«Пустельні кішки»: як служать ізраїльські амазонки

З самого початку свого заснування, Ізраїль гордо носить звання країни, де «навіть жінки служать».

Під час війни за Незалежність, представниці прекрасної статі активно брали участь в боях, літали на бойових літаках, отримували поранення і гинули так само, як і солдати-чоловіки. Однак, незважаючи на збережену обов’язкову військову службу для жінок, їхня роль в ЦАХАЛі була набагато нижчою, у порівнянні з етапом становлення країни. Жінки, служачи, були, по суті, знижені у правах у порівнянні з чоловіками. Їхні особисті якості не бралися до уваги, а служба у різних підрозділах єврейської армії їм була заборонена, повідомляє Журнал Странник.

Все змінилося з початком 90-х. Прекрасна половина людства спочатку закидала Вищий суд справедливими петиціями, і, в підсумку, свого домоглася. Жінки були допущені в бойові частини. Фактор статі посунувся на задній план: вперед вийшли особисті якості і мотивація. Дівчатам відкрилися вакансії в артилерії, льотній школі ВВП, у танкових частинах. Одним із знакових рішень у цій сфері стала поява батальйону «Каракали».

«Каракали» з’явився на світ у 2000-му році, тоді ще у вигляді роти. Назва «Каракали» було присвоєно на честь виду хижаків — мешканців пустелі Арава, самці і самки яких ззовні не відрізняються один від одного, приблизний переклад — «пустельна кішка» або «пустельна рись».

У цьому піхотному підрозділі спільну службу несуть і юнаки, і дівчата, у співвідношенні один до двох. Спочатку підрозділ складалося з ланок членів різних добровольчих організацій: наприклад, скаутів, і частину служби солдати і солдатки присвячували суспільно-корисним справам — наприклад, роботі з важкими дітьми.

Варто додати, що кожна ланка складається з людей, які добре знають один одного багато років. «Бней Гаріна» — представники цих організацій активно беруть участь у формуванні батальйону і сьогодні: з трьох щорічних призовів один повністю складається з «ланок», а другий — наполовину. Тим не менш, в останні роки в Каракали активно призивають і звичайних бійців. Дівчата, що служать у батальйоні, підписують зобов’язання на додатковий рік служби (чоловіки призиваються в Ізраїлі на три роки, жінки — на два).

Для того, аби розповідати далі про «Каракали», варто пояснити, як виглядає піхотний батальйон ЦАХАЛіа і яку бойову підготовку проходять його бійці. Бойова підготовка в Ізраїлі визначається по рангах — «Рува». «Джобнікі» (солдати тилових частин) отримують категорію 02, бійці бойових піхотних підрозділів — 07, сержанти після тримісячного курсу — 08, офіцери бойових частин — 012.

Бійці, яких призвали, проходять т.зв. «Маслюль» — шлях. Він включає КМБ (4 місяці, отримання категорії 05 і марш-кидок підрозділу), розширену навчальну підготовку (2.5 місяці, отримання категорії 07), навчання (від 2 до 4 місяців) і участь в реальних бойових операціях. Триває цей процес рік і два місяці.

Разом з цим, частина бійців проходить різного роду спеціальні курси (взводного снайпера — «марксмена», мінометника, гранатометника і т.д.). По закінченні курсів, бійці мають змогу обирати. Їхній вибір – це чотири основні можливості.

Частина, з найбільш вираженими лідерськими здібностями, відправляється на сержантські курси, інші йдуть до «Старослуживих» рот: штурмову, підтримки та забезпечення. У «старослуживих» ротах є підрозділи розвідки, снайперів, винищувачів танків і т.д. У них бійці проходять додаткові курси за своїми новими спеціальностями.

До батальйону «Каракали» спочатку ставилися не дуже серйозно. У підрозділу не було свого «тега» — індивідуального знака підрозділу на плечі; «Рува» був 05 — ніби і бойовий, але не до кінця — такий тільки у прикордонної варти та інженерно-саперних підрозділів; дисципліна — майже на нулі, та й бойова служба проходила неподалік від Мертвого моря, в пустелі Арава — місці відносно спокійному і нудному, на кордоні з Йорданією.

