Об’єкт 688 «Байка»
Наприкінці 70-х-початку 80-х років минулого століття, після аналізу бойового застосування БМП в Афганістані, стало зрозуміло, що броньовий захист і вогнева міць серійних БМП-1 і БМП-2 недостатні для виконання бойових завдань, покладених на машини такого класу . Це послужило причиною того, що міністром оборонної промисловості СРСР було запропоновано радянським інженерам і конструкторам створити нову машину, яка повною мірою відповідає вимогам сучасної війни. Можна сказати, що з цього почалася історія створення принципово нової машини вогневої підтримки піхоти, відомої як «об’єкт 688».
Спеціально для розробки нової машини при СКБ КМЗ була зібрана група молодих фахівців під керівництвом одного з провідних інженерів В.А. Зінов’єва. Унаслідок того, що роботи по проекту не були роботами в напрямку удосконалення БМП-1 і БМП-2, які вже знаходились на озброєнні Радянської армії, основною складністю була розробка компоновочної схеми майбутньої БМП. За новим технічним вимогам броньовий захист машини повинний витримувати пряме попадання в лобову броню малокаліберних снарядів, випущених з гармат, встановлених на західних зразках БМП, бортова броня повинна була витримувати обстріл з 12,7-мм кулемета з будь-яких дистанцій. Причому з урахуванням перспективи подальшої модернізації їх озброєння. Значне збільшення лобовій броні ставило перед конструкторами досить важке завдання, оскільки традиційне для БМП розміщення моторного відділення в передній частині бронекорпуса, але не захищене товстими броньовими листами, врівноважувалося бойовим і десантним відділеннями. Така компонувальна схема дозволяла створювати машини, здатні до пересування по воді, тобто амфібії.
Один з дослідних зразків майбутньої БМП-3 з винесеним комплексом озброєння, що отримав прізвисько «Мерседес», в експозиції музею БТВТ в Кубинці
Вигляд справа на нежилу башту експериментального зразка майбутньої БМП-3. Добре видно установка 30-мм автоматичного гранатомета АГ-17
Варіант зміщення бойового відділення різко знижував бойову ефективність БМП (при стрільбі по курсу мертва зона була занадто велика) і утруднював посадку і висадку десанту. Тому за пропозицією головного конструктора СКБ КМЗ А. А. Благонравова було вирішено застосувати компоновочну схему, використовувану при створенні танків. Однак тут каменем спотикання стало розташування двигуна. Спочатку був запропонований варіант інженера А.І. Никонова, з поздовжнім розташуванням силового агрегату в центрі кормової частини бронекорпуса, з можливістю посадки десанту через проходи вздовж обох бортів.
Після спорудження дерев’яного макета стало ясно, що ширина проходів (60 см) явно недостатня для швидкої посадки чи висадки десанту, навіть без повної екіпіровки. Потім був виготовлений дерев’яний макет з поперечним розташуванням двигуна варіантом, запропонований інженером Е.М. Панфіловим, який разом з першим макетом був представлений для порівняння та аналізу макетної комісії, створеної А.А. Благонравовим. У другому зразку посадка десанту здійснювалася через один прохід, розташований над двигуном. Після ознайомлення з макетами комісія під керівництвом П.І. Кириченко прийшла до думки, що поперечне розташування двигуна більш вдале. Саме П.І. Кириченко надалі доклав величезні зусилля, щоб «об’єкт 688», а потім БМП-3, незважаючи на розвал економіки, загальний хаос і недієздатність керівництва країни в період перебудови, продовжували випускатися і поступати у війська.
БМП-3 «класик». Саме в такому вигляді «об’єкт 688» у вересні 1987 р. був прийнятий на озброєння в СРСР
На початок 80-х років був побудований дослідний екземпляр нової машини, «зразок 602», характерною особливістю якої було те, що усе озброєння встановлювалося в одному блоці і розташовувалося на даху бронекорпуса над бойовим відділенням. Озброєння складалося з 30-мм автоматичної гармати 2А42, 30-мм автоматичного гранатомета «Полум’я» АГ-17, пускової установки ПТУР «Конкурс» і спареного з гарматою 7,62-мм кулемета ПКТ. Проте цей зразок через недостатню вогневу міць був забракований С.А. Звєрєвим, у той час міністром оборонної промисловості СРСР. Після довгих пошуків вирішення завдання з підвищення вогневої потужності був випущений наступний зразок БМП, «зразок 603», з більш потужним озброєнням, що складається із сполучених в одному блоці 100-мм гармати й пускової установки (переробленого для БМП танкове знаряддя Д-10Т2С), з можливістю запуску ПТУР «Бастіон», 30-мм автоматичної гармати, одного 7,62-мм кулемета ПКТ, спареного з гарматою, і двох курсових 7,62-мм кулеметів ПКТ, розміщених з боків передньої частини корпусу. Однак 100-мм знаряддя було дуже важким для машини, яка за пропонованими до неї вимогам повинна «уміти» плавати. Тому до розробки проекту був підключений один з найбільш талановитих інженерів-зброярів В.П. Грязєв. У дуже короткі терміни їм була створена нова 100-мм гармата — пускова установка, вага якої склав всього 230 кг, а кут вертикального наведення збільшився до 60. Ним же для нової БМП була створена більш досконала 30-мм автоматична гармата зі збільшеною щільністю стрільби і новим механізмом викиду стріляних гільз на «вулицю».
У вересні 1987 року «об’єкт 688» приймається на озброєння Радянської Армії під позначенням БМП-3 (класика). Броньовий корпус машини був зібраний з катаних бронелистів методом зварювання, з розміщенням в ньому амбразур для стрільби з особистої стрілецької зброї десанту. В якості силового агрегату був обраний V-подібний 10-циліндровий дизельний двигун УТД-29 потужністю 500 л. с. Максимальна швидкість по шосе склала 70 км на годину (з запасом ходу до 600 км), швидкість пересування по воді до 10 км на годину.
