Чи світить відставка «армійському соковитискачу» Саламатіну?
Події, що розгортаються останнім часом навколо Міноборони України, яскраво підтверджують ті тенденції, які виникли з приходом на пост міністра Дмитра Саламатіна, і на які відразу після цього призначення вказувала «Хвиля».
Зокрема, ми писали про те, що відразу після призначення на посаду міністра, не вникаючи ні в які нюанси функціонування Збройних сил, Саламатін «зі старту» на новій посаді запалав бажанням провести в Збройних силах інвентаризацію з тим, щоб «все, що можна, продати». Перші ж розпорядження нового керівництва наказували начальникам структур МО в екстреному порядку визначити землі, об’єкти, техніку і майно, які будуть виставлені на продаж.
На підставі перших же рішень Саламатіна, ми робили висновок: завдання цього пана — не зміцнення, реформування, розвиток Збройних сил, а висмоктування з армії всього, що тільки можна, і «трансформація» цього потенціалу в живі гроші. По суті, як нинішній радник Януковича Михайло Єжель, на посту міністра бачив своє вище призначення у розпродажі армії, так це бачення повністю і беззастережно збереглося і у правонаступника. Для обох армія — це велика годівниця, з якої потрібно швидко і ефективно вичавити все, що гідне грошовій оцінці. (Справедливості заради зауважимо, що це — всього лише частковість загальної філософії нинішньої влади, що дивиться на Україну виключно як на ту саму велику годівницю).
Різниця між Єжелем і Саламатіним полягає у тому, що перший — любитель, аматор. Діяв він добре, вичавлюючи з армії останні соки, але все ж неорганізовано: побачив, де можна поцупити, і відразу ж поцупив. Але серйозним організованим підходом там, зізнаємося, і на пахло. Плюс, як все ж таки колись військова людина, Єжель іноді у коротких перервах між основним заняттям, подумував і про бойову підготовку. Ну, а оскільки матеріальні ресурси потрібні були для іншого, він змушував армію займатися всякою нісенітницею на зразок «мінування» плацу у військових частинах і «форсування» водних перешкод у вигляді придорожніх канав біля КПП, — це називалося «проводити заходи з бойової підготовки на приказарменному фонді». Ну хоч так, — як то кажуть, на безриббя і ліфчик портупея.
У Саламатіна ж, по-перше, як у людини, шалено далекого від армії, ніяких комплексів з приводу бойової підготовки не виникає, а отже, ніщо не відволікає його від захоплюючого заняття під назвою «дерибан». А по-друге, в його діях відчувається рука профі — сьогодні в Міноборони все чітко організовано, все дуже добре знають, як діяти, тобто скільки і куди «відстібати». Хто тупив і не в’їжджав у щільний саламатінский графік, або не осилює встановлені норми, давно вже відправилися на «гражданку».
Але найголовніша відмінність Єжеля від Саламатіна полягає у тому, що перший — ставленик Юрія Іванющенка, він же «Юра Єнакіївський», в той час як Саламатін, як відомо, член «сім’ї» Януковича. У «сім’ї» недовго розбиралися, чим саме військова сфера відрізняється від сфери ОПК, і вирішили, що зручніше буде централізувати обидві «годівниці», зосередивши важелі управління в одних руках. Таким чином, Україна отримала міністра оборони, який після призначення, продовжує рулити і «оборонкою», і якому армія як така, судячи з усього, дуже малоцікава.
Про те, що навіть через кілька місяців Саламатін вельми смутно уявляє собі процеси, що відбуваються останнім часом у Збройних силах, та їхні причини і наслідки, Дуже яскраво свідчить його виступ у Раді в рамках дійства ПІД назвою «Про стан і перспективи розвитку Воєнної організації та сектора безпеки України» наприкінці травня цього року . Тоді Саламатін, не вмикаючи мізки, за прикладом старших товаришів, визначив головним винуватцем всіх армійських бід «папередніков», і при цьому примудрився не назвати жодної цифри, що характеризує стан ЗСУ, і не назвати жодного стратегічного рішення з виправлення існуючої ситуації. Замість цього Саламатін, як справжній клоун демонстративно засукав рукава і заявив, що йде «працювати», а звітувати має намір не раніше, ніж через рік.