Не дивно, що підрозділ струсонув ряд скандалів — бійці спали з командирами, служба проходила з рук геть погано, і «пустельні кішки» отримали презирливе прізвисько «кролики». У газеті «Маарів» з’явилася стаття «Мяу, кішечка», в якій вельми зневажливо говорилося про вдачі в батальйоні. Втім, варто відзначити, що ті чи інші проблеми формування зазнавали більшість піхотних батальйонів.

У ЦАХАЛі вирішили всерйоз зайнятися питанням. Великий упор був зроблений на дисципліну, «Рува» підняли до 07, відносини між командирами і підлеглими припинялися у самому зародку. Пари в підрозділі залишилися, але до них вже було зовсім інше ставлення — вас не питають, чим ви займаєтеся вдома, але на базі … Загалом, не виходити за рамки, і дотримуватися меж зовнішніх пристойностей.

Зміни позначилися на краще на діяльності підрозділу: незабаром він почав отримувати подяки за службу: перехоплення контрабандистів (сам особисто був свідком захоплення дівчатами двох бедуїнів з великим вантажем наркотиків), знищення збройних терористів тощо.

Під час служби дівчата проходять рівний з чоловіками курс бойової підготовки, отримують ті ж спеціальності. Дівчина-«магіст» (взводна кулеметниця з кулеметом «маг» вагою 11 кг без патронів) або дівчина-«негевіст» (взводна кулеметниця з кулеметом «Негев» вагою нетто 7.6 кг) вже правило, а не виняток. КМБ і додаткову підготовку бійці підрозділу проходять на навчальній базі елітної бригади «Гіваті».

Підрозділ носить салатовий берет бригади «Нахаль», і такі ж «червоні», як у цього підрозділу, десантні черевики. У 2007 році «Каракали» провели навчання, у ході яких всі роти підтвердили «Рува» 07, а в 2011 році, взимку, пройшли перші повноцінні батальйонні навчання.

Весь час служби, за винятком гігієнічних зон, зон сну і відпочинку, юнаки та дівчата проводять разом. Також разом вони носять носилки на марш-кидках, беруть участь у стрільбах, і миють посуд на кухні. Втім, якщо треба перенести щось важке — нерідко кличуть пацанів. Але тих, судячи з репортажів, подібні прохання не особливо напружують.

Дівчина з «Каракали» з кулеметом «Негев»

Проте ж бойове спорядження дівчата носять самі — а його вага може досягати кількох десятків кілограмів. Тому, враховуючи особливості жіночого організму, дівчата отримали спеціальне жіноче розвантаження — за відгуками, вельми зручне.

Боєць «Каракали» у спеціальному розвантаженні

Крім того, була скорегована програма фізичних навантажень. За старої програми у прекрасної половини загону було більше стресових зламів (втома та мікропереломи, що з’являються при інтенсивних фізичних навантаженнях), ніж у чоловіків. Ні, фізичне навантаження не знизилося — просто трохи змінилися вправи.

У підрозділі служать різні люди. Для того, аби потрапити до підрозділу, дівчата проходять спеціальний дводенний відбір, приблизно такий, який проводять у десантні підрозділи або спецназ, бо бажаючих служити — набагато більше, ніж місць.

Серед небагатьох щасливців, які пройшли випробування, чимало «російських» дівчат, які приїхали з країн колишнього СРСР. Сергій Гранкін, який робив репортаж у 2011 році, стверджує, що майже третина дівчат – з країн СНД. У 2009 в «Каракали» призвали Елінору Джозеф, першу арабку — бійця піхотної частини ЦАХАЛі. Елінор — християнка, родом з галілейського села Джіш, її батько також служив в ізраїльській армії. Вона прагнула потрапити саме у бойові частини, і, крім іншого, пройшла чотиримісячний курс санінструкторів, який закінчила з відзнакою.

