Російські авіаносці — фантазії на грані фолу

Перебільшення своїх можливостей, потенціалу і могутності завжди було невід’ємною частиною боротьби кремлівської пропаганди за розуми населення. Саме тому немає нічого дивного в тому, як останнім часом широко використовується елемент довгострокового планування при описі досягнень «встаючої з колін імперії». До подібних інформаційним па можна віднести і фантазії на тему російських авіаносців. Наприклад, вічно стоїть на ремонті «Адмірал Кузнєцов», на думку ура-патріотичних мас, моторошно лякаючий собою весь неправовірний світ…

Днями ж добре відомий інформаційний ресурс «Росія 24» повідомив про те, що незабаром флот почне будувати авіаносці. Ну, як скоро, планують закласти перший крейсер в 2025 р. на потужностях «Севмаша».

Цілком очікувано новина була сприйнята «на ура!», але от сумніви щодо реалістичності і ККД задумки мають куди більше ваги, ніж радісний гул в катівнях лепрозорію.

По-перше — потужності. Нагадаю, що всі ті деякі авіаносці, що були закладені в СРСР, будувалися на потужностях «Чорноморського суднобудівного заводу» — у Миколаєві. Втративши настільки стратегічно важливий об’єкт, Росія за 25 років свого процвітання, навіть при нафті більше $ 100 за барель, що не примудрилася довести до розуму наявні у неї заводи, той же «Севмаш», щоб відродити будівництво авіаносців.

Так, мені можуть заперечити, що тоді не було необхідності в будівництві подібних кораблів, а з’явилася вона лише зараз, коли Росія чітко позначила своє місце на геополітичній карті в стані ізгоїв. Але якщо у неї не було таких можливостей тоді, то дуже сильно сумніваюся, що вони будуть зараз, при нафтовому апокаліпсисі і відсутності західних технологій. Але нехай довід не вагомий — йдемо далі.

По-друге — надійність. Практично всі авіаносці, які були побудовані при СРСР, мали серйозні дефекти, а тому якщо брати за розрахунок радянську школу авіаносцебудівництва, то вона вкрай сумнівної якості.

Нагадаю, що страх і жах всього цивілізованого світу, єдиний російський авіаносний крейсер «Адмірал Кузнєцов» у доках на ремонті знаходиться частіше і довше, ніж в походах. А все завдяки нікчемним котлам, які глухли навіть у відкритому морі на очах переляканих донезмоги британців.

Ну і як не згадати ще одну радянську спадщину, успішно продану Індії — авіаносець «Адмірал Горшков», нині «Викрамадитья». Після того, як росіяни виконали модернізацію авіаносця за замовленням індусів, він відразу ж успішно провалив випробування, в ході яких попросту заглох у зв’язку з виходом з ладу семи з восьми парових котлів.

У Росії немає технологій з виробництва надійних потужних силових установок. Без українських комплектуючих вони не здатні на сьогодні випускати нові фрегати.

Та чого вже фрегати, хвалена «Армата» продовжує глухнути, зависати і періодично самозайматися. А йдеться про авіаносець, якого вже нарекли «Штормом», і буде він небувалим навіть за мірками дітищ СРСР водотоннажністю 100 000 тон! Продовжуємо?

По-третє — терміни. Припустимо, якимось чином «Севмаш» вдасться довести до рівня «Чорноморського суднобудівного заводу», і «Шторм» буде закладений в 2025 році. Коли ж він побачить світло, а якщо точніше — буде введений в експлуатацію?

Якщо подивитися за прикладом «Кузнєцова», то він був закладений в 1982 році, а став у стрій лише в 1991 році. Тобто, за часів СРСР, потенціал якого непорівнянний з потенціалом РФ, на будівництво авіаносця водотоннажністю 61 тис. тон пішло 9 років. Аналогічний термін був витрачений на споруду «Горшкова», водотоннажністю 45 тис. тон. А «Шторм» проектується на 100 тис. тон.

Однак історія стає подібна безкінечного епосу. Порівняємо ж із західними аналогами.

Майбутня гроза морів є аналогом американських авіаносців класу «Німіц». Дані кораблі, наприклад, «Джордж Вашингтон», будувалися в середньому за 6 років. Але криза вносить свої корективи, і зміна застарілому класу, новий «Джеральд Р. Форд», вже сьомий рік як недороблений. Британський ж «Куїн Елізабет», закладений у 2009-му, планується вводити в дію лише в 2017-му, а повна бойова готовність корабля буде оголошена не раніше 2020 року.

Тобто, за термінами, навіть країни, що володіють куди більш стабільною економікою, багаторічним досвідом будівництва авіаносців з налагодженою технологією виробництва мало не в конвеєрному режимі, витрачають зараз на даний процес від 7 і більше років. Іншими словами, якщо Росія і закладе в 2025 році свій перший авіаносець на 100 тис. тон, то при всіх оптимістичних прогнозах, він побачить світ не раніше ніж через 7 років (і це дуже оптимістично!). І ось питання — наскільки цей авіаносець на той момент буде відповідати духу часу?

Акурат під дане питання спливає цікавий момент — вартість авіаносця в $ 5,6 млрд. Тепер же стає цікаво, наскільки високотехнологічний об’єкт можна буде побудувати на ці гроші в 2025-му, якщо згаданий вище «Джордж Буш» свого часу обійшовся в $ 6,2 млрд, а нинішня лінійка «Джеральд Р. Форд» оцінюється вже в $ 14 млрд кожен! Від співвідношення ціна-якість переходимо до останнього моменту, безпосередньо пов’язаному з вартістю авіаносця.

По-четверте — фактор менталітету. Росія — це країна розпилів і дерибанів. Якщо згадати буремні 90-ті, то пилилося і продавалося все, в чому так само успішно брав участь і нинішній президент РФ Володимир Путін, будучи смотрящим за Собчаком. Але, навіть якщо не брати до уваги ті далекі роки, нинішні реалії так само не радують, згадати хоча б скандал із космодромом «Схід». А голодних робітників на споруджуваній хваленою арктичної базі «Арктичний трилисник», що не отримували місяцями зарплати, пам’ятаєте?

І ось, уявімо собі масштабну модернізацію «Севмаша» з колосальними вкладеннями, а пізніше ще й закладку авіаносця вартістю 5,6 мільярда доларів! Уявляєте, наскільки буде серйозне слиновиділення у любителів попиляти? І цей фактор не варто випускати з уваги, адже він буде рівною мірою впливати як на терміни, так і на якість виконаної роботи.

Що ж, ось лише чотири моменти, так, навскидку, які стануть основною перешкодою для російських авіаносців в довгостроковій перспективі. Як мінімум, на покоління. Можна до нестями впадати в ейфорію і кричати про могутність ВМФ, але реалії такі, що на більше, ніж вічно хворий «Кузя», ура-патріотам розраховувати не варто.