Про «роботу» Саламатіна ми якраз і дізнаємося сьогодні, коли до ЗМІ стали потрапляти відповідні документи. Розведення великої рогатої худоби та вирощування всіх підряд сільськогосподарських структур (пардон, згідно з документами, крім рису), включаючи (цитата) «ягоди, горіхи та інші фрукти», продаж усього, що тільки можна — від майна до земель та об’єктів, — це доля українських військових під проводом великого стратега Саламатіна.
У його діяльності ми бачимо тільки один «побічний» плюс — перенаправляючи фінансові потоки Міноборони в русло «оборонки», нинішній міністр забезпечує якийсь ремонт і повернення у стрій зброї і військової техніки. Здавалося б, яка різниця, що рухає товаришем, головне — позитивний для армії результат! Але і тут існують два «але», які не дозволяють нам лізти з розпростертими обіймами і вітаннями до міністра.
По-перше, ніхто не каже нам, скільки паралельно тієї ж техніки і зброї «зникає» з армії, будучи переданими підприємствам «оборонки» в обмін на ремонтні послуги. А зиску від того, що один винищувач відремонтували, якщо в рахунок за це десять «зникло»? А по-друге, який сенс ремонту зброї, якщо в армії зникають «як клас» фахівці, які можуть цією зброєю поводитися? Якщо термін «бойова підготовка» у військах забувається, як віджила термінологія.
І все це — на тлі бравурних запевнень про якісь незрозумілі перемоги та досягнення. Що стосується бойової підготовки, то готовий посперечатися з ким завгодно і на що завгодно: прийде осінь, розпочнуться традиційні підсумкові навчання у Збройних силах, і у військах проведуть фрагментарно убогі і «кастровані», чисто показушні навчання, максимум до батальйонного рівня, а потім за допомогою прес-служби Міноборони цю чистої води показуху «перетворять» за допомогою ЗМІ у потужні маневри української армії. Це ми вже проходили при Єжелі, а його правонаступник Саламатін поки не дав нам привід думати, що його інтелекту вистачить на власний креатив.
Прес-служба МО за прикладом свого шефа так само пускає пил в очі, із завидною впертістю називаючи чорне білим. Ось в опублікованих ЗМІ документах за підписом Д.Саламатіна сказано, що «з метою приведення видів господарської діяльності, які дозволяється здійснювати військовим частинам, закладам, установам і організаціям Збройних сил» в Мінобороні розроблено проект Постанови Кабміну «Про внесення змін до переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних сил ». На основі цього документу армії дозволяється розводити рогату худобу, овець, коней, вирощувати ягоди і фрукти, займатися рибальством» і т.д.
А прес-служба Міноборони сьогодні розсилає «спростування», в якому толдонить: так це Саламатін не про Збройні сили писав! (У тексті «спростування» стверджується: «зазначеними видами діяльності (розведення худоби, свиней, птиці) займаються інші Військові Формування, які не входять до сфери Управління Міністерства оборони України» — ну так ясний пень, для того Саламатін і просить, щоб йому, а точніше його солдатам, теж дозволили корів розводити). Ну на кого ця маячня розрахована? У тексті Саламатіна двічі звучить формулювання «Збройні сили», а в Мінобороні стверджують, що це не про армію йде мова.
Брехня, брехня і ще раз брехня.
… І все ж, попри всі проколи Саламатіна, ми не думаємо, що цього діяча очікує найближча відставка. Надто вже красиво сплетена схема з випорожнення армійської «годівниці». І дуже вже нинішній міністр оборони гармонійно виглядає у команді аналогічних ретельно підібраних «соковитискачів» Януковича у різних сферах діяльності держави, на чолі яких і стоїть сам глава «сім’ї».
Борис Такаєв
