Перспективне сімейство ракет і система ППО на базі «Грані»

У 2006-2009 роках у київському Конструкторському Бюро «Луч» опрацьовувався проект створення цілого сімейства ракет різної дальності на базі нової «Грані» — надманевреної ракети ближнього повітряного бою з класичною аеродинамічнлю схемою і керованим вектором тяги двигуна.

Навіть було проведено декілька пусків ракети з винищувачів Міг-29, в яких ракета не просто підтвердила високі аеродинамічні характеристики.

Але в 2010 році все фінансування проекту нового українського зенітного ракетного комплексу було передано «Південному машинобудівному заводу» з їхнім нереальним (в прямому сенсі цього слова) проектом багатофункціонального ракетного комплексу «Сапсан» — комплекси ППО, ОТРК, ПКР і КР повинні були навіщось базуватися на одному шасі — за яким не було зроблено рівно НІ-ЧО-ГО. До слова, за останні півтора року по ОТРК «Грім-2» зроблено на кілька порядків більше.

Тому проект «Грань» був заморожений

Судячи з усього, всі напрацювання по «Грані» були продані в Китай і успішно реалізовані на новій китайській ракеті PL-10.

Треба сказати, що у китайських розробників було кілька концепцій аеродинамічної схеми нової ракети:

«A-Darter» від ПАР (де Китай також купує багато технологій);

«Грань» від України.

Якщо судити по тому, що останнім часом згадок про перший варіант немає — краще себе показав варіант «Грані». Що ще раз підтверджує правильність напрямку київського КБ.

На даний момент, державне фінансування КБ «Луч» сильно збільшено — їм доручили зайнятися модернізацією всієї лінійки комплексів ППО + створенням перспективного ЗРК середньої дальності. Хоча «лучівці» безпосередньо не заявляли про відновлення робіт над «Гранью», але люди, близькі до КБ, це підтверджують.

Також це підтверджує той факт, що КБ «Луч» працює над створенням нової зенітної керованої ракети на базі напрацювань технологій по Р-27 (а не самої ракети, як це передрукували багато ЗМІ). Взагалі, якщо говорити прямо, то на базі Р-27 неможливо створити ніяку ЗУР. І ось чому:

По-перше, як я вже я писав, — Р-27 це лише копія старої американської ракети AIM-7, на базі якої була створена ЗУР RIM-7. При роботі над наземним варіантом ракети, інженери зіткнулися з проблемою — щоб забезпечити пуск ракети з транспортно-пускового пристрою, американцям довелося неабияк потрудитися і зробити у RIM-7 складані рулі (інакше б пусковий контейнер був би завширшки 2 метри, що неприйнятно).

Але у Р-27 рулі «зворотної форми» у вигляді так званого «метелики» і зробити конструкцію зі складаними рулями не вийде (чисто механічно — конструкція не буде міцною, враховуючи, що основне навантаження припадає саме на кінці рулів «метелика»). Не кажучи вже, що у КБ «Луча» в арсеналі немає складаних рулів.

Та й американці з часом розробили нову ракету RIM-162 на базі RIM-7 (розроблену на базі AIM-7) c класичною аеродинамічною схемою і УВТ двигуна, що дозволило значно збільшити маневреність ракети і її дальність.

До речі, дальність RIM-162 при однакових з «батьком» «RIM-7» вагою і габаритами — зросла з 20 кілометрів до 50, тобто більш ніж у 2 рази. А всього лише треба було відмовитися від шалено застарілої схеми «поворотного крила».

Хоча, звичайно, можна приробити до Р-27Е другий двигун, отримавши при цьому вагу ракети в 550-600 кг з бойовою частиною вагою всього лише 30 кг — більш гіршого співвідношення ваги ракети до БЧ немає ні в однієї ЗУР за останні 50 років. При цьому ракету пускати не з пускового контейнера — дальність буде в районі 50 км. Тобто, за всіма своїми характеристиками буде не ракета, а повна нісенітниця з середини 50-их років з абсолютно нульовим експортним потенціалом і за вартістю експлуатації дорожче будь-яких «Петріотів» / «С-300».

По-друге, тому що Р-27 — це шалено стара ракета і вся її система управління сумісна тільки з БРЛС винищувачів Су-27 і МіГ-29. Зараз вага і розміри її електроніки можна спокійно зменшити в 3-5 разів, тим самим виділивши більше простору для двигуна, тим самим збільшивши її дальність на 30-50%.

Тобто — фактично доведеться створювати з нуля нову ракету і заново проектувати аеродинаміку, двигун, приводи керма і таке інше.

Так що КБ буде легше повернутися до проекту ЗУР на базі «Грані». Тим більше, під неї вже велика частина «нутрощів» і аеродинаміка готова

Варто сказати, що ЗУР на базі ракет «повітря-повітря» це, якщо можна так висловитися, «писк моди». Немає ракет у світі, на базі яких би не було винайдено варіанта наземного базування. Наприклад, на базі ракети класу «повітря-повітря» ближнього повітряного бою IRIS-T, європейські країни розробили комплекс ППО IRIS-T SLM з дальністю ураження до 50 кілометрів і висотою до 20 кілометрів.

Також на пам’ять приходять:

ЗУР Aster для ЗРК SAMP-T на базі ракет «повітря-повітря» MBDA MICA;

Китайський комплекс ППО Sky Dragon на базі ракет PL-12;

Американський ЗРК SLAMRAAM-ER на базі «повітря-повітря» AMRAAM;

Російська РВВ-АЕ-ЗРК на базі ракети середньої дальності РВВ-АЕ.