Лабіринти історії. «Мольєр» допоміг розгромити німців під Курськом

5 липня 1943. 2:59. Німецьке командування повно рішучості завдати радянським військам нищівного удару в районі утворився виступу під Курськом в ході операції «Цитадель». Тим самим Гітлер не тільки планував переламати хід війни, а й дати своїм військам відчути не локальну перемогу, а перемогу такого масштабу, яка могла б стати рівноважної перемозі Червоної армії в Сталінграді.

За задумом командування вермахту, об’єднане угруповання німецьких військ чисельністю до 900 тисяч військовослужбовців при активній підтримці авіації і бронетанкових частин повинна була взяти в кільце війська Центрального і Воронезького фронтів під командуванням К. К. Рокоссовського і М.Ватутіна відповідно. Для атаки з боку гітлерівських військ були обрані три головні напрямки, які повинні були перетворити утворену територіальну дугу в справжнісінький котел, здатний поглинути до 1,3 мільйона радянських воїнів. Ці напрямки виглядали наступним чином: ольховатский напрямок, Гнилецького і Малоархангельск. Кінцева мета — з’єднання північного і південного напрямів в безпосередній близькості від Курська і розгром Червоної армії.

Проте всім цим грандіозним планам, у підготовці яких брав участь сам Гітлер, як ми всі прекрасно знаємо, не судилося збутися. Тотальний розгром німецько-фашистських військ у найбільшій битві під Курськом мав багато причин, головна з яких, безумовно, полягає в безмірній мужності і героїзм радянських солдатів, в кропіткій розборі оперативно-тактичної ситуації на фронті з боку вищого командування.

Але був ковалем цієї перемоги і ще, принаймні, один чоловік, ім’я якого довгий час залишалося в історичних анналах, що називається, за сімома печатками. Цього чоловіка звали Джон Кернкросс. Шотландець за національністю, він прожив довге життя, певну частину якого присвятив своїй особисте боротьбі з коричневою чумою, яка була здатна повалити весь світ в грандіозний хаос. Кернкросса називають одним з тих, хто кував перемогу Радянського Союзу над фашистською Німеччиною. А крім того, за ним закріпилося вельми високе звання самого ефективного розвідника Другої світової війни. І наша велика удача в тому, що цей розвідник працював на стороні СРСР.

Здавалося б, що може бути спільного у високоосвіченого британського молодого чоловіка, який з успіхом закінчив Кембриджський університет, і Радянського Союзу, який мало того, що перебував за тисячі кілометрів від його рідної Шотландії, так ще й більшість громадян Країни Рад сповідували далеко не ту ідеологію, яка була загальноприйнята серед підданих британської корони…

Але Кернкросс не був таким, як більшість його співвітчизників. Вся справа в тому, що ще під час свого навчання в Кембриджському університеті Кернкросс захопився комуністичною ідеєю, а в 1937 році вступив в комуністичну партію Великобританії. Саме в той час і почала формуватися знаменита згодом «Кембріджська п’ятірка», в яку крім самого Джона Кернкросса входили четверо інших найвищого рівня розвідника: Гай Берджес, Дональд Маклін, Ентоні Блант і Кім Філбі.

Всі без винятку радянські спец-агенти, яким випала честь співпрацювати з Кернкроссом, вже через багато років після війни заявляли, що цей британець зробив для Радянського Союзу стільки, що його ім’ям цілком могли б називати вулиці в містах Союзу і ставити пам’ятники. Але в чому ж полягають досягнення Кернкросса, і чим він принципово відрізняється від багатьох інших розвідників, які працювали під час війни на СРСР?

Справа в тому, що завдяки своїй освіті, він, як і інші члени тієї самої «Кембриджської п’ятірки», отримував право працювати безпосередньо в британській владній системі. Зокрема, Кернкросс встиг попрацювати в британському МЗС, а також в МІ-6, де йому було довірено святе місце, в якому розташовувалася німецька шифрувальна машина «Енігма». Місце це називалося Блетчлі Парк. Під час Другої Світової саме тут знаходилася надсекретна лабораторія, в якій велася розшифровка інформації, яка використовується для стратегічного планування військових дій німецькими генералами і безпосередньо Гітлером.

Доступ до «Енігма» в Блетчлі Парку був настільки вибірковим, що крім самого Кернкросса, якому від радянської розвідки було присвоєно кодове ім’я «Мольєр» в честь його особливої любові до творчості французького письменника, входити в кімнату, де розташовувався цей шифрувальний і де-шифрувальний монстр ( мова про «Енігма»), було дозволено не більше ніж півдюжини чоловік.

