Державна служба правопорядку України — особиста армія Президента?

У той час, як у Верховній Раді України розігруються вистави навколо статусу російської мови, абсолютно непоміченими залишаються інші ініціативи чинної влади, які можуть бути витлумачені неоднозначно. Але ж, коли увага політиків цілком поглинена мовною проблемою, дуже легко провести ті законопроекти, які потрібні певному колу політичної еліти. Одним з таких проектів став Закон «Про Державну службу правопорядку», який був поданий двома представниками Партії Регіонів (Василем Грицаком і Валерієм Коновалюком) два тижні тому.

Згідно з ним, в країні буде організована нова силова структура, а точніше — структура, реорганізована з внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ. Вона діятиме у системі МВС у якості військового формування. Основне завдання нового утворення зводитиметься до охорони прав і свобод громадян та юридичних осіб, передбачених Конституцією та законами України, для забезпечення інтересів держави, її територіальної цілісності, конституційного ладу, недоторканності і суверенітету.

Згідно з документом, Державна служба правопорядку виступатиме в якості допоміжного правоохоронного формування, яке буде кількісно посилювати міліцію та інші структури.

Передбачається також, що на дану структуру буде покладено забезпечення роботи судової системи (конвоювання затриманих і засуджених, їхня охорона під час судових процесів).

Одним з основних завдань нового державного органу є захист конституційного ладу України від спроб його змін або повалення та надання захисту державній владі від спроб захоплення її насильницькими методами. Крім того, передбачається, що дана служба братиме участь у міжнародних миротворчих операціях.

Що стосується керівників, то пряме керівництво службою здійснюватиме заступник Міністра внутрішніх справ, а президент має право як призначати на цю посаду, так і знімати з неї.

Все це викладено у пояснювальній записці до законопроекту. Насправді ж цілком очевидно, що планується створення силової структури, яка підпорядковувалася б безпосередньо главі держави і, по суті, виконувала функції його особистої охорони.

Після того, як даний законопроект був зареєстрований, він відразу ж викликав шквал різкої критики з боку опозиційних сил, а також громадських організацій і навіть потенційних союзників президентської партії. І все більш наполегливо лунають чутки про те, що Янукович і його найближче оточення побоюється того, що в Україні може спалахнути нова революція по типу «помаранчевої» або російський варіант (масові акції протесту). Саме тому настільки жваво нинішня влада намагається перетворити правоохоронні структури у підконтрольний собі орган.

Формально реорганізація внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ необхідна, оскільки, на думку політологів та експертів, у сьогоднішньому своєму вигляді вона не відповідає основним положенням Конституції України.

За словами Віктора Чумака, якусь подобу реорганізації намагалися провести ще у 2003 році, коли також змінювалася назва структури, і запроваджувалися нові її повноваження. Після подій 2004 року про реформування поступово всі забули, і ось зараз настав час, коли про проблему заговорили знову. Експерт також відзначив той факт, що у завдання внутрішніх військ входить охорона державних об’єктів і дипломатичних представництв. А якщо новий законопроект буде схвалений, то служба правопорядку буде наділена новими повноваженнями, серед інших і право використання зброї у ході захисту конституційного ладу від будь-яких спроб його повалення або захоплення за допомогою насильницьких дій.

Таким чином, існує реальна загроза того, що подібні формулювання можуть бути занадто «вільно» витлумачені, і зброя у кінцевому підсумку може бути застосована і проти учасників політичних мітингів, виступів пенсіонерів або дрібних підприємців.

Крім того, як зазначає Чумак, у проекті не передбачений ані цивільний, ані урядовий контроль за діяльністю цього нового формування. Ні для кого вже не є секретом, що політична «верхівка» бажає побудувати силову вертикаль, в якій будуть і Міністерство внутрішніх справ, і Служба безпеки України, і податкова служба. А здійснювати їхній захист і підтримку буде саме державна служба правопорядку, яка буде наділена необмеженими повноваженнями.

Подібні думки озвучив і керівник «Фонду змін» Павло Петренко, який заявив, що нова структура буде мати право забороняти доступ громадян до певних об’єктів, зможе проникати у приватні володіння, будівлі організацій, використовувати зброю і військову техніку, причому цілком на законних підставах. По суті, Янукович намагається створити свого роду спеціальні війська, яким буде дозволено практично все за згодою влади.

У той же час, представники політичної більшості намагаються переконати і громадськість, і опозицію в тому, що страхи відносно настільки широких повноважень нової структури сильно перебільшені. Так, зокрема, вони кажуть про те, що після прийняття законопроекту у першому читанні, можливо буде внести до нього певні поправки і пропозиції, які будуть обов’язково розглянуті. Це дасть можливість створити дійсно хороший якісний закон. Крім цього, політики пропрезидентської партії говорять і про те, що не вони перші замислилися над необхідністю встановлення контролю за народними масами, натякаючи при цьому на «помаранчевих» (мається на увазі законопроект про обмеження можливості проведення зборів). Але, якщо колишня влада діяли «незграбно», то нині діючі вирішили продемонструвати тонке чуття і вміння лавірувати у політичній обстановці. Вони пішли в обхід, по суті, продовжуючи розвиток колишніх ідей під новими гаслами. За словами Володимира Макієнко, члена комітету з питань національної безпеки і оборони, український уряд вкрай стурбований можливістю виникнення у державі російського сценарію, оскільки реально розуміє, що і тут він цілком можливий. Тому правоохоронна система стане за своєю суттю є владоохохороняючою структурою, тобто вона охороняє певних політичних діячів, але аж ніяк не права і свободи всього народу.

Віктор Медведчук, який свого часу мав велику політичну вагу при президентстві Леоніда Кучми, також дуже здивований діями нинішнього українського глави держави. Він зазначив, що прийняття подібного законопроекту прямо вказує на те, що влада перебуває в очікуванні революції. Але у такому випадку набагато правильніше було б не допустити її виникнення, по можливості вирішивши основні причини, а не пасивно сидіти і чекати, коли терпіння народу вичерпається.

У той же час, на думку експертів, запобігти виступу народу буде вкрай складно, оскільки більшість претензій мають економічний характер, тобто для їхнього задоволення потрібні кошти, і чималі. А їх, як відомо, у казні немає …

І, якщо на даний момент рівень готовності українських громадян до політичних виступів набагато нижчий, ніж це було напередодні «помаранчевої» революції, але кількість соціально-економічних протестів значно зросла. Навіть незважаючи на те, що більшість з них носять локальний характер, це зовсім не означає, що вони не можуть стати причиною глобального народного виступу.

Звичайно, якщо розібратися, нічого поганого у тому, щоб захищати державний і конституційний лад, немає, але виникає гостре питання: хто визначатиме, що з’явилася загроза? Хто матиме повноваження визначати, чи є та чи інша громадська організація воєнізованою структурою? До того ж, якщо брати до уваги повну підконтрольність української судової системи владі, то фактично кожного жителя країни можна буде звинуватити в участі у незаконних воєнізованих структурах і всьому іншому.

Українська законодавча практика за 20 років незалежності продемонструвала, що будь-яке реформування проводиться, у першу чергу, заради особистого блага певного кола осіб. Під виглядом реформ можна провести практично все: і повноваження розширити, і збільшити чисельність, і розвивати структуру. І якщо діяти прямо, і спробувати створити спецпідрозділ для розгону демонстрантів, це поза сумнівами викличе зайвий інтерес з боку засобів масової інформації та громадських організацій. Та й міжнародні структури осторонь не залишаться. А так … у той час, поки українські опозиційні сили б’ються за державну мову, можна задовольнити багато власних інтересів.