Елінор Джозеф, перша арабка — боєць піхотної частини ЦАХАЛі

На даний момент підрозділ очолює підполковник Яків Бен Якір, 35 років, батько трьох дітей. Свій армійський шлях він починав у спецназі «Дувдеван» («Вишня»), що спеціалізується на переодяганні в арабів, і таким чином знешкодженням терористів.

Згодом він очолив один із спецпідрозділів бригади «Нахаль», брав участь у безлічі бойових операцій, у тому числі — у Другій Ліванській війні і «литому свинці».

До того часу стала загострюватися ситуація на кордоні з Єгиптом: контрабандисти всіма силами намагалися провезти до Ізраїлю зброю і наркотики, з Судану та Еритреї різко збільшився потік мігрантів, більшість з яких були мусульманами (днями двоє з них були заарештовані за зв’язки з «Аль-Каїдою»), терористи з сектору Гази і з Синаю робили регулярні спроби проникнути в Ізраїль.

У 2011 році Бен Якір очолив «Каракали», ось уже кілька років як виконує цю нову, більш серйозну і почесну, місію.

В інтерв’ю газеті «Маарів» від 14 грудня 2011 року він відзначає, що чоловіки не особливо прагнуть до підрозділу, незважаючи на бойовий статус і звання «солодкого» містечка. Проте після кількох місяців оперативної роботи, ставлення різко змінюється — солдати і офіцери розуміють, що в цьому місці все серйозно.

Втім — це вже моя примітка — проблеми з набором на тому чи іншому етапі становлення відчували більшість бойових підрозділів — ще недавно в батальйони бригади «Кфір», в які зараз конкурс три людини на місце, потрапити хотіла одна людина на дві наявних вакансії. Час усе розставляє по своїх місцях.

На даний момент у батальйону немає «своїх» резервних підрозділів — перед демобілізацією багато солдатів проходять спеціальні курси рятувальників: вони добре знають пустелю і кордон, і, швидше за все, їх призове Служба тилу МНС.

У підрозділі є декілька піхотних офіцерів-дівчат. Поки що в «Каракали» не було комбата-жінки, проте Бен-Якір не виключає таку можливість. «Звичайно, поки що переважно наші офіцери — з інших підрозділів. Однак, у нас була оперативний офіцер капітан Моран Еліоз, яка взяла навчальну відпустку (офіцери ЦАХАЛі підвищують кваліфікацію у цивільних та військових університетах Ізраїлю і світу — прим. Автора). Я впевнений, що вона найближчим часом повернеться, і займе посаду або заступника командира батальйону, або комбата», — впевнено каже Яків Бен-Якір.

«Поряд з льотним курсом і курсом морських офіцерів служба в «Каракали» — одне з найбільш відповідальних і серйозних призначень, яке може отримати призовниця. Я впевнений, що таких підрозділів має бути більше, щоб посилити інтеграцію жінок в армійське життя».

Втім, не все так гладко, як каже комбат Бен-Якір. У репортажі 10-го каналу ізраїльського ТБ, журналісти піднімають досить гострі питання. Батальйон, незважаючи на затребуваність, як і раніше, експериментальний. Судячи зі всього, його бережуть.

Особливу тривогу викликає побоювання того, що може статися з дівчиною-військовослужбовцем, якщо її захоплять араби — як капрала Гіладу Шаліту. Чутки про те, що підрозділ переведуть до Юди та Самарію, де на порядок більше оперативної роботи, викликають у «Каракали» серйозне пожвавлення, адже це, фактично, фронтова лінія.

Складно служити і хлопцям — вони розуміють, що вся увага у цьому підрозділі сконцентровано на дівчатах. Більшість з юнаків вважало за краще б служити у звичайних бойових частинах.

Проте, не дивлячись ні на що, батальйон «Каракали» продовжує брати участь у бойових операціях, отримує досвід і заробляє репутацію. І, швидше за все, коли-небудь прийде момент, коли дівчат, які виконують важку, традиційно «чоловічу» роботу, будуть розглядати не як екзотичну квітку в армійській петлиці, а цінувати за реальні справи — а їх вже набралося чимало. Днями черговий курс піхотних офіцерів закінчили три дівчини. Одна з них — з «Каракали».

https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v;=kl7pc8aMm3g