Як можна зрозуміти, опинитися на роботі в такій лабораторії міг тільки по-справжньому видатна чоловік. Люди, які ставали кандидатами на роботу в Блетчлі Парку, проходили найсуворіший відбір. Вони повинні були прекрасно володіти мовами, у них повинно було бути прекрасно розвинене логічне мислення (перевірка логіки кандидата проводилася в шахових поєдинках з кращими британськими шахістами того часу). Крім того, ці люди повинні були відмінно розбиратися в техніці і використанні криптографії. З усіма вимогами у кандидата Кернкросса все було просто чудово, крім технічної підкованості. Один з радянських агентів у Британії розповідає, що коли Кернкроссу вирішено було купити машину, щоб він встигав на зустрічі з передачі інформації вчасно, той кілька разів не міг здати іспит на отримання водійських прав, і навіть коли Кернкросс права отримав, то водив автомобіль так, що від нього можна було чекати чого завгодно, тільки не впевненої їзди … Однак така технічна невпевненість, як не дивно, не послужила перешкодою, для того щоб Кернкросс («Мольєр») виявився в Блетчлі Парк, де йому і довірили розшифровку німецьких закодованих матеріалів.

Набір літерних барабанів до дешифровальної машини «Енігма»

В цей час він вже активно співпрацював з радянською розвідкою, і через мережу агентів передавав декодованому інформацію в Москву.

За кілька місяців до початку Курської битви Джон Кернкросс передає Москві над-важливі відомості про те, що німецькі виробничі цехи (цеху фірми «Хеншель») випустили новий модифікований варіант танка «Тигр», який володів феноменальною на ті часи бронею і масою майже в 57 тонн. І хоча перші «Тигри» були використані німцями ще в серпні 1942 року під Ленінградом, але їх вдосконалені версії планувалися як вагомий контраргумент силам Червоної армії саме в Курській битві. Відомості про модернізованих танках «Тигр», отримані з Блетчлі Парку, дозволили віддати наказ на створення озброєнь, здатних вражати ці німецькі машини. На радянських заводах стали виробляти бронебійні снаряди, які могли розкрити, здавалося б, невразливу броню «Тигрів». Модернізувалися і радянські танки.

До речі, треба сказати, що і про Курську битву до появи відомостей від Кернкросса в Москві мало що знали. Саме «Мольєр», завдяки отриманим і дешифрованим через «Енігму» даним, повідомив не тільки точні дату і час початку німецького контрнаступу, але і координати розташування всіх без винятку базисних аеродромів Люфтваффе на території, що примикають до Курсько-Орловському територіальним виступу. Точність переданих Кернкроссом відомостей в Радянський Союз була вражаючою. Залишалося цими відомостями вміло розпорядитися, що й було зроблено радянським командуванням.

У той час, коли гітлерівські генерали тільки готувалися віддати наказ на наступ у трьох напрямах, артилерія Червоної Армії обрушила на противника справжній шквал з артилерійських знарядь і реактивних установок. Цей попереджуючий удар призвів німецько-фашистські війська в якийсь ступор, після якого гітлерівці кинулися атакувати, що називається, наосліп, чого до цього моменту в історії вермахту в такому масштабі не було ніколи. Крім того, радянські льотчики на своїх крилатих машинах ефектно «пройшлися» по тим самим аеродромам, які були зазначені в розвідданих від «Мольєра», що не дозволило багатьом німецьким літакам навіть піднятися в небо. Це був своєрідний реванш СРСР за знищені на аеродромах радянські літаки в перші дні війни.

Чимало були здивовані гітлерівці під час масштабного танкового бою під Прохорівкою, коли раптом несподівано для себе дізналися, що броня тих самих «невразливих» «Тигрів» без особливих зусиль пробивається радянськими снарядами. В той момент і припустити ніхто не міг, що пробивається ця броня, в тому числі, і завдяки випускнику Кембриджського університету Джону Кернкроссу …

Кернкросс помер в 1995 році, і протягом другої половини свого життя неодноразово піддавався нападкам британської влади і преси за те, що свого часу активно співпрацював з Радянським Союзом. Мабуть, для критиків Кернкросса саме його співпраця з НКГБ СРСР затьмарювала і затьмарює неоціненний внесок цієї людини в справу спільної боротьби з фашизмом …