручників і, більше того, захопити терористів. Дії китайських спецназівців отримали високу оцінку спецслужб Сполучених Штатів Америки.

Подібні високі оцінки багато в чому стали реальністю завдяки тому, що китайська система підготовки бійців спецназу не має аналогів ніде більше у світі. Спеціальна методика була розроблена Генштабом НВАК, при цьому були взяті до уваги особливості кожного підрозділу. Особливістю методики є також і те, що кожне тренування продумане таким чином, щоб поступово збільшувати психологічне та фізичне навантаження до максимального рівня. І, більше того, саме китайське військово-політичне керівництво впевнене, що підготовка спецназу країни є одним із найкращих у світі.

Всю програму підготовки спецназу можна розділити на дві частини — професійну і бойову.

Бойова складова являє собою весь комплекс фізичних вправ на випробування сили, спритності й витривалості, а також заняття рукопашним боєм і самообороною без застосування зброї, заняття з виживання в екстремальних польових умовах, подолання водного простору у повній екіпіровці, альпіністська підготовка, вміння користуватися всіма видами стрілецької зброї, риття укриттів, встановлення наметів, надання медичної допомоги, методи проведення засідок, атак.

Крім цього, проводиться також десантна і лижна підготовка (вона проводиться за будь-яких погодних умов, навіть при -40 градусах).

Крім того, спецназівців вчать орієнтуватися на місцевості, використовуючи компас, а також без нього, читати карти.

Але, мабуть, найбільш цікавим і важким етапом навчання є навчання навичкам виживання та відпрацювання дихання і рухів тіла у зв’язаному стані у воді. На жаль, детального опису такого методу знайти ніде не можна, однак можна зробити висновок, що подібне навчання проходять спецпідрозділи морських сил.

Варто зазначити, що процес підготовки бійців дуже жорсткий. І, за великим рахунком, його витримає не кожен. Судіть самі. Підйом бійців відбувається о 4.30 ранку. Вже через півтори години всі відправляються бігти довгі дистанції або ж здійснюють підйом на гору. Під час бігу у рюкзаку кожного бійця має бути не менше десятка цеглин, причому п’ятикілометрова дистанція повинна бути подолана за 25 хвилин і не більше. Подібна пробіжка повторюється і ввечері.

Коли біг закінчується, починається інша вправа, яка має назву «Залізна долоня». Суть цієї вправи полягає у тому, щоб не менше 300 разів вдарити долонею по мішку з квасолею, а потім таку ж кількість ударів завдати по мішку з залізною тирсою. Тільки за перший етап підготовки кожен боєць завдає близько 15 тисяч ударів долонею, в результаті чого шкіра покривається мозолями і стає нечутливою. Якщо з’являються рани, їх лікують за допомогою спеціальних лікувальних розчинів. Подібні вправи на більш пізніх етапах підготовки проводяться і на ліктях, кулаках, ступнях і колінах.

Ще одна вправа, яку зобов’язані виконувати спецназівці, — це розбивання головою дерев’яних брусів. І якщо спочатку тренувань бруски ці зроблені з м’яких порід дерева, то пізніше їх замінюють на більш тверді. Таким чином, після проходження повного курсу програми, кожен боєць може розбивати головою пляшки і навіть цеглу.

Крім того, до програми тренувань входять і такі вправи, як сходження на цегляну стіну заввишки з п’ятиповерховий будинок без використання допоміжних засобів за півхвилини, плавання на відстань у 5 кілометрів з повним спорядженням за одну годину 20 хвилин, стрибки в мішку на відстань 10 кілометрів зі зв’язаними ногами і зі спорядженням, вага якого становить 4,5 кілограма, подолання 3,5 кілометрів у повній екіпіровці розбитою мокрою гірською дорогою. Крім того, спецназівці зобов’язані виконувати такі вправи, як віджимання з упору лежачи (не менше 100 разів), підйом на перекладині (200 разів), віджимання на брусах (200 разів), підйом 35-кілограмової гранати (60 разів), кидання гранати на 50 метрів (100 разів).

Також до програми підготовки китайського спецназу входять заняття з диверсійно-підривної підготовки, робота з вибуховими речовинами, їхнє встановлення та знешкодження, а також підводне плавання і проникнення на об’єкт по воді з використанням підручних засобів — колод, бочок, надувних човнів.

Великий інтерес викликає також процес навчання навичкам виживання бійців китайського спецназу. Так, наприклад, для спецназівців дуже типовою є ситуація, коли збирається невелика група бійців (близько 6-7 осіб). Перед виходом на тренувальне заняття вони повинні взяти з собою все необхідне спорядження, мінімум продуктів (зазвичай існує перелік того, що можна брати з собою). Ця група здійснює на великий марш-кидок, метою якого є подолання за 7 діб близько 200 кілометрів. При цьому, їхня форма повинна бути щільно застебнута, тому як місцевість багата отруйними зміями і комахами. Воду, придатну для пиття, вони також повинні знайти самостійно. І дуже часто харчуватися доводиться зміями, мишами і мурахами.

Але це далеко не все. Крім подолання такої великої відстані в таких складних умовах, команда повинна виконати як мінімум два десятки різних завдань, включаючи штурм, захоплення «язика», визначення та обхід ворожих засідок.

От достатньо стислий опис підготовки китайських спецназівців. З усього випливає, що народна чутка недарма охрестила процес підготовки бійців спецназу Китаю «спуском у пекло».