Росія проти Америки: чий підводний робот-шпигун буде кращим? (The National Interest, США)
Як повідомив минулого тижня високопоставлений офіцер російських ВМС, Росія розробляє сімейство наземних і підводних безекіпажних систем. Тоді, як ВМС США працюють над створенням морських автономних безпілотних систем вже більше десяти років. Про те, що Москва розробляє аналогічну техніку, згадується вперше.
«У 2016 році будуть продовжені роботи зі створення безекіпажних катерів, здатних базуватися як на кораблях, так і на березі», — заявив 21 січня журналістам інформаційного агентства ТАСС Головнокомандуючий ВМФ Росії віце-адмірал Олександр Федотенков.
Російські розробки включають в себе автономні системи глибинної розвідки. Проте поки не ясно, чи працює російський ВМФ над створенням автономних підводних систем або надводних суден. Можливо, що росіяни розробляють і те, і інше — але з військової точки зору більш доцільно було б створювати підводні безекіпажні системи з великою тривалістю автономного плавання, оскільки вони здатні уникати виявлення. За словами Федотенкова, Росія також працює над створенням роботизованих та автоматизованих комплексів і систем — нежилих підводних апаратів-роботів (UUV), які зможуть виконувати складні операції на великих глибинах.
І хоча над створенням морських роботів працюють і США, і Росія, ця техніка ще перебуває на етапі становлення. Поки не з’явиться достатньо досконала техніка, ВМС США використовують морські роботи, вироблені серійно. Атомний торпедний підводний човен USS North Dakota (SSN-784) класу «Вірджинія» під час свого першого занурення влітку 2015 року запустив і повернув на борт безпілотний підводний апарат Remus 600. «Вважалося, що це приблизно те, що ми можемо взяти і зробити. Ми постаралися і ось, зробили», — сказав тоді командир підводного човна капітан Дуглас Гордон (Douglas Gordon).
І хоча ця техніка знаходиться ще на стадії розробки, перспективи у підводних роботів величезні. Кілька місяців тому я запитав старшого наукового працівника Центру стратегічних і бюджетних оцінок і військово-морського експерта Брайана Кларка (Bryan Clarke), де можна буде використовувати такі системи. Він відповів мені по електронній пошті, написавши наступне:
«Міністерство оборони (МО) протягом останніх десяти років займається багатьма варіантами підводних незаселених автоматичних систем (UUV) — призначених, в основному, для виявлення і знешкодження мін і морської розвідки, і запускає їх з надводних суден і з берега. Для застосування в цих цілях розмір апарата UUV не має значення. Підводні роботи UUV тепер конструктивно більш прив’язані до підводного човна — у складі сімейства автоматичних систем. Тому фахівцям ВМФ слід зосередитися на таких підводних апаратах-роботах UUV, які зможуть використовувати підводні вузли сполучення підводних човнів і виконувати завдання, найбільш прийнятні для UUV.
Підводні мікророботи UUV (не більше 20 сантиметрів у діаметрі) відрізняються дешевизною, удосконалюються їх характеристики — наприклад, здатність автономної роботи і автономність із електроживлення. Їх можна закуповувати і розміщувати у великих кількостях як бойової техніки, засобів обстеження морського дна або створення перешкод для протичовнових операцій супротивника.
Підводні роботи UUV невеликих розмірів (близько 30 сантиметрів у діаметрі) — наприклад підводні автономні апарати Mk-18 UUV — зазвичай використовуються для гідрографічних робіт і виявлення мін. Вони можуть використовуватися в розвідувальних або наступальних операціях у рамках програми модульних підводних автономних апаратів (FMAUV) і працювати на базі підводних човнів або надводних кораблів і літаків.
Системи UUV середніх розмірів (близько 50 сантиметрів у діаметрі) мають такий же розмір, як торпеди Mk-48 підводного запуску. І хоча ВМС США такі UUV сьогодні не використовує, в рамках програми модульних важких підводних автономних апаратів (MHUV) планується створення торпеди майбутнього, яку можна буде конфігурувати для виконання різних завдань — від мінування і ураження противника на дальніх підступах до радіоелектронного придушення.
Підводні роботи UUV великих розмірів (близько 200 сантиметрів у діаметрі) — наприклад, великотоннажні підводні роботи (LDUUV) — призначені для запуску через торпедні апарати модулів Virginia Payload Module (VPM), що знаходяться в розробці, для підводних човнів класу «Вірджинія» Block V. За рахунок систем LDUUV можна буде поліпшити характеристики підводного човна — підвищити дальність дії систем виявлення, збільшити корисне навантаження або доставляти спорядження в місця, недоступні або небезпечні для підводного човна.
Підводні незаселені автоматичні системи UUV надвеликих розмірів (більше 200 сантиметрів у діаметрі) будуть створюватися для запуску з берега або дуже великих кораблів, що мають колодязні або «шахтні» палуби. Вони можуть використовуватися для виконання тривалих розвідувальних операцій або, в першу чергу, в якості засобів для транспортування іншого спорядження або інших підводних роботів. Розвивати концепції застосування XLUUV можна буде з урахуванням досвіду застосування LDUUV».
По суті, незаселені підводні автоматичні системи — доведені до досконалості — можуть докорінно змінити характер бойових дій військово-морських сил. Час покаже.
